Постановление суда № 130412403, 23.09.2025, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

______ ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ___

Справа №521/16623/25

Пр. №2-з/521/159/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 року м. Одеса

Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Сегеда О.М., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

встановив:

У вересні 2025 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, згідно якої просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2523751551100. Заборони ПП «СТЕЛЛА ГРУП» (код ЄДРПОУ: 44077342), його представникам та будь-яким іншим особам, які діють від його імені або за його дорученням, чинити перешкоди ОСОБА_1 та членам її сім`ї у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі, але не виключно, шляхом виселення, спроб вселення, заміни замків, обмеження доступу до житла та комунікацій.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, про необхідність негайного вжиття заходів забезпечення викликана не потенційною, а реальною, триваючою та прямою загрозою моєму праву на житло та мирне володіння майном.

Вказувала, що системний характер протиправних дій та безпосередня загроза виселення. Як свідчать матеріали справи № 521/8907/22, які вона отримала із суду, 01 грудня 2021 року державний реєстратор Карпенко Анатолій Анатолійович (Лиманська селищна рада) на підставі сумнівного пакету документів (включаючи повідомлення, яких я ніколи не отримувала) незаконно перереєстрував право власності на мою квартиру на ТОВ «ФК «ПАРІЄ».

В подальшому, щоб "очистити" майно, ТОВ «ФК «ПАРІЄ» звернулося до суду зі згаданим позовом про зняття арешту. При цьому її, як відповідача, не було належним чином повідомлено про розгляд справи - суд обмежився лише оголошенням на сайті, хоча вона постійно проживала за своєю адресою. Це свідчить про системний намір опонентів діяти за її спиною. Кульмінацією цих дій стали події 08 вересня 2025 року, коли представники кінцевого набувача ПП «СТЕЛЛА ГРУП» самовільно замінили замки та почали надсилати прямі погрози з вимогою виселитися до 11 вересня 2025 року.

Ці дії є активною фазою силового, позасудового захоплення її єдиного житла.

Посилаючись на вказані обставини заявник просив суд задовольнити подану заяву про забезпечення позову.

Дослідивши матеріали заяви та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Як роз`яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

За положенням ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права, щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого королівства») положення ст. 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

У ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, до яких, зокрема, належить накладення арешту на активи, які є предметом спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.

Заявником не надано доказів в обгрунтування заяви про забезпечення позову, а саме: доказів перереєстрації вказаної квартири, ухвали суду про зняття арешту, рішення суду.

Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутись до суду, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя: О.М. Сегеда