Решение № 130555305, 29.09.2025, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа №541/3024/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2025 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Сиволапа Д.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в селищі Шишаки Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2025 року з Миргородського міськрайонного суду Полтавської області до Шишацького районного суду Полтавської області за територіальною підсудністю надійшла позовна заява ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в загальному розмірі 22345,51 грн.

Заява обґрунтована тим, що 20.07.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено договір про встановлення кредитного ліміту № 26202000497685.

Відповідно до умов кредитного договору Банк зобов`язується надати Клієнту кредит, а Клієнт зобов`язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, та інші обов`язки, передбачені кредитним договором.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання кредиту, проте відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав і має заборгованість у загальному розмірі 22345,51 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13038,91 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 9306,60 грн.

28.03.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» було укладено Договір Факторингу № 28/03/24.

Згідно з даним договором відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором № 26202000497685 від 20.07.2021, що був укладений між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим, посилаючись на норми ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у вищенаведеному розмірі та понесені ним судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 03 вересня 2025 року відкрито провадження та на підставі п.2 ч.6 ст. 19, п. 1. ч. 1 ст. 274 ЦПК України визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Разом з цим, сторонам роз`яснено їх права, зокрема, право відповідача на відзив.

У відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128, п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений судом про справу з направленням йому за місцем реєстрації копії ухвали про відкриття провадження у справі. Позовну заяву з додатками відповідачу було направлено за його місцем реєстрації безпосередньо позивачем рекомендованим листом з описом вкладення (а.с.9).

У визначений судом строк відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проведено судом без повідомлення сторін за наявними матеріалами позовної заяви.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.07.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено договір про встановлення кредитного ліміту № 26202000497685, відповідно до його умов, сторони уклали цей Договір, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» із змінами і доповненнями, затверджений Банком та розміщений на Офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (далі УДБО) та індивідуальної частини, якою є цей Договір, підписанням якого Клієнт погоджується з умовами УДБО та приєднується до Договору банківського рахунку та надання додаткових послуг в цілому. Цей Договір є невід`ємною частиною УДБО та разом вони складають єдиний Договір банківського рахунку та надання додаткових послуг.

Відповідно до умов договору, АТ «Банк Кредит Дніпро» надало відповідачу кредитні кошти на споживчі цілі у розмірі 14176,38 грн., строком 12 місяців з продовженням строку кредиту необмежену кількість разів і на тих же умовах за фіксованою процентною ставкою на строкову заборгованість у розмірі 48 % річних та на прострочену заборгованість у розмірі 56% річних.

Нормою п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного Кодексу України.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Із матеріалів справи вбачається, що АТ «Банк Кредит Дніпро» виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наявною у матеріалах справою випискою по рахунку ОСОБА_1 .

Разом з тим, відповідач всупереч умовам кредитного договору, свої зобов`язання з повернення кредиту не виконував належним чином і станом на 27.03.2024 у неї утворилася заборгованість у загальному розмірі 28045,51 грн.

28.03.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» було укладено Договір Факторингу № 28/03/24.

Відповідно до умов якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

За відступлення права вимоги фактор здійснив оплату клієнту в безготівковій формі на рахунок клієнта в загальній сумі 10 200 233 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 6041 від 28.03.2024.

Згідно з даним договором відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором № 26202000497685 від 20.07.2021, що був укладений між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 .

Зазначений факт підтверджується витягом з реєстру боржників від 28.03.2024, що підписаний обома сторонами договору.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, за результатами дослідження та оцінки доказів у справі, суд вважає, що позивач отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в грошовому зобов`язанні, зазначені в кредитному договорі № 26202000497685 від 20.07.2021.

20.03.2025 позивачем направлено на адресу відповідача досудову вимогу, проте відповідач заборгованість не погасила.

Доказів належного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором станом на дату розгляду справи судом відповідачем не надано.

Крім того, відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала і має заборгованість за кредитним договором № 26202000497685 від 20.07.2021 у загальному розмірі 22345,51 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13038,91 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 9306,60 грн.

Наведений розрахунок заборгованості суд вважає належним та допустимим доказом по даній справі із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 14.07.2020 року по справі № 367/4970/13-ц, постанові від 08.07.2020 року по справі №464/4985/15-ц, постанові від 02.07.2020 року по справі №753/16745/15-ц, які підлягають застосуванню судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

З наданих суду розрахунків вбачається, що після відступлення права вимоги ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» не здійснювало жодних додаткових нарахувань.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд вважає, що обставини на які посилається позивач підтверджуються належними та допустимими доказами дослідженими судом в судовому засіданні, в той же час відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то суд робить наступні висновки.

Так, відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати /окрім договору про надання правничої допомоги/ детальний опис робіт /наданих послуг/, виконаних адвокатом /для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті/ та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом на професійну правничу допомогу та 02.01.2025 між останнім та адвокатом Кеню Д.В. було укладено договір про надання правової допомоги № 43453613.

Додатковою угодою № 26202000497685 від 21.07.2025 до договору про надання правової допомоги № 43453613 розширено розділ «1.Предмет договору», доповнивши новим пунктом такого змісту: «1.2.Адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ».

Відповідно до детального опису виконаних робіт від 21.07.2025 та акту № 26202000497685 від 21.07.2025 , адвокатом надано правову допомогу вартістю 5000,00 грн.

На думку суду, витрати позивача на професійну допомогу є документально підтвердженими. Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачем не подавалося, хоча відповідно до положень частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності

У своїй Постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) Верховний Суд висловив позицію про те, що саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Таким чином, суд позбавлений можливості зменшення заявлених судових витрат на правничу допомогу за власною ініціативою та вважає необхідним стягнути їх з відповідача на користь позивача в заявленому останнім розмірі (5000 грн.).

Згідно платіжної інструкції при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги повністю задоволено судом, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає вся сума судового збору.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі в загальному розмірі 7422,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 264-265, 268, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», (код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) заборгованість за кредитним договором 26202000497685 від 20.07.2021 у загальному розмірі 22345 (двадцять дві тисячі триста сорок п`ять) грн. 51 коп. та судові витрати в розмірі 7422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., а всього стягнути 29767 (двадцять дев`ять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 91 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавської апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня його підписання.

Головуючий - суддя Д.С. Сиволап