Решение № 130794572, 01.10.2025, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/684/25

№ провадження 2/196/415/2025

Р ІШ ЕН НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2025 року с-ще Царичанка

Царичанський? ? районний суд Дніпропетровської області в складі:

? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? головуючого судді:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?Костюкова Д.Г.,

? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? за участі секретаря судового засідання:? ? ? ?Грищенко А.Ю.,

? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?представника відповідачки:? ? ? ? ? ?адвоката Скользнєвої В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїв порядкуспрощеного позовногопровадження взалі судув с-щіЦаричанка Дніпропетровськоїобласті цивільнусправу запозовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Споживчийцентр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчийцентр"звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що між TOB «Споживчий центр» та ОСОБА_1 20.04.2024 року було укладено кредитний договір (оферти) № 20.04.2024-100001272. Відповідно до умов Договору відповідачці надано кредит у розмірі 6000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 20.04.2024, строком на 98 днів. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за один день користування кредиту, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку кредиту, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1,13% = (6671,69/6000)/98?100%. Комісія, пов`язана з наданням кредиту? ? - 15% від суми кредиту та дорівнює 900 грн. Згідно пункту 9.1. Договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню Кредиту та/або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору. Відповідачкою електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 6 000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору. Відповідачкою під час укладення кредитного договору №20.04.2024-100001272 пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankiD Національного банку. В свою чергу, відповідачка свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 12 008,16 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 547,48 грн., по процентам в розмірі 5 260,68 грн., по неустойці у розмірі 1 200,00 грн. чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості, а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня??2025 року? позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчийцентр"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договоромбуло прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено справу до розгляду по суті (а.с.40).

21.08.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Скользнєвої В.В. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позову ТОВ "Споживчий центр" повністю, посилаючись на наступні обставини. Позивачем через партнера LiqPAY було видано кредитні кошти, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів ніби то на картку Відповідача. Однак, в наданій довідці не можна встановити кому саме було зроблено переказ коштів, адже по-перше, не зазначено взагалі прізвища отримувача грошей, а також не вказано кому належить вказана банківська картка з номером НОМЕР_1 . Квитанція від 20.04.2024 р., надана позивачем на підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів, не є належним доказом, оскільки не відображає, що номер рахунку належить отримувачу, його прізвища, імені та по батькові, РНОКПП особи, отже з`ясувати кому були перераховані кошти неможливо. Позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором зобов`язання з погашення заборгованості. Номер банківської картки також прихований, хоча сам по собі номер карти не є конфіденційною інформацією. Інших документів, які б підтверджували отримання відповідачем грошових коштів від позивача на умовах договору кредитування, так само як графіку погашення платежів, виписки по кредитному договору позивачем не надано. Отже, в матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку, начебто, здійснювалося перерахування коштів за договором і первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №20.04.2024-100001272 року позивач не надав, що є його процесуальним обов`язком у даній категорії справ. Також, відповідачкою по справі не вносились жодні платежі про які зазначає позивач в своєму позові. В розрахунку заборгованості також відсутня інформація про часткове погашення боргу. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Відповідно до наданої довідки взагалі не можливо встановити за якою відсотковою ставкою було нараховано заборгованість, яку суму було внесено Боржником та які самі платежі коли саме не були зроблені. Крім того, відповідно до Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування відповідачка звільняється від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за договорами, у тому числі кредитними та Кредитор не мав право нараховувати неустойку. Таким чином, враховуючи зазначене, підстави до задоволення позову відсутні. Крім того, прохала стягнути з ТОВ "Споживчий центр" на користь відповідачки понесені останньою витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. (а.с.54-65).

26.08.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача ТОВ "Споживчий центр" - Ларіонова К.О. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого просять позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на наступні обставини. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Квитанція №2452257411 від 20.04.2024р., яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу Liqpay, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору №20.04.2024-100001272, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору №20.04.2024-100001272), підписані одноразовим ідентифікатором «E516», які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача, а саме: 5168-74XX-XXXX-8045.Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Разом з тим, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по кредитному договору на суму: 3 920,52 грн. від 20.05.2024р.; при цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості. Зазначена обставина також є підтвердженням існування такого боргу. Також, вважають, що неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню. Крім того, вважають, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із ціною позову, складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для позивача (а.с.68-98).

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Ларіонов К.О., який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив прохав здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують та прохаю їх задовольнити повністю? ? (а.с.68-82).

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Скользнєва В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов, у задоволенні позовних вимог прохала відмовити повністю та стягнути з позивача на користь відповідачки витрати понесені останньою на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Суд, заслухавши сторону відповідачки, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 20.04.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 20.04.2024-100001272 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а.с.22-33).

Того ж дня, 20.04.2024 за допомогою одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 підписала заявку до кредитного договору № 20.04.2024-100001272, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомилася 20.04.2024 за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами заявки № 20.04.2024-100001272 від 20.04.2024 ОСОБА_1 надано кредит на таких умовах: 1. дата надання/видачі кредиту 20.04.2024; 2. сума кредиту 6 000 грн.; 3. строк, на який надається кредит 98 днів з дати його надання; 4. дата повернення (виплати) кредиту 26.07.2024; 5. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за один день користування кредиту, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.; 6. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1,13% = (6671,69/6000)/98*100%. 8. Комісія, пов`язана з наданням кредиту? ? - 15% від суми кредиту та дорівнює 900 грн.

Згідно з пропозицією про укладання кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) сума кредиту, тип кредиту, строк кредиту, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом, графік платежів встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною договору (п.п.3.3.1 3.3.7).

Згідно з п.11.10 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно йому на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.

Перерахування коштів на платіжну картку клієнта підтверджується квитанцією в системі LiqPay, з якої слідує, що 20 квітня 2024 року о 12:34 годин перераховано кошти на платіжну карту клієнта № НОМЕР_2 *45 Mastercard на суму 6000 гривень, ID операції: НОМЕР_3 , ідентифікатор еквайра: АТ КБ ПриватБанк, призначення платіжної операції: видача за договором № 20.04.2024-100001272 (а. с. 20).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованість відповідачки становить 12 008,16 грн. та складається із основного боргу в розмірі 5 547,48 грн., 5 260,68 грн. - проценти за користування кредитом, 1 200,00 грн. - неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 20 квітня 2024 року по 26 липня 2024 року (а. с. 35).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.

Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частиною другою, третьою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Щодо укладення кредитного договору від 20 квітня 2024 року № 20.04.2024-100001272 в електронному вигляді.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII)

Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так судом встановлено, що кредитний договір від 20 квітня 2024 року № 20.04.2024-100001772 та заявку, яка є його невід`ємною частиною, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 підписано останньою одноразовим ідентифікатором Е516, який було надіслано на номер відповідачки 0669195302. У договорі зазначені всі дані про особу ОСОБА_1 необхідні для її ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону.

Особу відповідачки ідентифіковано через систему BankІD Національного банку України.

Відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, після чого позикодавець надіслав за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону НОМЕР_4 (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору та заявки, яка є його невід`ємною частиною.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про укладеність кредитного договору та ознайомлення відповідачки з його умовами, оскільки без здійснення вказаних дій останньою кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону № 675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21 (провадження № 61-6066 св 23).

Щодо виконання кредитодавцем обов`язку щодо переказу (надання) кредитних коштів, суд виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Як вбачається з умов кредитного договору від 20 квітня 2024 року № 20.04.2024-100001272, зокрема пункту 4.1 договору кредит у сумі 6 000 гривень підлягає перерахунку на картковий рахунок позичальниці.

При цьому відповідачкою при оформленні заявки на отримання кредиту вказано наступні реквізити електронного платіжного засобу (карткового рахунку) - № 5168-74ХХ-ХХХ-8045.

Як встановлено судом, факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджено квитанцією в системі LiqPay, з якої слідує, що 20 квітня 2024 року о 12:34 годин перераховано кошти на платіжну карту клієнта № НОМЕР_2 *45 Mastercard на суму 6000 гривень, ID операції: НОМЕР_3 , ідентифікатор еквайра: АТ КБ ПриватБанк, призначення платіжної операції: видача за договором № 20.04.2024-100001272.

Як вбачається із змісту кредитного договору, в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки з маскою, а саме № 5168-74ХХ-ХХХ-8045. Зазначену інформацію про банківські реквізити платіжної картки вказано у відповідному вигляді, зважаючи на ту обставину, що, така інформація згідно з чинним законодавством України становить банківську таємницю та, відповідно, позивач за будь-яких обставин не міг би отримати ці банківські реквізити не інакше як від самої відповідачки або за її згодою (стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_5 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу)

Відповідачкою при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу), але відповідно до вищенаведеного Положення позивач не може повністю зазначати та зберігати у документах номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Отже, на підтвердження перерахування відповідачці коштів, до суду надано довідку про перерахування суми кредиту.

У цій частині суд враховує, що первинні банківські документи по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений законом.

ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ «Споживчий центр» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку ОСОБА_1 фінансова установа не може, оскільки не володіє такою інформацією.

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Поміж тим, заперечуючи факт перерахування кредитних коштів відповідачці та розмір кредитної заборгованості, який розрахований позивачем, стороною відповідачки, всупереч приписам ст.81 ЦПК України, не надано доказів про те, що банківська картка з № НОМЕР_6 , на яку були перераховані кошти, належить (належала) іншій особі; будь-яких клопотань про витребування доказів з підстав неможливості їх отримання суду не заявлялись, а також доказів, які б спростовували факт укладення відповідачкою даного кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів та правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, суду також не надано, що, в свою чергу, є процесуальним обов`язком боржника.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про доведеність обставини перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів за договором від 20 квітня 2024 року № 20.04.2024-100001272, користування відповідачкою кредитними коштами та їх неповернення відповідно до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами.

Щодо вимоги про стягнення неустойки, суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Відповідно до п.13 Заявки кредитного договору №24.07.2024-100002932 від 24.07.2024 (кредитної лінії) сторони погодили, що неустойка: 60 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути із відповідачки за кредитним договором неустойку в розмірі 1 200,00 грн., при цьому будь-якого обгрунтування зазначеного розміру, зокрема періоду нарахування, суду не надано.

Поміж тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правовапозиція висловленау постановахВерховного Судувід 06вересня 2023року усправі №910/8349/22,від 31.01.2024у справі№183/7850/22,від 02.07.2025у справі №906/356/24.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Тому позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки в розмірі 1 200,00 грн. задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» становить 10 808,16 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту 5 547,48 грн. та відсотками у розмірі 5 260,68 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 23.06.2025 (а.с.1).

Таким чином, з відповідачки на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 180,16 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Споживчийцентр" до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчийцентр"заборгованість за Кредитним договором №20.04.2024-100001272 від 20 квітня 2024 року на загальну суму 10808 (десять тисяч вісімсот вісім) грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчийцентр"судовий збір у сумі 2 180,16 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр", місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_7 , МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 06.10.2025 року.

? ? ? ? ? ? ? ? ? Суддя:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков