Постановление суда № 130577496, 29.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання вирішення заяви про відвід судді

29 вересня 2025 р. справа № 520/23707/25 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про відвід судді в адміністративній справі №520/23707/25 за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, Управління, ГУ) про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 у липні пенсії у розмірі 34.455,60 грн. після застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з Постановою КМУ від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати ОСОБА_1 з 01.09.2025 пенсію у розмірі 0.124,00 грн, відповідно до протоколу про перерахунок пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, без застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з Постановою КМУ від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», та виплатити пенсію з урахуванням вже виплаченої суми,

встановив:

Позов надійшов до суду 04.09.2025р. і ухвалою суду від 05.09.2025р. був залишений без руху у зв`язку з недоліками в оформленні у вигляді відсутності оформленого у відповідності до п.4 ч.5 ст.160 та п.5 ч.5 ст.160 КАС України позову із зазначенням однієї календарної дати вчинення суб`єктом владних повноважень оскарженого управлінського волевиявлення з приводу обчислення пенсії до виплати із застосуванням норм постанови КМУ від 03.01.2025р. №1 та календарної дати, з якої суб`єкта владних повноважень належить обтяжити обов`язком вчинити управлінське волевиявлення з приводу нарахування та виплати пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з постановою КМУ від 03 січня 2025 року № 1.

Перевіривши матеріали справи та подану заяву, суд встановив, що у тексті позову (абз.7 стор.7 - з 01.07.2025р.) та у прохальній частині позову (визнати протиправними дії суб"єкта владних повноважень з приводу виплати пенсії у липні 2025р. у розмірі - 34.455,60грн. та зобов`язати суб"єкта владних повноважень нарахувати пенсію з 01.09.2025р. у розмірі - 80.124,00грн.) заявником зазначено різні календарні дати, з якої відповідач (згідно з правовою позицією сторони позивача) повинен нарахувати пенсію у розмірі - 80.124,00 грн, відповідно до протоколу про перерахунок пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, без застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з Постановою КМУ від 03 січня 2025 року № 1.

Дану ухвалу позивач отримав 05.09.2025р. о 17:51 год в Електронному кабінеті, але недоліків позову у встановлений судом строк до 08.09.2025р. не усунув.

Ухвалою суду від 15.09.2025р. було продовжено позивачу строк для усунення недоліків в оформленні позову, зазначених в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2025р. по справі №520/23707/25 в частині подання до суду оформленого у відповідності до п.4 ч.5 ст.160 та п.5 ч.5 ст.160 КАС України позову із зазначенням однієї календарної дати вчинення суб`єктом владних повноважень оскарженого управлінського волевиявлення з приводу обчислення пенсії до виплати із застосуванням норм постанови КМУ від 03.01.2025р. №1 та календарної дати, з якої суб`єкта владних повноважень належить обтяжити обов`язком вчинити управлінське волевиявлення з приводу нарахування та виплати пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з постановою КМУ від 03 січня 2025 року № 1 - на 3 дні з дати отримання даної ухвали.

Дану ухвалу позивач отримав 15.09.2025р. о 20:00 год в Електронному кабінеті, але недоліків позову у встановлений судом строк до 19.09.2025р. не усунув.

Ухвалою суду від 24.09.2025р. було продовжено позивачу строк для усунення недоліків в оформленні позову, зазначених в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2025р. по справі №520/23707/25 в частині подання до суду оформленого у відповідності до п.4 ч.5 ст.160 та п.5 ч.5 ст.160 КАС України позову із зазначенням однієї календарної дати вчинення суб`єктом владних повноважень оскарженого управлінського волевиявлення з приводу обчислення пенсії до виплати із застосуванням норм постанови КМУ від 03.01.2025р. №1 та календарної дати, з якої суб`єкта владних повноважень належить обтяжити обов`язком вчинити управлінське волевиявлення з приводу нарахування та виплати пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з постановою КМУ від 03 січня 2025 року № 1 - на 3 дні з дати отримання даної ухвали.

Дану ухвалу позивач отримав 24.09.2025р. о 17:30 год в Електронному кабінеті.

29.09.2025р. до суду від позивача надійшла заява про відвід судді, у якій викладена незгода із діями головуючого судді Харківського окружного адміністративного суду Сліденка А.В., котра умотивована тим, що на думку заявника суддею Харківського окружного адміністративного суду Сліденком А.В. створені перешкоди у реалізації права доступу до суду, яке окрім норм національного законодавства, передбачене положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглядаючи згаданий вище процесуальний документ, суд зазначає, що правовідносини з приводу відводу (самовідводу) від участі у розгляді адміністративної справи унормовані, насамперед, приписами ст.ст.36-41 КАС України та додаткового деталізовані приписами Закону України "Про запобігання корупції" в частині урегулювання реального конфлікту інтересів чи потенційного конфлікту інтересів.

Згідно з ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.9 КАС України суд зобов`язаний з`ясувати об`єктивну істину у спорі за власною ініціативою безвідносно до правових позицій сторін та процесуальної поведінки учасників справи.

Частиною ч.2 ст.73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінивши наявні у справі документи, суд констатує, що насправді (у дійсності) зміст усіх аргументів процесуального документу сторони позивача (незважаючи на застосовані мовні конструкції та лексичний зміст) явно та очевидно зводиться до незгоди саме із процесуальним рішенням, постановленим суддею при відправленні правосуддя у цій справі та зумовлений помилковим тлумаченням їх дійсного змісту.

Між тим, чітко сформульованим застереженням ч.4 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя підтверджує повне усвідомлення того, що єдина легітимна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

У положеннях п.4 ч.1 ст.36 КАС України законодавцем у якості підстави для відводу зазначені обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Проте, коло цих обставин, характер, суть та їх правова природа, межа рівня істотності, а також джерело походження інформації про них процесуальним законом не визначені.

Тому суд зважає на положення ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України", де зазначено, що: 1) "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду"; 2) Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного"; 3) Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими", суд вважає, що не можуть бути визнані достатніми підставами для відводу суддів - заяви учасників справи, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, котрі не підтверджені належними і допустимими доказами.

До того ж, у силу правових висновків ухвали Верховного Суду від 23.09.2021р. у справі №520/3535/2020: 1) Надаючи оцінку об`єктивності та неупередженості судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах. 2) Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання. 3) При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, проте не вирішальною. 4) Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Аргументи процесуального документа заявника не містять спроможних доводів демонстрування суддею упередженості та небезсторонності.

На противагу доводам процесуального документу позивача суд зазначає, що ч.1 статті 57 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді такого змісту: "Я, (ім`я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя".

Відтак, запровадження законодавцем правового інституту Присяги судді та повсякденна дія цього правового інституту спростовує обґрунтованість доводів, наведених у запереченнях та засвідчує відсутність навіть щонайменшої можливості виникнення у судді упередженого або необ`єктивного ставлення до будь-якого учасника справи.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що матеріали справи не містять жодної з передбачених ч.1 ст.36 КАС України підстав відводу (самовідводу), адже зміст поданого заявником процесуального документу не містить взагалі будь-яких вагомих та істотних аргументів на підтвердження як минулих, так і майбутніх проявів суддею упередженості чи необ`єктивності.

Пунктом 1 ч.7 ст.56 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Наявні у матеріалах справи докази об"єктивно та неспростовно засвідчують, що поведінка судді у межах справи №520/23707/25 відповідає стандарту зразкової та бездоганної.

Більше того, суд двічі продовжував заявнику строк на усунення недоліків позову, зважаючи на кількість позовів, поданих заявником з приводу вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення стосовно обчислення пенсії заявника до виплати із використанням норм постанови КМУ від 03.01.2025р. №1, однак, відносно інших календарних місяців 2025р., а також на відсутність об"єктивних даних про втрату заявником процесуального інтересу до предмету спору у цій справі.

Відтак, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що матеріали справи не містять жодної з передбачених ч.1 ст.36 КАС України підстав відводу (самовідводу), позаяк доводи поданого процесуального документа не підтверджені ані належними аргументами, ані відповідними доказами.

Матеріали справи також не містять жодних доказів порушення будь-яких прав заявника у справі №520/23707/25, доводи заявника про протилежне є юридично неспроможними.

Посилання заявника на низку рішень Європейського Суду з прав людини носить явний та очевидний характер цитування нерелевантних до спірного випадку висновків Європейського суду з прав людини, адже у межах справи №520/23707/25 у належно умотивованому судовому акті зазначені конкретні істотні та суттєві недоліки в оформленні позову, котрі створюють перешкоди у відправлення правосуддя з огляду на зміст ч.1 ст.2, ч.2 ст.2, ч.2 ст.9, ч.4 ст.9, ч.2 ст.73, ч.1 ст.245, ч.4 ст.245, ст.246 КАС України.

Однак, з огляду на зміст та характер доводів заявника про наявні (на особисту та суб"єктивну думку позивача) прояви упередженості, необ"єктивності, особистої зацікавленості судді та задля створення в усвідомленні заявника усіх фізично можливих в об`єктивній дійсності умов дотримання вимог процесуального закону, суд вважає за необхідне передати подану заявником заяву про відвід судді від 28.09.2025р. разом з матеріалами справи для вирішення по суті іншому складу суду згідно з абз.1 ч.4 ст.40 КАС України.

При вирішенні питання про відвід, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), надав оцінку усім обставинам, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення відводу, та дослухався до усіх аргументів заявника, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення згаданого питання.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 36-41, 90, 211, 236, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1.Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді від 28.09.2025р. для вирішення по суті у порядку ч. 4 ст. 40 КАС України іншому складу суду.

2.Роз`яснити, що ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту проголошення (підписання).

Суддя А.В. Сліденко