Постановление суда № 130731323, 03.10.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позову без руху

03 жовтня 2025 р. справа № 520/26214/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" про: 1) визнаннч протиправними дій Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області», щодо відмови у оформленні та направленні подання про призначення пенсії та всіх необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах; 2) зобов`язання Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області» оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах,

встановив:

В оформленні матеріалів адміністративного позову виявлено низку недоліків.

По-перше, відсутні докази оплати судового збору, що не відповідає положенням ч. 3 ст. 161 КАС України.

Отже, з огляду на зміст заявлених вимог та положення Закону України "Про судовий збір" для усунення недоліку позивачу належить сплатити судовий збір та подати до суду оригінал документу про оплату судового збору у розмірі 968,96 грн на рахунок - UA678999980313141206084020661, одержувач - ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код одержувача - 37874947, банк одержувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

По-друге, у спірних правовідносинах наявні ознаки звернення до суду із пропущенням 6-місячного строку.

За змістом п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України кожен учасник суспільних відносин повинен забезпечити дотримання обов`язку вчинення процесуальних дій із захисту прав та інтересів у судовому порядку у строк, визначений відповідним процесуальним законом.

Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №826/22361/15 та постанови Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зауважує, що нормами КАС України не розкрито зміст правових категорій "поважна причина пропуску процесуального строку", "дата, коли особа дізналась про порушення права", "дата, коли особа повинна була дізнатись про порушення права", але відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при застосуванні норми права суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, висновки Верховного Суду з приводу застосування ст.ст.118, 121-123 КАС України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. по справі №990/154/22, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. по справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023р. по справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, у постанові Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21, у постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020, у постанові Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, у постанові Верховного Суду від 10.01.2023р. у справі №640/3489/21.

Зокрема, за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. у справі №990/154/22: 1) порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

До кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та обєктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову (постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21).

Суд вважає, що докази існування поважних причин пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані особою до суду разом (одночасно) із позовом, оскільки на етапі вирішення питання стосовно відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази, але існує обовязок визначитись із достатністю підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Саме такі за змістом правові позиції сформульовані у постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020, постанові Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, постанові Верховного Суду від 01.06.2023р. по справі №300/4156/22, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024р. у справі №990/12/24, постанові Верховного суду від 22.05.2024р. у справі №520/8606/22

Так, у постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та у постанові Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20 прямо та однозначно указано, що суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою.

Окрім того, за правовою позицією постанови Верховного Суду від 01.06.2023р. по справі №300/4156/22 суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об`єктивну неможливість позивачем у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову. Такі обставини наводяться позивачем у відповідній заяві, підтверджуються доказами та оцінюються судом на предмет об`єктивної неможливості подати позов за правилами, визначеними КАС України.

У силу правового висновку п.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024р. у справі №990/12/24 суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин пропуску строку, та поданих нею доказів, яким буде надано відповідну правову оцінку.

У силу правового висновку п.52 постанови Верховного суду від 22.05.2024р. у справі №520/8606/22 для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.

Указане обумовлено тим, що згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України за загальним правилом суддя після одержання позовної заяви з`ясовує - чи подано позов у строк, установлений законом (а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) і у силу ч.2 ст.19 Конституції України не має повноважень діяти у будь-який інший спосіб, у тому числі витребовувати докази з власної ініціативи або відкладати вирішення даного питання на подальше з метою пересвідчення в обізнаності позивача як учасника суспільних відносин із станом власних прав (інтересів) та обовязків.

Отже, саме на стадії вирішення питання про прийняття позову до розгляду суд повинен визначитись із достатністю підстав для визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними, для чого повинен дослідити та оцінити саме надані позивачем докази виключно у контексті подання позову із дотриманням вимог ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, п.5 ч.1 ст.171, ч.2 ст.171 КАС України.

Відтак, позивач під час звернення до суду у тексті відповідного процесуального документа повинен зазначити дату обізнаності з порушенням того права, на захист якого було подано позов та подати на підтвердження власних доводів з даного приводу належні, допустимі, достатні та достовірні докази, а суд повинен перевірити юридичну спроможність та фактичну доказанність задекларованого позивачем твердження, але не має обов`язку у разі невиконання позивачем вимог процесуального закону у цій частині за власною ініціативою пересвідчуватись у справжньому існуванні будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які були зазначені власне позивачем.

З наведеного слідує, що саме позивач обтяжений процесуальним обовязком довести перед судом існування поважних причин пропуску строку на звернення до суду.

Невиконання позивачем цього обовязку має наслідком повернення позову.

Розглядаючи подану заяву та матеріали справи, суд зазначає, що позивач звернувся з заявою від 01.03.2023р. про призначення пенсії та оформлення необхідних документів до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області».

Відповідач, Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області», листом від 29.03.2023 року за № 33/41-1003 відмовив у направленні документів для призначення пенсії.

Дані докази приєднані представником заявника до позову.

Оскільки позов було подано до суду - 01.10.2025р. (тобто по минуванню строку майже 2,5 роки від дати вчинення відповідачем управлінського волевиявлення, оформленого листом - 29.03.2023р.), то заявником суттєво пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Окрім того, з Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що заявник 26.09.2023р. вже звертався із позовом з аналогічними вимогами в межах справи №520/26977/23, проте ухвалою суду від 30.09.2025р. позов було залишено без розгляду, оскільки адвокат Коломойцев Микола Миколайович використовував ордер серії АН №1131205 для надання правничої допомоги у судах при подачі різних трьох адміністративних позовів. Тому, зважаючи на наявні документи, що надані в якості повноважень на представництво позивача в даній справі - ОСОБА_1 адвокатом Коломойцевим М.М. в даній справі, суд дійшов висновку, що дану позовну заяву подано та підписано адвокатом Коломойцевим М.М. при відсутності належних повноважень на ведення справи.

Отже, заявник достеменно був обізнаний із порушенням власних прав стосовно відмови у підготовці та направленні подання про призначення пенсії не пізніше від - 26.09.2023р. (як календарної дати подання позову у межах справи №520/26977/23).

Суд відмічає, що підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.

Натомість, причина неналежного оформлення позову у справі №520/26977/23 є суто суб"єктивною і полягає у ставленні до виконання процесуального обов"язку. Відтак, дана причина не може бути визнана поважною причиною звернення до суду поза межами установленого процесуальним законом строку.

Тому, повторне подання аналогічного позову в межах справи №520/26977/23 із належним ордером не може бути визнане судом поважною підставою для поновлення строку звернення до суду.

Окремо суд відмічає, що у тексті позову сторона позивача стверджує, що про існування факту порушеного права у межах спірних правовідносин заявник довідався з листа відповідача від 29.03.2023р.

Наведене додатково підтверджує відсутність поважних причин несвоєчасного повторного звернення заявника до суду у межах справи №520/26214/25, позаяк оформлення декількох позовів з використанням одного і того ж самого ордеру адвоката (обставини чого установлені ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025р. по справі №520/26977/23) не може бути кваліфіковано у якості справедливо достатнього виправдання порушення строку звернення до суду із вимогами у справі №520/26214/25.

Відповідно до частини 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, позов поданий поза межами строку звернення до суду без заяви про поновлення строку звернення та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, що є порушенням ч.1 ст.123 та ч.6 ст.161 КАС України.

Викладене зумовлює залишення позову без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 12, 121-123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 257, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1.Позов - залишити без руху.

2.Надати час для усунення недоліків - 10 днів від дати отримання цієї ухвали.

3.Встановити способом усунення недоліків подання до суду доказів сплати судового збору, юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.

4.Роз`яснити, що невиправлення недоліків в оформлення позову зумовлює повернення позову.

5.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Сліденко