Решение № 130620985, 29.09.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4651/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 12.07.2024 щодо відмови у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати призначити пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 27.05.2024.

В обґрунтування позову зазначає, що самостійно займалась вихованням та виконувала батьківські обов`язки стосовно онука ОСОБА_2 , який з 14 років проживав разом з нею у зв`язку з сімейними обставинами, оскільки його батьки померли. Вказане підтверджується довідками Нелиповецького старостинського округу №14 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 25.08.2022 №716, від 17.01.2023 №48, актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 01.09.2023 №551, а також рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24.04.2024 №717/541/24.

У зв`язку з загибеллю ОСОБА_2 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника, проте, відповідач відмовив в призначенні такої пенсії, оскільки позивач не належать до кола непрацездатних членів сім`ї ОСОБА_2 .

Позивач вважає таку відмову протиправною. Зокрема, зазначає, що перебувала на повному утриманні загиблого онука ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24.04.2024 №717/541/24.

А, відтак, вважає, що відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має право на призначення пенсії в разі втрати годувальника як особа, що перебувала на його утриманні.

За таких обставин просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. В строки, встановлені судом позивач усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог. Зазначило, що рішення про відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника прийняте відповідно до Закону №2262 у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію за віком.

ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області документи про призначення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника на умовах Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого онука ОСОБА_2 .

За результатами розгляду вказаних документів, 12.07.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято розпорядження про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Як слідує із оскаржуваного рішення, підставою для відмови в призначенні пенсії є те, що ОСОБА_1 не належить до кола непрацездатних членів сім`ї ОСОБА_2 . Відповідач вказує, що відповідно до законодавства догляд за ОСОБА_1 повинна здійснювати дочка ОСОБА_3 або онука ОСОБА_4 .

Про вказану відмову відповідач повідомив позивача листом від 12.07.2024 №2400-1703-8/28812.

Вважаючи відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» протиправною, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, процедури призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Тобто, вказаний закон передбачає безумовну гарантію особам, які є членами сімей військовослужбовців, які загинули чи пропали безвісти, отримати право на пенсію в разі втрати годувальника.

Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника встановлені статтею 29 Закону України №2262-XII.

Так, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Положеннями статті 31 Закону №2262-ХІІ визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Статтею 266 Сімейного кодексу України передбачено, що повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, повнолітні внуки повинні мати змогу надавати матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що спірним рішенням відповідача відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не належить до кола непрацездатних членів сім`ї ОСОБА_2 . Крім того, відповідач вказує, що відповідно до законодавства догляд за ОСОБА_1 повинна здійснювати дочка ОСОБА_3 або онука ОСОБА_4 .

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення, суд зазначає наступне.

Пунктом 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1) передбачено перелік документів для призначення пенсії в разі втрати годувальника, якими є загальних: заява, копія свідоцтва про смерть годувальника, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю, висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби), довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні, документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев`ятим пункту 7 цього Порядку.

Додатково передбачені й інші документи в залежності від категорії осіб, про яких йде мова в статті 30 Закону №2262-XII.

Зокрема, для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), діду та бабусі, зазначеним у пунктах «б», «в», «г» статті 30 Закону, додатково подаються такі документи:

довідка МСЕК (за наявності групи інвалідності);

копія свідоцтва про народження померлого годувальника або рішення суду про встановлення родинних стосунків;

довідка уповноваженого органу з місця проживання або рішення суду про перебування на утриманні померлого годувальника (для призначення пенсії вітчиму або мачусі).

Отже, документи, які мають бути подані для отримання відповідного виду пенсії, повинні підтверджувати особисті відомості заявника, родинні відносини з померлим військовослужбовцем та причину його смерті.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (онук позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.08.2022.

Відповідно до витягу з протоколу №136 від 23.01.2023 засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців, травма і причина смерті ОСОБА_2 , так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Отже, члени сім`ї ОСОБА_2 , мають право на пенсію в разі втрати годувальника, на підставі Закону №2262-ХІІ.

ОСОБА_1 є бабою ОСОБА_2 ..

Судом встановлено, що рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24.04.2024 №717/541/24, встановлено факт, що ОСОБА_1 спільно проживала сім`єю із загиблим ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , була пов`язана з ним спільним побутом, вела з ним спільне господарство мала з ним взаємні права та обов`язки з 1995 по день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також встановлено той факт, що ОСОБА_1 перебувала на повному утриманні у загиблого ОСОБА_2 станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правило цієї частини означає, що учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість, такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Такий висновок щодо застосування норми частини четвертої статті 78 КАС викладено у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 638/18852/16-а.

Згідно довідки Нелиповецького старостинського округу №14 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 25.08.2022 №716 сім`я ОСОБА_1 складається з: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки Нелиповецького старостинського округу №14 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 17.01.2023 №48 ОСОБА_2 постійно проживав без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , однією сім`єю з ОСОБА_1 .

Із змісту акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 01.09.2023 №551, складеного старостою Нелиповецького старостинського округу №14 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області, вбачається, що ОСОБА_2 до моменту призову на військову службу (моменту смерті) постійно проживав спільно з бабою ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Вони дійсно вели спільне господарство, здійснювали догляд за земельними ділянками (паями), утримували птицю, свиню, за час життя ОСОБА_2 , мали спільний бюджет, спільні права та обов`язки.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 №207/168, ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу у зв`язку з загибеллю ОСОБА_2 в сумі 15000000 грн. Вказаним протоколом встановлено, що ОСОБА_1 спільно проживала однією сім`єю із загиблим ОСОБА_2 , була пов`язана з ним спільним побутом, вела з ним спільне господарство, мала з ним взаємні права та обов`язки та перебувала на повному утриманні у загиблого.

Таким чином, позивач проживала разом з ОСОБА_2 , та перебувала на його утриманні, про що свідчить рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24.04.2024 №717/541/24, а також довідка Нелиповецького старостинського округу №14 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 25.08.2022 №716, довідка Нелиповецького старостинського округу №14 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 17.01.2023 №48, акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 01.09.2023 №551 складеного старостою Нелиповецького старостинського округу №14 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області та протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 №207/168.

Стосовно твердження відповідача, що відповідно до законодавства догляд за ОСОБА_1 повинна здійснювати дочка ОСОБА_3 або онука ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24.04.2024 №717/541/24, встановлено факт спільного проживання, ведення спільного побуту, спільного господарство, наявність взаємних прав та обов`язків із загиблим ОСОБА_2 , а також встановлено той факт, що ОСОБА_1 перебувала на повному утриманні у загиблого ОСОБА_2 станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Інших осіб, які б проживали, вели спільний побут, спільне господарство з ОСОБА_1 , а також утримували її, в рішенні суду не зазначено.

Таким чином, відповідач безпідставно не врахував рішення суду, яким підтверджено факт перебування позивачки на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Крім того, судом враховано, що відомостей про наявність інших осіб, які за законом зобов`язані утримувати позивачку, відповідач не надав, а ні під час розгляду подання про призначення пенсії, а ні під час розгляду справи у суді.

Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд при розгляді справи дійшов висновку, що допомога, яка надавалась позивачу її онуком за життя, була для неї постійним і основним засобом для існування, між ними існував тісний родинний та сімейний зв`язок, ОСОБА_1 перебувала на повному утриманні свого онука ОСОБА_2 , останні були пов`язані спільним побутом, спільно вели господарство, мали спільний бюджет та несли спільні витрати, мали взаємні права та обов`язки, та рішенням суду встановлено факт, перебування позивача на утриманні її онука військовослужбовця який загинув.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про безпідставність неврахування відповідачем рішення суду, яким підтверджено факт перебування позивача на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ..

Позивач мала законне сподівання на призначення вказаного виду пенсії з огляду на статтю 30 Закону України №2262-XII щодо права членів сім`ї військовослужбовця, який загинув, на отримання пенсії в разі втрати годувальника.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника за померлого (загиблого) ОСОБА_2 від 27.05.2024.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 27.05.2024, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Водночас, визначаючись щодо способу захисту порушеного права позивача у межах даних спірних відносин, виходячи зі змісту доводів, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, враховуючи висновок суду про протиправність розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з огляду на зміст повноважень суду, визначених статтею 245 КАС України, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника на умовах Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого онука ОСОБА_2 , які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду.

На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача по суті спору не свідчать про законність вчинених ним дій.

Відповідно до частини статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 969,00 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 484,50 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оскаржуване рішення якого визнано протиправним та скасовано.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №241670081577 від 13.02.2025 про відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника на умовах Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого онука ОСОБА_2 , які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривень 50 копійок.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, місто Чернівці, Чернівецька область, 58002, ідентифікаційний код юридичної особи 40329345).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна