Решение № 130442807, 22.09.2025, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5623/25

Провадження №2/442/1695/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання - Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

за участю представників:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Споживчий центр" звернулося до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить на підставі ст.ст. 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором № 28.06.2024-100000924 від 28.06.2024 у розмірі 22 500 грн, витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

В обґрунтування позову посилається на те, що між ТОВ „Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 28.06.2024-100000924. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 10 000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 28.06.2024, строком на 70 днів. Проте, зазначає, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 05.09.2024 утворилась заборгованість у розмірі 22 500 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 грн, по процентам в розмірі 7 000 грн, комісія в розмірі 2 000 грн, неустойка за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання у розмірі 3 500 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ „Споживчий центр". Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні вимог ТОВ „Споживчий центр" про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 2 000 грн та неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання у розмірі 3 500 грн. Зазначає, що умова Кредитного договору щодо сплати комісії є нікчемною, а нарахування фіксованої процентної ставки у розмірі 1% за 1 день користування і окремо денної процентної ставки у розмірі 1,12% суперечить чинному законодавству та порушує прав споживача.

У поданій відповіді на відзив позивач зазначає, що своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Зазначає, що кредитний договір відповідачем був укладений 28.06.2024, тобто після набуття чинності змін до Закону України „Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як Закону України „Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Представник позивача у поданій позовній заяві просив розгляд справи проводити без їх участі, позов підтримують.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи за останнім відомим місцем проживання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Щодо укладення кредитного договору № 28.06.2024-100000924 від 28.06.2024

Судом встановлено, що 28.06.2024 ОСОБА_1 підписав одноразовим ідентифікатором „Е827" пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії), заявку, яка є частиною електронного кредитного договору, укладеного між ТОВ „Споживчий центр" та ОСОБА_1 № 28.06.2024-100000924 від 28.06.2024.

Відповідно до умов заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору № 28.06.2024-100000924 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту 28.06.2024, сума кредиту 10 000 грн, строк, на який надається кредит - 70 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 05.09.2024, фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 2 000 грн, денна процентна ставка -1,12%, процентна ставка, відсотків річних - 407,16%, реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 6 807,44%. Неустойка - 100 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежено від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Такі ж положення щодо істотних умов договору містяться в Паспорті споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором „А827".

У пункті 2.1 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) вказано, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України „Про електронну комерцію".

Відповідно до п. 2.2 розділу 2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця; заявка сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти (п. 3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).

За змістом пункту 3.2 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, які встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти (п. 3.3 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).

Відповідно до п. 4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківських рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4323-35ХХ-ХХХХ-9531.

Згідно із п. 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферт) днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит.

Пунктом 4.4 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) визначено, що сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового часткового повернення кредиту у день повернення позичальник сплачує проценти за період фактичного користування всією сумою кредиту, а на залишок суми кредиту нараховуються проценти у загальному порядку, передбаченому договором.

Згідно з п. 10.1. Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця.

Відповідно до довідки ТОВ „Старт-Мобайл' від 29.08.2025 № 2908/25-4 на номер абонента НОМЕР_1 28.06.2024 о 11:26 год. було доставлено SMS-повідомлення з текстом: „Код підтвердження: А827 для Паспорту Е827 для Договору".

ТОВ „Споживчий центр" свої зобов`язання за даним договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору, що підтверджується квитанцією, сформованою 28.06.2024 о 11:28 год. через систему платежів LiqPay, № ID платежу 2481933697, на банківську картку НОМЕР_2 здійснено перерахунок у сумі 10 000 грн з призначенням платежу „видача за договором кредиту № 28.06.2024-100000924".

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із ст. 3 Закону України „Про електронну комерцію" (в редакції, чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України „Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 ст. 11 Закону України „Про електронну комерцію".

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України „Про електронну комерцію").

Як регламентовано ч. 6 ст. 11 Закону України „Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України „Про електронну комерцію").

Частина 5 ст. 11 Закону України „Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відтак, акцептуючи пропозицію ТОВ „Споживчий центр" відповідач ОСОБА_1 у договорі № 28.06.2024-100000924 від 28.06.2024 та паспорті споживчого кредиту шляхом використання електронних підписів - одноразових ідентифікаторів Е827 та А827 відповідно підтвердив та погодився з умовами користування і порядком надання грошових коштів, запропонованим кредитором.

Оскільки вказаний Договір, який підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ „Споживчий центр" та відповідачем ОСОБА_1 як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Щодо суми позики та процентів за користування позикою

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до умов заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору № 28.06.2024-100000924 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту 28.06.2024, сума кредиту 10 000 грн, строк, на який надається кредит - 70 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 05.09.2024, фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 2 000 грн, денна процентна ставка -1,12%, процентна ставка, відсотків річних - 407,16%, реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 6 807,44%. Неустойка - 100 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежено від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 28.06.2024-100000924 від 28.06.2024 заборгованість ОСОБА_1 складає 22 500 грн, з яких: 10 000 грн - основний борг; 7 000 грн - проценти, 2 000 грн - комісія, 3 500 грн - неустойка, проценти по кредиту нараховано за період з 28.06.2024 по 05.09.2024.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ „Споживчий центр" за основною сумою боргу становить 10 000 грн, за відсотками за період з 28.06.2024 по 05.09.2024 - 7 000 грн.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Оскільки матеріали справи не міститься доказів повернення відповідачем позивачу ТОВ „Споживчий центр" отриманої у позику за вказаним договором суми позики у розмірі 10 000 грн, а відтак, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн та відсотками в розмірі 7 000 грн за користування кредитними коштами, що були обумовлені договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо комісії

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив стягнути й прострочену заборгованість за комісією в сумі 2 000 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України „Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України „Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: „Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України „Про споживче кредитування".

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України „Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України „Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України „Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України „Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України „Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України „Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України „Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України „Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України „Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі № 204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме: якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України „Про споживче кредитування".

Так, у кредитному договорі № 28.06.2024-100000924 від 28.06.2024 містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 2 000 грн, яка нараховується за ставкою 20 відсотків від суми кредиту.

Проте суд звертає увагу, що в кредитному договорі, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), в тому числі пункт 8 заявки споживача ОСОБА_1 від 28.06.2024 не містять зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням кредиту і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту. В зв`язку з чим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України „Про споживче кредитування".

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2024 по справі № 727/5461/23, від 09.10.2024 по справі № 582/202/22.

В зв`язку з наведеним, відсутні підстави для стягнення нарахованої позивачем заборгованості за комісією.

При цьому, суд критично ставиться до заперечень позивача щодо того, що за відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України оскільки недійсність такого положення передбачена законом.

Щодо стягнення неустойки

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України „Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX „Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ „Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу „Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу „Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд доходить до висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу „Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_2 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення із відповідача неустойки в розмірі 3 500 грн, нарахованої внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ Споживчий центр" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 17 000 грн, а саме: 10 000 грн - тіло кредиту, 7 000 грн - відсотки, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1 830 грн 26 коп.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 189, 197, 198, 200, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 28.06.2024-100000924 від 28.06.2024 у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 830 (одна тисяча вісімсот тридцять) грн 26 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Споживчий центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; ідентифікаційний код: 37356833; e-mail: info@sgroshi.com; тел. 380630731405).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; тел. НОМЕР_1 ).

Суддя Ю.С. Кучаковський