Постановление суда № 130795352, 07.10.2025, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/3821/25

Провадження № 1-кп/610/224/2025

УХВАЛА

07.10.2025 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області справу за обвинувальним актом по кримінальному провадженню №12025221080000362, який надійшов з Ізюмської окружної прокуратури Харківської області, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст.153 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Балаклійського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, мотивуючи клопотання тим, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування обвинуваченого від суду, можливість незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також можливість вчинення іншого кримінального правопорушення. Зазначив, що обвинувачений, з огляду на тяжкість можливого призначення покарання у виді позбавлення волі у разі ухвалення стосовно нього обвинувального вироку, може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності. До того ж ОСОБА_6 не має міцних соціальних зв`язків, не працевлаштований, що значно збільшує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень. Отже, запобігання вказаним ризикам неможливе у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Законний представник потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_5 проти призначення справи до судового розгляду не заперечувала. Також підтримала клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 проти призначення справи до судового розгляду не заперечували. Проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували вказавши, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому ОСОБА_6 зазначив, що зобов`язується виконувати всі покладені на нього обов`язки.

Заслухавши прокурора, законного представника потерпілої, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов таких висновків.

Справа підсудна Балаклійському районному суду Харківської області. Підстави для прийняття рішення, передбаченого пунктами 1-4 ч.3 ст.314 КПК України відсутні.

Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст.291 КПК України.

Угод про примирення та визнання винуватості у порядку статей 468-475 КПК України до суду не надійшло.

На підставі п. 2 ч. 2 ст.27 КПК України, з урахуванням того, що потерпіла є малолітньою особою, з метою захисту її прав і свобод, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд кримінального провадження у закритому судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду у закритому судовому засіданні, який здійснювати за участю сторін кримінального провадження.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, суд зазначає таке.

Згідно зістаттями 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

За змістом ч.3 ст.331 КПК України до спливу встановленого строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до положень ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Як встановлено судом, ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 17.07.2025 стосовно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 09.09.2025 дію запобіжного заходу продовжено до 13.10.2025.

Під час вирішення питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання підвартою суд враховує таке.

Відповідно до ст.8КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно пункту 36 Рішення ЄСПЛ у справі "Москаленко проти України" від 20.08.2010 №37466/04 Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

З обвинувального акта убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.153 КК України, тобто сексуального насильства, вчиненого відносно особи, яка не досягла чотирнадцяти років, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі №511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013 року "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою судам належить враховувати тяжкість покарання, що загрожує їм, та наявність або відсутність у них постійного місця проживання тощо.

Суду не надано доказів про те, що стан здоров`я обвинуваченого перешкоджає його перебуванню у місці попереднього ув`язнення. Обвинувачений хоча і одружений, проте з дружиною фактично не проживає, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, що підтверджує відсутність міцних соціальних зв`язків, тимчасово не працює.

Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування, суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Обставинами, які свідчать про існування вказаних ризиків, а також те, що ці ризики не зменшилися та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, є дані про особу обвинуваченого, а саме відомості про те, що він не має міцних соціальних зв`язків, та постійного місця роботи, тобто не має законних засобів для існування, що підвищує ризики його переховування від суду в інших областях України. Суворість покарання за кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , вказує на можливість вчинити інше правопорушення та переховуватися від суду. Крім того, ОСОБА_6 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може здійснити вплив на потерпілу та свідків, застосовуючи фізичну силу та психологічний вплив, тим самим примусити останніх змінити свої показання або взагалі відмовитись від них. При цьому судом враховується, що потерпіла та деякі свідки є малолітніми особами, а відтак ще більш вразливі до впливу. Так, сама лише поява обвинуваченого на очі потерпілій, або малолітнім свідкам, навіть без вчинення активних дій з його боку, може мати негативні наслідки і змусити малолітніх осіб змінити показання або взагалі відмовитись від надання показань в суді. Крім того, судом враховується категорія злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , який відноситься до злочинів, що мають значно більший осуд з боку суспільства та є «непопулярними» серед осіб, що утримуються в місцях позбавлення волі, що може додатково спонукати ОСОБА_6 переховуватися від суду або здійснити вплив на потерпілу та свідків з метою уникнення відповідальності.

Суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів".

Отже, суд доходить висновку, що зазначені обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність можливості переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, на які вказує прокурор у клопотанні про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 підлягає задоволенню, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу не убачається.

Згідно із ч.3 ст.183КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні. зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав не визначати розмір застави.

Керуючись статями 131, 132, 177, 183, 194, 291, 314, 331, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12025221080000362 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.4 ст.153 КК України на 06 листопада 2025 року о 14 год 30 хв у закритому судовому засіданні в приміщені Балаклійського районного суду Харківської області.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 05 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку застосування запобіжного заходу безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 07 жовтня 2025 року.

Суддя