Решение № 130765435, 06.10.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2025 року Справа№200/5332/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення

(виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1

до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправною та скасування постанови від 25.10.2022 року за № 14039/92911/5883/40 Мирноградського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування та виплату страхових виплат з 01 жовтня 2022 року, виплативши заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 01 жовтня 2022 року по день поновлення такої виплати.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що позивач є особою,якаотримує страховівиплатита внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача, як отримувачщомісячних страхових виплат.Проте,з 01.10.2022виплатащомісячних страхових виплатприпинена, без повідомлення причин. Позивач вважає постанову про припиненнястрахових виплатпротиправною та такою, що порушує вимоги Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у зв`язкузчим просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що позивач перебував на постійному обліку в відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі міста Макіївки Донецької області (з 01.08.2017 - Макіївське міське відділення у Кіровському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області).

Згідно з постановою про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати Мирноградського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 25.10.2022 за №14039/92911/5883/40 ОСОБА_1 з 01.10.2022 щомісячні страхові виплати затримані на підставі пункту 6 частини першої статті 46, частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (у редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VІІІ; із змінами) (невідоме місце мешкання). З жовтня 2022 року по теперішній час нарахування та виплата щомісячних страхових виплат не здійснювалася, оскільки ОСОБА_1 за продовженням раніше призначених щомісячних страхових виплат до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не звертався.

Враховуючи наведене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , перебував на обліку як отримувач страхових виплат в Мирноградському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, де отримував страхові виплати по 30 вересня 2022 року.

08.11.2007 року обласною Донецькою МСЕК позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 60 % безстроково та третя група інвалідності, що підтверджується копіями паспорта та довідок МСЕК за № 030057 та № 010220 від 8 листопада 2007 року, доданими до адміністративного позову.

Одночасно позивач є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території, що підтверджується копією довідки від 17 листопада 2014 року № 1458001430 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, доданою до адміністративного позову

На адвокатський запит до відповідача щодо підстав припинення страхових виплат Позивачу та несплату заборгованості по страховим виплатам, відповідачем було повідомлено, що згідно щомісячні страхові виплати були припинені Мирноградським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 01.10.2022 на підставі постанови про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати від 25.10.2022 року за № 14039/92911/5883/40 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 16 Закону № 1105 XIV (невідоме місце мешкання).

Також Відповідач надав інформацію щодо сум нарахованих та виплачених щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01.2014 року по 05.2025 року та вищевказану постанову про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати від 25.10.2022 року за № 14039/92911/5883/40. Також відповідач повідомив, що заборгованість з щомісячних страхових виплат перед потерпілим відсутня.

Не погодившисьзприпиненнямстрахових виплат,позивач звернувся до судузцим адміністративним позовом.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язкузтимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1105-XIV).

Положеннями статті 3 Закону №1105-XIV визначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що страховівиплатипровадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому -здня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку абоздати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право навиплатиу зв`язку зі смертю годувальника, -здня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права навиплати.

Страховівиплатипровадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язкуізстраховим випадком, а фінансування додаткових витрат згіднозцим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Виплати,призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою,якамає право на одержаннявиплат,провадятьсязавесь минулий час, але не більш якзатри рокиздня зверненнязаїх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страховоївиплати, звини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страховоївиплати,ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язкуіззростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці" (частина четверта, сьома статті 47 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страховівиплатиі надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілогозакордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні,заумови, що часткавиплати, якаперевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, щовиплатипризначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страховівиплати,отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язанихзустановленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, позивачу припинено страховівиплатина підставі п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"зпричини невідомого місця мешкання.

Стосовно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Так, ч. 2 ст. 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що застраховані особи зобов`язані:

1) надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону;

2) своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг;

3) знати та виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що стосуються застрахованого, а також додержуватися зобов`язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором, контрактом) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації, гіг-контрактом та внутрішніми документами резидента Дія Сіті;

4) у разі настання нещасного випадку або професійного захворювання: лікуватися в лікувально-профілактичних закладах або в медичних працівників,зякими Фонд уклав угоди на медичне обслуговування; дотримуватися правил поведінки та режиму лікування, визначених лікарями, які його лікують; не ухилятися від професійної реабілітації та виконання вказівок, спрямованих на якнайшвидше повернення його до трудової діяльності;

5) дотримуватися режиму, визначеного лікарем наперіодтимчасової непрацездатності;

6) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Суд зазначає, що положення вказаної статті Закону № 1105-ХIV не містять підстав для припиненнястрахових виплат.

Також, вичерпний перелік, визначений ст. 46 Закону № 1105-ХIV не містить таких підстав для припиненнястрахових виплат,як невідоме місце мешкання.

При цьому нормами Закону № 1105-ХIV не передбачено "затримання"страхових виплат.

Відповідно до пункту 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг тавиплатиматеріального забезпеченнязасоціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилисязтимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи, надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20жовтня2014року№1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII в редакції,якадіяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті абозметою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено в статті 2 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Разомзтим, частиною 1 статті 3 Закону № 1706-VII встановлено, що громадянин Українизаобставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуваннямзарахунокстраховихвнесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч.2 ст.46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмеженьзаознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання,замовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманністрахових виплат,та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами.

Стаття 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідноізстаттею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Отже, виходячиіззазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії, право громадянина на призначення йомустрахових виплатне можна пов`язуватизтакою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страховівиплати.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства правазурахуванням судової практики Європейського Судузправ людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справизмотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції, до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (справа «Мюллер проти Австрії»).

У рішенні від 8 липня 2004рокуІлашку та інші проти Молдови та Росії ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдовазаміжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території,якаперебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров`я (МРП). Однак, навітьзавідсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язаннязастаттею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах Пічкур проти України, Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського судузправ людини".

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 41 Закону № 1105-XIV, страховівиплатипровадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язкуізстраховим випадком, а фінансування додаткових витрат згіднозцим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страховівиплатипровадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведеннястрахових виплатпродовжуєтьсяздня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сумастрахових виплат заминулий час виплачуєтьсязаумови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Суд зазначає, що позивачу встановлена третя група інвалідності безстроково, що відповідачем не заперечується. Таким чином, в цьому випадку відсутні підстави припинення (затримання) та невиплати раніше призначенихщомісячних страхових виплат.

Щодо посилань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо необхідності звернення позивача пропоновлення страхових виплат,суд зазначає наступне.

Так, постановою КМУ від 29 листопада2022 року№ 1323 "Деякі питання забезпечення здійсненнястрахових виплатта надання соціальних послугзазагальнообов`язковим державним соціальним страхуванням" встановлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у2022році, перераховуються власниками рахунків в перший банківськийдень2023рокуна дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язкуз3 тимчасовою втратою працездатності і загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності,зподальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійсненнястрахових виплатта надання соціальних послуг, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 3 вищезазначеної постанови доручено Пенсійному фонду Україниз2 січня 2023рокузабезпечити здійсненнястрахових виплатта надання соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023року.На даний час заходи по вищезазначеній постанові виконано у повному обсязі.

Зсічня 2023рокуздійсненнястрахових виплатта надання соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" фактично забезпечено Пенсійним Фондом України та його органами.

При ухваленні рішення у справі, суд, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховує правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018рокуу справі №243/3535/16-ц, в якій Суд дійшов висновку, що позивач сам має право вирішувати про необхідність звернення до органу про продовження соціальнихвиплат.Відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективністьзточки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997року,приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання протиправною та скасування постанови Мирноградського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 25.10.2022 року за № 14039/92911/5883/40 про припинення щомісячної страховоївиплатипозивачу та зобов`язання відповідачавідновити нарахуваннятавиплату страхових виплатпозивачу, та сплатитизаборгованість завесьперіод,починаючиз 01.10.2022.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення щомісячної страховоївиплатив розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправною та скасування постанови від 25.10.2022 року за № 14039/92911/5883/40 Мирноградського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування та виплату страхових виплат з 01 жовтня 2022 року, виплативши заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 01 жовтня 2022 року по день поновлення такої виплати задовольнити повністю.

Постанову Мирноградського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 25.10.2022 року за № 14039/92911/5883/40 про припинення щомісячної страховоївиплати ОСОБА_1 - визнати протиправною та скасувати.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахуваннятавиплатустрахових виплат,та сплатитизаборгованість завесьперіод,починаючиз 01.10.2022.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл. Соборна 3) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 968 грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В. Давиденко