Решение № 130645418, 01.10.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/974/25

Провадження № 2/347/609/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

01 жовтня 2025 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю.С.,

за участю:

секретаря с/з Сумарука І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що з відповідачем у них народилось двоє дітей сини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який уже повнолітній, і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з нею та перебуває на її повному утриманні. З листопада 2022 року вони з відповідачем разом не проживають, але підтримують відносини в телефонному режимі. Батько дитини військовослужбовець та одержує заробітну плату, проте в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

У зв`язку з цим, позивач просила ухвалити рішення, про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду до повноліття дитини.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Позивач у судове засідання не з`явилася, проте одночасно із подання позовної заяви подала заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутності, позов підтримує та просить задоволити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причин неявки суду не відомі, відзив на позовну заяву не подавав.

Судом також розміщувалось оголошення на сайті про виклик відповідача в судове засідання (а.с.19, 24, 34, 39).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 21.05.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено справу до судового розгляду на 30.06.2025 року.

30.06.2025 року у зв?язку із відпусткою судді розгляд справи було відкладено на 11.08.2025 року.

11.08.2025року та09.09.2025року узв`язку зперебуванням суддіна лікарняному,судове засіданнявідкладено на01.10.2025року.

Про судове засідання відповідач повідомлявся належним чином, однак на адресу суду повернулося поштове відправлення з довідкою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (42-43).

Проте довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 року справа №755/17944/18 (61-185св23)).

Судом також було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347974/25 відповідача ОСОБА_2 (а.с.19, 24, 34, 39).

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, відтак у відповідності до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст.280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого повторно 19.04.2023 року виконавчим комітетом Кутської селищної ради, сторони перебували у шлюбі з 01 вересня 2002 року зареєстрованому Косівським відділом ДРАЦСу у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що було зроблено актовий запис №22 (а.с.4).

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 23.12.2013 року сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5), який зареєстрований та проживає з разом матір?ю в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Витягу з реєстру територіальної громади від 14.05.2025 року (а.с.9).

Згідно акту обстеження умов проживання за №20/02-15 від 14.05.2025 року, виданого за заявою ОСОБА_1 , разом із нею за адресою АДРЕСА_1 , крім інших осіб, зареєстрований та проживає син ОСОБА_3 , 2013 р.н., яким вона піклується, виховує та забезпечує всім необхідним (а.с.7).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв?язку з неналежним виконанням відповідачем (батьком) обов?язку щодо утримання своєї дитини до досягнення нею повноліття.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі Закон № 2402-III) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Так, утримання дитини до досягнення нею повноліття є обов`язком батьків (стаття 51 Конституції України).

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

В силу дії ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За приписами ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментівмає бутинеобхідним тадостатнім длязабезпечення гармонійногорозвитку дитини. Мінімальнийгарантований розміраліментів наодну дитинуне можебути меншим,ніж 50відсотків прожитковогомінімуму длядитини відповідноговіку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Зважаючи на положення частини 2 статті 10 ЦПК України суд також враховує норми статей 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, відповідно до яких в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями частини першої статті 182 Сімейного кодексу України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини передбачено нормами статті 183 Сімейного кодексу України.Так, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставібезпосередньо дослідженихта оціненихнаявних усправі доказів,що сторониперебувають узареєстрованому шлюбі,в якомуу нихнародилося двоєсинів,один зяких ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є неповнолітнім, що підтверджується копією свідоцтва про народження. Неповнолітня дитина проживає разом зі своєю матір?ю, позивачем ОСОБА_1 та перебуває на її повному утриманні.

Водночас, батько дитини, відповідач у справі ОСОБА_2 матеріальну допомогудитині ненадає,її вихованнямне займається,тим самимухиляється відвиконання свогобатьківського обов`язку-утримання дитини.В судове засідання не з`явився, свою позицію щодо заявлених позовних вимог не висловив, і будь-яких доказів на заперечення вказаних у позовній заяві обставин, до суду не подав.

Суд зазначає, що обов`язок щодо утримання та виховання своєї дитини покладено на обох батьків і вони в рівній мірі зобов`язані її утримувати до досягнення нею повноліття, право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дітей.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги необхідність створення для дитини такого рівня життя, який був би достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також зважаючи на приписи статті 13 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задовольнити та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітня. Визначений судом розмір аліментів на переконання суду є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред?явлення позову.

Тому стягнення аліментів слід розпочати з дня коли позивач звернулась із позовом до суду з 16 травня 2025 року.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі ставки, яка була встановлена ЗУ «Про судовий збір» на час подання позову (1211,20 грн.).

На підставі ст.ст.84, 180-182, 190, 191 СК України, ст.1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст.10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітня.

Стягнення аліментів розпочати з 16 травня 2025 року.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в сумі платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) грн. 20 коп. на користь отримувача коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2025 року.

Суддя Ю. С. Кіцула