Решение № 130640619, 30.09.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14486/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 14 500 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказує на те, що ТОВ "Споживчий центр" належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 10 000,00 грн.

Натомість відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у результаті чого утворилась заборгованість.

У судове засідання представник позивача Горна В.І. не з`явилася, однак в прохальній частині позову просить проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр», проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

У відзиві на позовну заяву від 06.08.2025 представник відповідача Будній М.М. просить провести розгляд даної справи без участі відповідача на підставі наявних матеріалів справи. Позов задоволити частково, стягнути заборгованість за кредитним договором в частині додаткової комісії в розмірі 1 300 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити, здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених вимог.

Вказує на те, що відповідачем була здійснена часткова оплата по кредитному договору № 05.10.2024-100000613 від 05.10.2024: на суму 1900 грн. 15.10.2024; на суму 300 грн. 04.12.2024; на суму 1 000 грн. 05.12.2024; на суму 500 грн. 06.12.2024; на суму 1 000 грн. 09.12.2024; на суму 500 грн. 21.01.2025; на суму 1000 грн. 28.01.2025; на суму 1000 грн. 30.01.2025; на суму 1500 грн. 30.01.2025; на суму 1500 грн. 25.02.2025.

Тобто, всього відповідачем було отримано від позивача 10 000 грн. позики (кредиту), і відповідно нею було в подальшому сплачено позивачу кошти на загальну суму 10 200 грн., з яких: 10 000 грн. в рахунок повного погашення тіла кредиту; 200 грн. в рахунок часткового погашення додаткової комісії (загальний розмір додаткової комісії становить 1500 грн.).

У відповіді на відзив від 11.08.2025 представник позивача Ларіонов К.О. просить позовні вимоги задовольнити, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Вказує на те, що під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 липня 2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 05.10.2024-100000613 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного кредитного договору.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 10000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 05.10.2024, строком на 98 днів.

Відповідно до заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору № 05.10.2024-100000613 від 05.10.2024 Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 05/10/2024; 2. Сума Кредиту: 10000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 98 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 10.01.2025; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) ст кредитування/ст виплати кредиту/ ст договору не передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження ст кредитування та/або ст виплати кредиту та/або ст договору, установлених договором. 6. Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка "Економ" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 17. Неустойка: 100 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з пунктом 3.1. Договору кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з пунктом 3.2. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1. Договору кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності.

Так, дійсно відповідачкою (позичальником) отримано від позивача 05.10.2024 грошові кошти в розмірі 10 000 грн. строком на 98 днів.

Відповідачка ОСОБА_2 являється дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.06.2023, а також витягом про шлюб із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу.

Чоловік відповідача, ОСОБА_3 з 25.06.2021 несе службу у Збройних Силах України, на даний час перебуває на військовій службі у військовій частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , в складі яких бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою № 1525/486/635/пс від 14.11.2024, довідкою № 350/486/1/678пс від 10.11.2022, посвідченням серїі НОМЕР_4 від 14.02.2022, посвідченням офіцера серії НОМЕР_5 від 25.06.2021.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» «військовослужбовцям (їх дружинам) з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно - мобілізаційних питань» під час проведення мобілізації дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону, поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 і триває до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.

Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців (та їх дружин, чоловіків) без виключення. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.

У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 у справі №131/1449/16-ц (касаційне провадження № 61-4157св18); від 14 лютого 2018 року у справі № 727/2187/16-ц (касаційне провадження № 61-3951св18); від 20 лютого 2018 року у справі № 640/4439/16-ц (касаційне провадження № 61-4304св18); від 21 лютого 2018 року у справі № 211/1546/16-ц (касаційне провадження № 61-4255св18); від 25 квітня 2018 року у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17) зроблено висновки, що особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію".

Президент України відповідного рішення про скасування особливого періоду, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймав. На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачка є дружиною військовослужбовця, ТОВ "Споживчий центр" не повинно було нараховувати їй відсотки та неустойку за кредитним договором, зазначеним у позовній заяві.

Оскільки відповідачем надано суду документи, що підтверджують її статус дружини ОСОБА_3 та його статус військовослужбовця, існують правові підстави для застосування у спірних правовідносинах пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за яким військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Отже, зазначеним вище Законом заборонено нарахування штрафних санкцій (в тому числі неустойки) за порушення умов договору кредиту та процентів за користування кредитом.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця (дружини військовослужбовця) у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.11.2016 № 6-1746цс16.

На сторінці 4 позовної заяви позивач стверджує, що відповідачка зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим станом на момент подачі позову існує заборгованість у розмірі 14 500 грн, в тому числі по тілу кредиту в розмірі 4 500 грн, про процентам в розмірі 3 500 грн., по додатковій комісії в розмірі 1 500 грн., по неустойці 5 000 грн.

При цьому, позивач вказує (фактично визнає), що відповідачкою була здійснена часткова оплата по кредитному договору № 05.10.2024-100000613 від 05.10.2024: на суму 1900 грн. 15.10.2024; на суму 300 грн. 04.12.2024; на суму 1 000 грн. 05.12.2024; на суму 500 грн. 06.12.2024; на суму 1 000 грн. 09.12.2024; на суму 500 грн. 21.01.2025; на суму 1000 грн. 28.01.2025; на суму 1000 грн. 30.01.2025; на суму 1500 грн. 30.01.2025; на суму 1500 грн. 25.02.2025.

Тобто, всього відповідачем було отримано від позивача 10 000 грн. позики (кредиту), і відповідно нею було в подальшому сплачено відповідачу кошти на загальну суму 10 200 грн., з яких: 10 000 грн. в рахунок повного погашення тіла кредиту; 200 грн. в рахунок часткового погашення додаткової комісії (загальний розмір додаткової комісії становить 1500 грн.).

Очевидно, що відсутні жодні правові підстави для зарахування позивачем коштів, сплачених відповідачкою в рахунок погашення зобов`язань перед позивачем, в рахунок сплати неустойки та процентів, з огляду на законодавчу заборону визначену ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відтак, станом на момент розгляду даної справи заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору № 05.10.2024-100000613 від 05.10.2024 становить 1 300 грн. додаткової комісії. В частині задоволення решти позовних вимог (14 500 - 1300 = 13 200 грн.) позивачу слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пропорційно понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 217,18 грн.

Суд виходив з таких розрахунків: 1 300 грн. * 2 422,4 грн. / 14 500 грн. = 217,18 грн., де 1 300 грн. - сума задоволених позовних вимог, 2 422,4 грн. - сума сплаченого при подачі позову судового збору, а 14 500 грн. - сума заявлених позивачем позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 4, 10 - 12, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий кредит» заборгованість за кредитним договором № 05.10.2024-100000613 від 05.10.2024 в розмірі 1 300 грн. 00 коп. та понесені судові витрати по справі, а саме: сплачений судовий збір в розмірі 217грн.18коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення ст подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий кредит», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А; код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя Н. Г. Кучина