Решение № 130608418, 29.09.2025, Ямпільський районний суд Сумської області

Справа № 590/635/25

Провадження № 2/590/232/25

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

29 вересня 2025 року с-ще Ямпіль

Ямпільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Деркача І.М.,

за участю секретаря судового засідання Демешко Н.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі - позивач) через свого представника Гурського Г.Ю. звернулось до суду в підсистемі «Електронний суд» із позовною заявою та просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за кредитним договором №3593205291-374246 від 17.06.2021 року в сумі 24780,00 гривень та суму судових витрат у розмірі 2422,40 грн витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 17.06.2021 ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» уклали договір №3593205291-374246 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. За умовами договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 7000,00 грн строком на 28 днів, відсоткова ставка становить 2 % на добу, сума кредиту та нараховані відсотки, за початковий строк користування позикою, на 28 днів, становить 10920,00 грн. ТОВ «Кошельок» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 24780,00 грн, з них: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 17780,00 грн відсотки за користування позикою, що і стало підставою для звернення до суду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві зазначив про можливість проводити розгляд справи за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Судом здійснювались виклики відповідача шляхом направлення на зареєстровану адресу місця проживання відповідача судових повісток. Поштове відправлення «судова повістка» на 28.07.2025 повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»; поштове відправлення «судова повістка» на 29.08.2025 та на 29.09.2025 не вручено адресату ОСОБА_1 оскільки «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву з доказами, які підтверджують заперечення проти позову, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважність причин такої неявки, в порядку, визначеному ст. 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд постановив провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247ЦПК України суд розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.07.2025 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, прийнято в провадження судді та відкрито провадження по справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін. Сторонам встановлено строки для подачі заяв по суті справи.

Ямпільський районний суд Сумської області своєю ухвалою від 29.08.2025 року задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Як було встановлено під час розгляду справи, 17.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір №3593205291-374246 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с.11зв-14зв).

Відповідно до умов цього договору, ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 споживчий кредит на таких умовах: сума кредиту, становить 7000,00 грн (п. 1.1. договору); початковий строк кредитування становить 28 днів (п. 2.1. договору); відсоткова ставка, становить 2,00% на добу визначений п.3.5., п. 3.9. договору, та п.4 паспорту споживчого кредиту до договору №3026408574-590205 від 20.01.2022; сума кредиту та нараховані відсотки, за початковий строк користування позикою, на 28 днів, становить 10921,00 грн (7000,00 грн тіло кредиту, 3921,00 грн відсотки за користування позикою за перші 28 днів), процентна ставка яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 2% в день з першого дня прострочення зобов`язання (а.с.10-12).

Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с.22-30).

Так, на офіційному веб-сайті ТОВ «Кошельок» у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Кошельок», розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: - Договір кредиту (примирний договір на момент укладення); - Правила надання грошових коштів (діючи на момент укладення договору); - Згода на обробку персональних даних; - Публічна інформація; - Положення про конфіденційність; Крім того на веб-сайті ТОВ «Кошельок» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивачем надано такі докази: лист АТ «Таскомбанк» від 07.11.2024 року № 34098/47.1 відповідно до якого, 17.06.2021 року о 15:50 на номер банківського рахунку перераховано кошти в сумі 7000,00 грн., відправник ТОВ «Кошельок»; повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» б/н, згідно з якого 17.06.2021 року через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» було проведено успішне зарахування на карту клієнта № НОМЕР_1 суму коштів 7000,00 грн. (а.с.20-21).

На виконання ухвали суду про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк» надійшлов лист та виписка по рахунку № НОМЕР_2 який відкрито на ім`я ОСОБА_1 за період 16.06.2021-12.10.2021 року яким підтверджується факт зарахування 17.06.2021 коштів у сумі 7000,00 гривень.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав позичальнику кредит, а останній зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах цього договору.

Сторони в п. 3.3. договору домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється згідно графіка платежів, що є додатком до цього договору який є додатком №1 (а.с.15).

Пунктом 3.6. кредитного договору встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами відповідачу було продовжено на 90 днів.

Із детального розрахунку заборгованості за договором №3593205291-374246 від 17.06.2021 про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту за період з 17.06.2021 по 12.10.2021 за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 24780,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - тіло кредиту; 3920,00 грн. нараховані відсотки в межах лояльного періоду; 13860,00 грн. нараховані відсотки за продовжений строк користування позикою (а.с.16-17).

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування задля спростування заявлених позовних вимог, а відтак несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням відповідних процесуальних дій.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як убачається зі змісту ст.626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, серед іншого, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Пункт 12 частини 1 вказаної статті визначає, що одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Отже, чинне законодавство України надає можливість укладати кредитні договори у формі електронного документу з використанням електронних підписів сторонами.

Таким чином, договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту №3593205291-374246 від 17.06.2021 було укладено з ОСОБА_1 у спосіб подання згоди відповідача на надання йому відповідної суми грошових коштів. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а, відтак, породжували відповідні договірні зобов`язання для сторін по справі.

ТОВ «Кошельок» виконано свої зобов`язання за договором та перерахувало на картку відповідача, номер якої надано йому позичальником, отже відповідач отримав у розпорядження грошові кошти, проте у визначений договором строк не повернув. Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 7000,00 грн, отже вимога про стягнення заборгованості в розмірі 7000,00 грн є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з тим, вимогами ст. 610, 612 Цивільного кодексу України законодавцем встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконує таких зобов`язань зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, та відповідно, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, з огляду на те що, у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від відповідача повернення кредитних коштів, а також процентів за користування кредитом, вимога про стягнення заборгованості у розмірі 17780,00 нарахованих відсотків за користування позикою, має бути задоволена.

Відтак, у цій справі судом встановлено, що ОСОБА_1 умови взятого на себе кредитного зобов`язання не виконав, що виявилося у неповерненні кредитних коштів та несплаті процентів за їх користування, що стало наслідком звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до суду за захистом своїх прав та інтересів, з огляду на що, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 24780,00 грн, є обґрунтованими та потребують задоволення.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що із ОСОБА_1 потрібно стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Окрім цього, між ТОВ «Кошельок» та адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025, підписано додаток до договору від 15.05.2025, на підставі якого вартість надання правової допомоги, а саме: оформлення документів щодо надання правничої допомоги, збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності та платіжних реквізитів для сплати судового збору, складання позовної заяви, формування додатків, відправка позову, формування матеріалів адвокатського досьє) склала 10000 грн. Згідно додатку до договору від 15.05.2025, розмір гонорару (винагороди) виконавця підлягає сплаті замовником виконавцю не пізніше 10 банківських днів від дати винесення судом рішення, але не раніше повідомлення адвокатом про даний факт.

За умовами ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 911/3586/21, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009,пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості за кредитним договором носить масовий характер, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат. Витрати на послуги адвоката в розмірі 10000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт.

За таких обставин, дотримуючись принципів розумності, пропорційності та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача до 3000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 3, 202, 203, 205, 207, 509, 526, 530, 610, 612, 626, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831, адреса: Київська область, Києво-Cвятошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8А) заборгованість за договором №3593205291-374246 від 17.06.2021 року в розмірі 24780,00 (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят) гривень, з яких: заборгованість за сумою кредиту у розмірі 7000,00 ( сім тисяч) гривень, заборгованість за відсотками за користування позикою у розмірі 17780,00 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831, адреса: Київська область, Києво-Cвятошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8А) суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (код ЄДРПОУ: 40842831, адреса місцезнаходження: вул. Антонова, буд. 8А, с. Чайки, Києво-Святошинського району, Київської області, поштовий індекс: 08135).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ).

Дата складення повного судового рішення 29 вересня 2025 року.

Суддя: І. М. Деркач