Решение № 130764296, 06.10.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/10386/25

Провадження №2/522/5719/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 жовтня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючогосудді Донцова Д.Ю.,

за участю секретаря судового засіданняСмоковій А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 48840,02 грн., судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу 8500 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.06.2018 р. між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2019302133. АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання виконав в повному обсязі. Відповіч свої зобов`язання за кредитним договором не виконував належним чином, у зв`язку із чим в останнього утворилась заборгованість у розмірі 48840,02 грн., що складається з: 25400,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 23440,02 грн. - заборгованість по відсотках.

24.03.2023 р. між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу №24/03/23. Відповідно до умов даного договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором №2019302133 від 21.06.2018 р. укладеними між АТ «ОТП Банк» та відповідачем.

У зв`язку з несвоєчасним поверненням кредитних коштів позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2025 р. відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

25.06.2025 р. від від пресставника позивача надійшла заява про розгляд за відсутності позивача.

02.07.2025 р. від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 8500 грн.

Учасники справи про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до Відповіді із Єдиного державного демографічного реєстру адреса місця проживання відповідача зареєстрована: АДРЕСА_1 .

На адресу місця реєстрації відповідача було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, однак листом із рекомендованим повідомленням про вручення повернувся до суду із відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Згідно ч.ч.1, 2ст. 174 ЦПК Українипри розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відзив від відповідача до суду не надходив.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8ст. 178 ЦПК Українивирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача, який належним чином повідомлений про розгляд справи, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за наявності згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.06.2018 р. між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2019302133.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору розмір кредиту 5626 грн. на придбачння товару у продавця 1, 0 грн. на сплату кмісійної винагороди, 300 грн. на сплату додаткових функцій банку (послуга «смс+довідка»), 393,82 грн. га придбання послуг із струхвання у продавця 2 (страхування від нещасного випадку від СК «Арсенал Лайф»). Дата остаточного повернення кредиту 21.04.2019р.

Також, договір містив заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» №2019302133_CARD від 21.06.2018 р., відповідно до якого ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок (електронний платіжний засіб). За користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються, які розраховуються банктом на підставі процетної ставки, розмір якої визначається тарифами банку та інформаційним листком, який є невідємною частиною та додатком до договору. На дату укладання Заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць. На дату укладання Заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0.01% річних.

Відповідачем також було підписано Паспорт споживого кредиту від 21.06.2018 р.

АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за кредитним договором №2019302133 від 21.06.2018 р. виконав в повному обсязі, що підтверджується наданими доказами, зокрема розрахунком заборгованості та виписками.

Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості відповідача перед позичальником за договором №2019302133_CARD від 21.06.2018 р. становить 48840,02 грн., що складається з 25400,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 23440,02 грн. - заборгованість по відсотках.

24.03.2023 р. між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу №24/03/23. Відповідно до умов даного договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників (Додаток №1 до Договору), в тому числі і за кредитним договором №2019302133 від 21.06.2018 р. укладеними між АТ «ОТП Банк» та відповідачем у розмірі 48840,02 грн., що відтверджується витягом із реєстру боржників.

Відповідно до п.6.2.3. Договору, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору.

Договір було підписано сторонами 24 березня 2023 року.

На підтвердження повної оплати за договором факторингу позивачем було надане суду платіжне доручення від 24.03.2023 року №46.

09.05.2025 р. позивач відправив ОСОБА_1 вимогу про погашення кредитної заборгованості у розмірі 48840,02 грн.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України,за кредитнимдоговором банкабо іншафінансова установа (кредитодавець) зобов`язуєтьсянадати грошовікошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ч.2 ст.1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч.2 ст.1050ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

При цьому, згідно з частиною першою статті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Тлумачення частини першої статті 512ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» має право на звернення до суду з даним позовом та є належним позивачем у справі та за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Відповідач був вільним в укладанні зазначеного кредитного договору та був обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим погодився, підписавши кредитні документи.

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язанняза вказанимидоговорами не виконав.

Доказів на спростування заборгованості відповідачем суду не надано.

Суд погоджується із зазначеним розрахунком заборгованості та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Згідно платіжної інструкції № 384 від 02.05.2025 р. позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

01.05.2023 р. між ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕН» та Адвокатським бюро «Юлії Чміль» було укладено договір №01/05-23 про надання правової (правничої) допомоги, за яким бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобовязання надати клієнту правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно копії акту №2406-25 про надання правової допомоги від 24.06.2025 р., Адвокатським бюро «Юлії Чміль» були надані наступні види послуг на суму в розмірі 8 500,00 грн, яка включає в себе:

- ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документа Клієнтом, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи (3 год.) - 4 500,00 грн.;

- складання позовної заяви, у тому числі формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками для суду - 4 000,00 грн.

У відповідності до ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідностатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

З зазначеного вбачається, що суд дійсно за клопотанням іншого учасника справи має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу. Проте, чинне процесуальне законодавство не містить заборони щодо права суду на зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за умови, що заявлений розмір таких витрат не відповідає принципу пропорційності, розумності та справедливості, а саме витрати не є фактичними та неминучими.

Тому, під час визначення розміру витрат на професійну правничої допомоги суд повинен встановити наступне: чи обґрунтувала особа понесення таких витрат належними та допустимими доказами; чи відповідає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу принципам пропорційності, розумності, та справедливості; чи є такі витрати фактичними та неминучими.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Ознайомлення з матеріалами справи за наданим клієнтом пакетом документів є одним із елементів процедури складання позовної заяви, а тому, такі витрати не підлягають грошовій оцінці.

Щодо правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій, то на думку суду такі витрати є виключною ініціативою представника, оскільки, позивач участі у судових засіданняхне брав, власну позицію щодо справине висловлювали, а позовна заява складалася безпосередньо адвокатом, будь-яких заяв або клопотань самостійноне подавав. Будь-яких доводів на підтвердження того, що надання такої послуги як надання рекомендацій не є невідворотною та неминучою позивачем надано не було. Окрім того, у змісті позовної заяви та акті приймання передачі не розкрито з приводу якого саме питання (яких документів) надавалися такі рекомендації. Тому, суд вважає, що підстави для відшкодування витрат за зазначену послугувідсутні.

Щодо складання позовної заяви та формування додатків до позову, то на думку суду зазначені дії є складовою однієї дії складання та подання позовної заяви.

Суд звертає увагу на те, що сама позовна заяване значна за обсягом, а складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.

Додатки до позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником позивача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання (в тому числі шляхом подання адвокатських запитів)

Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулювання це Цивільний кодекс України,Закон України «Про споживче кредитування», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно відносини між кредитором та боржником.

Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 3000 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.530,612,625,628,638 ЦК України, ст.ст.77,79,80,141,263-265,279,282-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (ЄДРПОУ: 43115064, адреса: м.Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9) заборгованість за кредитним договром №2019302133_CARD від 21.06.2018 р. 48840 (сорок вісім тисяч вісімсот сорок) гривень 02 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (ЄДРПОУ: 43115064, адреса: м.Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (ЄДРПОУ: 43115064, адреса: м.Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9) витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Текст рішення складено та підписано 06 жовтня 2025 року.

Суддя Донцов Д.Ю.