Решение № 130761474, 16.09.2025, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2694/24

Провадження №2/477/533/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання Клюсевич-Шараповою Н.М.,

без участі сторін,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства фірми «СІДКОРН» про стягнення боргу за оренду земельної ділянки з приводу ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером: 4823381700:07:000:0713 площею 10,85 га, яка розташована в межах Коларівської сільської ради Жовтневого (нині - Миколаївського) району Миколаївської області.

01 серпня 2017 року вона уклала з ППФ «СІДКОРН» договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 7 років. В пункті 2.2 розділу «Орендна плата» сторони погодили виплату орендної плати в розмірі 12% від грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати підлягає індексації відповідно до рівня інфляції національної валюти України. Згідно з пунктом 2.1. Договору орендна плата вноситься орендарем щорічно з урахуванням податків відповідно до чинного законодавства, а саме 50% до 25 серпня поточного року та 50% до 15 листопада поточного року.

Протягом 2018 - 2022 років відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання зі сплати орендної плати, а за 2023 рік взагалі її не сплатив. На заяву ініціативної групи власників земельних ділянок про виплату орендної плати за 2023 рік відповідач листом від 12 лютого 2024 року пояснив, що несплата орендної плати за 2023 рік сталася через форс-мажорні обставини, проте позивач вважає, що відповідачем не доведено належними доказами існування форс-мажорних обставин.

Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 31 січня 2025 року, просила стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за 2023-2024 року у розмірі 158622 грн 43 коп., з яких заборгованість з орендної плати 133947 грн 64 коп. без врахування податків та обов`язкових платежів, інфляційні втрати у розмірі 21975 грн 05 коп, 3% річних у розмірі 2699 грн 74 коп, та стягнути 8000 грн відшкодування моральної шкоди.

Рішенням суду від 24 червня 2025 року позов був задоволений: стягнуто з приватного підприємства фірми «СІДКОРН» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість з орендної плати у розмірі 158622 (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять дві) грн. 43 коп.

При цьому 24 червня 2025 року було проголошено вступну та резолютивну частину рішення і призначено судове засідання з вирішення питання щодо сплати судових витрат на 07 липня 2025 року о 09:20, яке не відбулося.

Ухвалою від 06 серпня 2025 року засідання з розгляду цього питання було призначено на 16 вересня 2025 року.

В призначений час сторони до суду не з`явилися, що не перешкоджає вирішенню питання про розподіл судових витрат без їх участі.

Суд, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У статті 133 ЦПК України визначено, що судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи.До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В статті 141 ЦПК України передбачені положення щодо розподілу судових витрат між сторонами, зокрема у ч. 1 даної статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволений, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в повному розмірі.

В справі позивачкою було сплачено судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп за квитанцією від 06 грудня 2025 року та 455 грн 02 коп за квитанцією 28 січня 2025 року, тобто загалом 1666 грн 22 коп.

Про наявність інших судових витрат зі сторони позивачки заявлено не було.

З врахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Ухвалити в справі додаткове рішення щодо розподілу судових витрат.

Стягнути з приватного підприємства фірми «СІДКОРН» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 1666 (одна тисяча шістсот шість гривен) 22 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня постановлення.

Суддя Р.В. Козаченко