Решение № 130367147, 12.09.2025, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

с-ще Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

12 вересня 2025 рокуСправа № 201/6789/25

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Губанова Р.О., секретарка судового засідання Блажко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст заяв по суті і рух справи.

26червня 2025року з Соборного районного суду міста Дніпра до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшла вказана цивільна справа. В заяві представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість Кредитним договором №307245544 від 25.06.2023 у сумі 35893,62 грн, а також понесені судові витрати.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 25.06.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 у формі електронного документа з використанням електронного підпису укладено Кредитний договір №307245544 (далі Договір, або кредитний договір).

Відповідно до умов Договору Товариство зобов`язується надати позичальниці кредит на суму 7000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

25.06.2023, одразу після укладення сторонами кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 7000,00 грн на вказану відповідачкою банківську картку.

В подальшому від первісного кредитора право вимоги до відповідачки переходило до різних факторів (ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «Юніт Капітал»), останнім з яких є позивач.

Відповідачка, в свою чергу, зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 35893,62 грн.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст.512 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, представник позивача просив задовольнити позов.

Представником позивача також заявлено клопотання про витребування з АТ КБ «Приватбанк» інформації в контексті переказу грошових коштів на банківську картку відповідачки.

Ухвалою від 18 липня 2025 року, після усуненян недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Суд дійшов висновку про доцільність вирішення клопотання про витребування доказів після надання сторонами усіх заяв по суті справи.

28.07.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідачка просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Зі змісту відзиву випливає, що:

- позивачем не надано належних та допустимих доказів передачі прав вимоги від клієнта до фактора і доказів оплати з договорами факторингу;

- відсутнє обґрунтування нарахування відсотків за кредитним договором №307245544 ТОВ «Таліон Плюс».

- заборгованість нарахована з порушенням вимог ЗУ «Про споживче кредитування»;

Також у відзиві відповідачка просила суд відмовити у стягненні з неї на користь позивача судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу, оскільки вказана сума не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.

30.07.2025 представницею позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначені, аргументи щодо переходу права вимоги до відповідачки (в контексті договорів факторингу і відповідних реєстрів), нарахування процентів і доводи щодо витрат на правничу допомогу.

04.08.2025 до суду надійшло заперечення (на відповідь на відзив). Відповідачка вважає, що аргументи наведені у відповіді на відзив не спростовують її доводів зазначених у відзиві. Зміст аргументів відповідачки в цілому збігаються з тими, що зазначені нею у відзиві на позовну заяву.

01.09.2025 від представниці позивача надійшли додаткові пояснення, які конкретизують доводи наведені у відповіді на відзив.

З огляду на позицію відповідачки, зазначену в її заявах по суті, суд дійшов висновку про відсутність потреби витребування інформації з АТ КБ «Приватбанк».

В судове засіданні сторони не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, просили в своїх заявах по суті розглянути справу без їх участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

25.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено електронний Договір №307245544 про надання кредиту (а.с. 33 42).

Договір підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8Y59H.

Відповідно до умов Договору, Товариство зобов`язалось надати позичальниці кредит на суму 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Згідно з довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_2 кошти в сумі 7000,00 грн (а.с. 61).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за період з 25.06.2023 по 12.09.2023 має заборгованість перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в загальні сумі 18164,32 грн, яка складається з такого: 6999,20 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11373,70 грн - заборгованість по процентам (а.с. 13 14).

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с. 66 69).

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с. 72).

31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01 (а.с. 73 76).

31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с. 78).

31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с. 79).

31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с. 80).

За умовами цього договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшли права грошової вимоги до боржниці за кредитним договорам №307245544.

На підтвердження права вимоги до відповідачки надано реєстр прав вимоги №248 від 12.09.2023 (а.с. 81).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Таліон Плюс» в загальні сумі 35893,62 грн, яка складається з такого: 6999,20 грн - заборгованість по тілу кредиту; 28894,42 грн - заборгованість по процентам (а.с. 15 16).

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року (а.с. 83 86).

За умовами цього договору до ТОВ «Онлайн Фінанс» перейшли права грошової вимоги до боржниці за кредитним договорам №307245544.

На підтвердження права вимоги до відповідачки надано реєстр прав вимоги №1 від 27.05.2024 (а.с. 88).

14.03.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №142325-У (а.с. 90 93).

За умовами цього договору до позивача перейшли права грошової вимоги до боржниці, сума грошових вимог та інші дані зазначені у реєстрі боржників, який формується згідно Додатку 1 та є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Реєстр боржників до Договору факторингу №140325-У від 14.03.2025», згідно з відомостями якого від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки (а.с. 95).

Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором №307246544, за яким заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 35893,62 грн (а.с. 17).

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК).

Відповідно до ч.1 ст.81, ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК).

Положеннями ч.1 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідачкою не заперечувався факт укладання згаданого кредитного договору з первісним кредитором, зокрема в електронній формі, а також отримання кредитних коштів.

Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно положень ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наслідки порушення кредитного договору врегульовані нормами ст.ст.1050, 1048 ЦК України.

Стаття 1048 ЦК України передбачає обов`язок позичальника повернути позикодавцеві крім позики проценти від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлено договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Так умовами Договору визначені, зокрема: предмет договору і сума кредиту (розділ 2), порядок погашення кредиту і сплати процентів (розділ 7), вартість послуг кредитодавця, ціна договору (зокрема ставка процентів, розділ 8), строк дії договору (розділ 11) і умови його достроково припинення (в порядку передбаченому п.9.1.1.2 або п.9.1.1.7).

Наданий представником позивача розрахунок підтверджує суму заборгованості за тілом кредиту і нарахованими процентами.

Щодо доводів про невідповідність Договору положенням ЗУ «Про споживче кредитування».

Розрахована позивачем заборгованість не включає в себе пеню, штраф, чи інші платежі за порушення зобов`язань, а складається із тіла кредиту і процентів. Проценти в свою чергу, нараховані відповідно до умов Договору (Розділ 8) за дисконтною (1,94% в день, від суми залишу кредиту), а пізніше індивідуальною (2,98% в день) ставкою в межах дії строку Договору (протягом 5 років, п.11.1 Договору), а не після закінчення його дії. Посилання представниці позивача у відповіді на відзив на положення ч.2 ст.625 ЦК України і п.12.4 Договору є безпідставним, а наведені відповідачкою аргументи в цьому контексті є помилковими.

Щодо доводів про недоведеність права вимоги позивача до відповідачки.

Відповідно до ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Положеннями ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

З огляду на вказані обставини, можна зробити висновок, що укладаючи договори факторингу, сторони цих договорів обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, які є невід`ємним додатком до договорів факторингу, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними. Окрім цього, невід`ємними додатками договору є додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідачки щодо відсутністі у позивача права вимоги, оскільки дане право підтверджуються долученими до позовної заяви договорами факторингу, додатковими угодами, витягами з реєстрів прав вимоги.

Окремо слід зазначити, що відповідачка не наголошує на тому, що вона сплатила заборгованість первісному кредитору чи будь-кому з подальших факторів, тому її посилання в контексті недоведеності переходу права вимоги за Договором саме до позивача, є по суті формалізмом, адже у випадку невиконання кимось із сторін договору факторингу його умов, між ними виникне спір і відповідно право зворотної вимоги.

Щодо доводів про безпідставне нарахування процентів одним із факторів.

Оскільки відповідачка продовжувала користуватися кредитними коштами і під час переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», а відповідно до п.1.3 договору факторингу №28/118-01, до цього фактора перейшло і права вимоги, які виникнуть в майбутньому, а п. 1.4 зокрема зазначається про суми грошових коштів включаючи суми процентів, які можуть бути нараховані, ТОВ «Таліон Плюс» нараховувало проценти відповідно до умов кредитного договору до моменту відступлення права вимоги наступному фактору.

Висновки по суті справи.

Враховуючи, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за Договором належним чином не виконувала, в результаті чого виникла заборгованість, яку остання не погасила і право вимоги до неї перейшло до позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

За правилами ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2).

До позовної заяви додано платіжну інструкцію від 30.05.2025 №14219, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн, отже відповідна сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 ст.137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положеннями ч.8 ст.141 ЦПК передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Із копій договору про надання правничої допомоги від 17 березня 2025 року №17/03/25-02, додаткової угоди до цього договору від 17 березня 2025 року №4, акта прийому-передачі наданих послуг від 17 березня 2025 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24 квітня 2012 року №4956, довіреності від 4 грудня 2024 року, судом встановлено, що адвокатським бюро «Тараненко та партнери» надавалася правнича допомога ТОВ «Юніт Капітал» у цій справі.

Така допомога полягала у: складанні позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до позичальниці, якою є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №307245544 від 26 червня 2023 року (витрачений час 2 год., вартість 5000 грн), вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальниці, якою є ОСОБА_1 , за кредитним договором №307245544 від 26 червня 2023 року (витрачений час 2 год, вартість 1000 грн), підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №307245544 від 26 червня 2023 року на рахунок позичальниці, якою є ОСОБА_1 (витрачений час 1 год., вартість 500 грн), підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №307245544 від 26 червня 2023 року на рахунок позичальниці, якою є ОСОБА_1 (витрачений час 1 год., вартість 500 грн). Загальна вартість послуг складає 7000 грн.

За змістом п.1 ч.2 ст.141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що ця справа є малозначною, в даній категорії справ усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, обсяг наданих доказів не є великим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав. Отже, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення справи для сторони, враховуючи те, що позивачу правова допомога надавалась і рішення суду ухвалено на його користь, а також зважаючи на клопотання відповідачки щодо зменшення витрат на правничу допомогу, на думку суду витрати на професійну правничу допомогу саме в розмірі 3500,00 грн є співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч.4 ст.137 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263, 265, 268, 273ЦПК України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 307245544 від 26 червня 2023 року в сумі 35893,62 грн (тридцять п`ять тисяч вісімсот дев`яносто три гривні 62 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп).

Реквізити учасників справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, офіс 10, ідентифікаційний код 43541163;

- відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складене 12 вересня 2025 року.

Суддя Р.О. Губанов