Решение № 130460404, 10.09.2025, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/851/25

провадження №2/457/235/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Ярова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання малолітньої дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Службу у справах дітей Трускавецької міської ради, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Трускавецький міський суд із позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи : Службу у справах дітей Трускавецької міської ради про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання малолітньої дитини.

В підтвердження заявлених вимог посилається на те, що 30 квітня 2011 року між ним,та відповідачкою,було укладено шлюб, зареєстрований відділом РАЦС по м. Дрогобичу Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області. Шлюб розірвано відповідно до рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2024 року. У даному шлюбі у них з відповідачкою народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Їхня дочка ОСОБА_4 проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Усі обов`язки щодо утримання та виховання доньки ОСОБА_5 він несе самостійно, а також дає кошти на утримання старшої доньки ОСОБА_6 . У зв`язку з тим вимушений звернутися до суду. Просить позов задоволити.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач з`явилась в судове засідання, заперечила щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, щодо решти заявлених позовних вимог не заперечувала, оскільки донька ОСОБА_5 дійсно проживає разом з батьком та перебуває на його утриманні.

Від представника третьої особи - служби у справах дітей Трускавецької міської ради, надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника, відтак суд знаходить можливим провести розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши учасницю справи та дослідивши матеріали справи суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексув межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до змістуст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності дост.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

На підставі ч.2ст.80 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2024р. по справі №442/1306/24, шлюб розірвано.

Від даного шлюбу у них народилася двоє дітей: дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається із Акту про фактичне проживання особи від 22.05.2025р., ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ним проживає донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказані обставини підтверджуються долученим до матеріалів справи доказами, зокрема: Актом обстеження умов проживання від 05.06.2025 року з якого вбачається, що умови проживання у квартирі по АДРЕСА_1 , задовільні, в квартирі зроблено ремонт, опалення автономне газове, водопостачання та водовідведення присутні. Дитина має окрему кімнату, яка обладнана відповідно до віку дитини. Є наявні потрібні меблі, іграшки, одяг та взуття. В користуванні дитини є ноутбук. Крім того в Акті зазначено, що дитина доглянута, росте в любові. В дитини теплі та довірливі стосунки з батьком, дідусем та бабусею.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 взмозі утримувати доньку, піклуватися про неї належним чином, забезпечити її житлом, харчуванням, освітою, тощо, позаяк судом враховано той факт, що суд, насамперед має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, виходити з балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах та відповідати якнайкращим її інтересам.

Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України,статті 180Сімейного кодексуУкраїни батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1ст.182Сімейного кодексуУкраїни при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.2ст.182 СК Українирозмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч.1ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Нормами ч.1ст.191 Сімейного кодексу Українипередбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При визначенні величини аліментного платежу суд, враховуючи матеріальне становище платника аліментів, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством, а також положенняст.180 СК Українипро те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька.

Так, судом встановлено, що відповідачка перебуває в працездатному віці, договори про сплату аліментів та про припинення права на аліменти у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно між сторонами не укладалися, інформації щодо стягнень по іншим аліментним зобов`язанням відповідача, сторонами до суду не надавалося.

За ініціативою платника аліменти сплачуються у тому розмірі, який платник визначив як достатній. За укладеним між батьками договором вони сплачуються в погодженому сторонами розмірі, а за рішенням судув розмірі, визначеному судом. Суд за заявою одержувача аліментів може визначити їх розмір як у твердій грошовій сумі, так і в частці від доходу.

Аналізуючи викладене та приймаючи до уваги матеріальне положення дитини, яка потребує матеріальної допомоги, матеріальне становище відповідача та обставини, що мають істотне значення, а також те, що з відповідачки інших стягнень по виконавчому листку не проводиться, а також з урахуванням матеріального становища позивача, який самостійно надає матеріальну допомогу своїй неповнолітній дитині, несе інші витрати пов`язані з її фізичним, духовним та моральним розвитком, однак не може їх повноцінно утримувати при швидких інфляційних процесах в економіці та різкого подорожчання цін на продукти харчування, а тому заявлені позовні вимоги в частині стягнення аліментів підлягають задоволенню.

Оскільки крім того, дитинадонька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 виявила бажання проживати тільки з позивачем, тобто тільки з батьком, більше прив`язана до нього та краще знаходять з ним спільну мову, зазначені вище обставини не заперечуються і матір`ю дитини, яка проживає окремо від позивача, що у свою чергу також підтверджує факт здійснення батьком самостійного виховання своєї доньки та її перебування на повному фінансовому утриманні батька.

Таким чином, суд при визначенні місця проживання дитини бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, а оскільки проживання дітей разом із батьком буде цілком відповідати інтересам дитини, позаяк позивач приділяє більше уваги та турботи своїй неповнолітній дитині, дбає про її утримання та виховання, фізичний та моральний розвиток, чого відповідачка у свою чергу забезпечити не може, відтак не виникає сумніву про доцільність задоволення заявлених позовних вимог позивача.

Аналізуючи викладене, судом встановлено, що оскільки дитина сторін проживає з позивачем та відповідно доПостанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 рокуу випадку, коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу, з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ч.1ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, згідно ч.1ст.29 ЦК України, будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання (гуртожиток, готель, тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька або за конкретною адресою.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789X11 (78912) від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до принципів 2 та 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові й моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю, отже, правові підстави, передбачені вказаними нормами матеріального права, для розлучення дитини зі своєю матір`ю відсутні.

Позиція, що дитина може бути розлучена з матір`ю у виняткових випадках, також викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 грудня 2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України». Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції, держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Крім того, судом враховано той факт, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини, слід насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, виходити з балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Національне сімейне законодавство, яке будується на основі Конвенції про права дитини, передбачає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суд виходить з принципу рівності прав і обов`язків обох батьків, віддаючи перевагу тому з них, хто найбільше може створити найбільш сприятливі умови для дитини, інші обставини, що мають істотне значення. Також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріальномупобутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначити місце проживання дитини залишається за кожним з батьків, і питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Таким чином, судом встановлено, що позивач самостійно виховує та утримує свою доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати дитини залишила її проживати з батьком, самоусунулася від її виховання та утримання, відтак визначення місця проживання неповнолітнього дитини саме з батьком, позивачем по справі, відповідатиме її інтересам і сприятиме її гармонійному розвитку в спокійному та безпечному середовищі, тому заявлені вимоги є підставними в повній мірі та такі, що підтверджуються належними доказами і відповідають якнайкращим інтересам дитини.

Керуючись ст. ст.4,12,133,141,315,317,354 ЦПК України, ч.1 ст.160, ч.1 ст.161,180,184 Сімейного кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.05.2025 року і до досягнення повноліття дитини.

Визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,разом з її батьком ОСОБА_1 , як основним та єдиним утримувачем, та таким, що самостійно виховує та утримує малолітню доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, ЄРДПОУ: 36518184.

Суддя: В. І. Марчук