Постановление суда № 130368739, 18.09.2025, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/6291/25

Провадження № 2/210/2008/25

У Х В А Л А

іменем України

18 вересня 2025 року

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Скотар Р.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Сиротинської селищної ради міста Сєвєродонецька Луганської області (93490, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, смт. Сиротине, вул. Шкільна, 34), третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на нерухоме майно у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з позовом про визнання права власності на нерухоме майно у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі з`ясовано, що вказана справа не підсудна Металургійному районному суду міста Кривого Рогу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

Відповідно норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Частиною 1 статті 30 ЦПК України передбачено виключну підсудність, зокрема позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подав до суду позов про визнання права власності на нерухоме майно у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів, а саме на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , агальною площею 123,9 кв.м., жилою площею 64,6 кв.м., підсобними приміщеннями площею 59,3 кв.м.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини від 04.11.1950 (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997) кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Разом з тим, виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосувати під час вчинення позову інші норми, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені в статтях 2729 ЦПК України.

У чинній редакції ЦПК України частина 1 статті 30 ЦПК України вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають із приводу нерухомого майна, які пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Предметом позову є визнання права власності на житловий будинок.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19) у питанні щодо застосування правил виключної підсудності дійшла, зокрема, таких висновків:

- нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;

- майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав;

- виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, у тому числі й щодо спадкування нерухомого майна.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Аналогічні висновки щодо пред"явлення позовів щодо нерухомого майна за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності містяться у постановах ВП ВС від 10 квітня 2019 року по справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18), від 04 березня 2020 року по справі № 757/91/19-ц (провадження № 61-19591св19).

З урахуванням наведеного, даний позов має пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

Як встановлено із матеріалів заяви, позивач звернувся із заявою, предметом якої є визнання права власності на нерухоме майно у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів за останнім місцем реєстрації позивача.

Відповідно до положень цивільного процесуального кодексу України, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону та є підставою для скасування судового рішення.

У разі конкуренції норм щодо підсудності - загальної, альтернативної чи виключної - мають застосовуватися правила виключної підсудності, а не загальної чи альтернативної. Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Статтею 187 ЦПК України визначено, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, на підставі частини 9 цієї ж статті, надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.

Враховуючи місце знаходження предмету спору, вказаний позов слід було б скерувати до Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Разом з тим, Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України"Просудоустрій істатус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 06.03.2022року №1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області на Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

З врахуванням викладеного, вважаю, що дану справу необхідно передати до Самарівського міськрайонного судуДніпропетровської області (адреса: 51200, Україна, Самарівський р-н, Дніпропетровська область, місто Самар, вулиця Велика Ковалівка, будинок 10б) за підсудністю.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст.ст. 31, 32, 316 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Сиротинської селищної ради міста Сєвєродонецька Луганської області (93490, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, смт. Сиротине, вул. Шкільна, 34), третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на нерухоме майно у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів передати до Самарівського міськрайонного судуДніпропетровської області за підсудністю.

Копію ухвали направити позивачу до відому.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: Р. Є. Скотар