Решение № 130358385, 19.09.2025, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/583/25

Номер провадження: 2/365/381/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

19 вересня 2025 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого суддіСолдатової Т.М.

за участі секретаря судових засідань Воєводи І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2025 року (через систему «Електронний суд») позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в особі уповноваженого представника Чехун Ю.В. звернувся до Згурівського районного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 23.09.2024-100001488 від 23.09.2024 у розмірі 24800,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначає,що 23.09.2024між ТОВ«Споживчий центр»та ОСОБА_1 укладено кредитнийдоговір (оферти) №23.09.2024-100001488. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 23.09.2024, строком на 140 днів. ТОВ «Споживичий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 09.02.2025 утворилась заборгованість у розмірі 24800 грн, що складається із заборгованості: по тілу кредиту в розмірі 8000,00 грн; по процентам в розмірі 11200,00 грн; комісії в розмірі 1600,00 грн; неустойка в розмірі 4000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 23.09.2024-100001488 пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку.

Суддя Згурівського районного суду Київської області Солдатова Т.М. своєю ухвалою від 11.07.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановила сторонам відповідні строки для подання заяв по суті справи та призначила справу до розгляду.

У відповідності до ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17 відсутність відзиву на позов не є визнанням позовних вимог та не означає доведеність позовних вимог.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила, заяву про відкладення розгляду справи, заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не направляла. Відповідач не скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву.

17 вересня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Костенко О.М., подав заяву про розгляд справи у відсутність сторони відповідача, в задоволенні позову відмовити повністю. Заява також містить заперечення сторони відповідача проти позову.

З урахуванням поданих сторонами заяв про розгляд справи у їх відсутність, суд визнав можливим розглядати справу за відсутності сторін.

На підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Щодо заперечень проти позову, викладених представником відповідача у заяві від 17.09.2025, то вони не підлягають врахуванню судом з наступних підстав.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Згідно зі ст. 174 ЦПК України при розглядісправи судому порядкупозовного провадженняучасники справивикладають письмовосвої вимоги,заперечення,аргументи,пояснення таміркування щодопредмета спорувиключно узаявах посуті справи,визначених цимКодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Порядок подання заяв по суті справи, було роз`яснено судом учасникам справи в ухвалі від 11.07.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Нормами чинного ЦПК України передбачене право учасників справи звернутися до суду із заявою про поновлення процесуального строку у випадку, якщо він був пропущений з поважних причин.

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, із заявою про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву до суду не зверталась.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові пояснення, викладені в позовній заяві, та наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 пройшла ідентифікаціюна веб-сайтікредитодавця ТОВ«СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»https://sgrishi.com.ua/ua/за допомогоюсистеми BankID(а.с.16)та 23.09.2024між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 , у порядку,передбаченому Законом України «Про електроннукомерцію» та визначеному в п. 2.3 оферти, було укладено електронний кредитний договір № 23.09.2024-100001488 (а.с. 23-34), складовими якого є: пропозиція про укладення кредитного договору (оферта); заявка; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

Відповідно до п. 22 акцепту додатком до даного кредитного договору є інформаційне повідомлення позичальника.

У додатку до кредитного договору позичальника позичальник ОСОБА_1 , зокрема, зазначила: контактні телефони позичальника, інформація про місце роботи, адресу та контактні телефони організації, імена та номера телефонів контактних осіб (а.с. 34-35).

Договір та додаток до нього підписані позичальником одноразовим ідентифікатором Е361, який був надісланий на фінансовий номер 0507894164.

Відповідно до п. 1.1 оферти дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) є пропозицією ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України. Підписання споживачем даної пропозиції (оферти) передбачає надання його згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту (п. 1.13 оферти).

Згідно з пунктом 4.1 оферти кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-2368.

Відповідно до заявки та акцепту, які за змістом є повністю ідентичними, кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту 8000,00 грн строком на 140 днів з дати його надання 23.09.2024. Дата повернення (виплати) кредиту 09.02.2025.

Процентна ставка -фіксована незміннапроцентна ставкау розмірі1%за 1(один)день користуваннякредитом,яка застосовуєтьсяпротягом всьогостроку,на якийнадається кредит.Розмір процентноїставки неможе бутизбільшено водносторонньому порядку(п.6акцепту).

Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,87% (денна процентна ставка) = (9781,92/8000)/140*100% (п. 10 акцепту).

Відповідно до п. 7 договору комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі «Комісія», економічна сутність плата за надання кредиту) 20% від суми кредиту та дорівнює 1600,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Сума кредиту сплачується 10-ма платежами згідно з графіком платежів (п. 12 акцепту): дев`ять платежів по 1787,19 грн, десятий платіж 1778,21 грн. До складу кожного платежу входять: платіж по процентах, платіж по комісії та/або платіж по сумі кредиту.

Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5168-74ХХ-ХХХХ-2368.

Спосіб ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему Bank ID НБУ (п. 18 заявки та п. 18 акцепту).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, укладений в електронній формі кредитний договір № 23.09.2024-100001488 від 23.09.2024 на умовах, викладених у ньому, та у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором Е361 відповідача ОСОБА_1 , що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Своїм підписом відповідач також підтвердив, що ознайомився з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Також, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 10.06.2021 року у справі № 234/7159/20, від 12.08.2022 року у справі № 234/7297/20, від 09.02.2023 року у справі № 640/7029/19.

В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року в справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Особливістю консенсуальної природи кредитного договору є те, що законом допускається одностороння відмова від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором, що знайшло відображення, зокрема, у ст. 1056 ЦК України та ст. 10, 14, 15 Закону України «Про споживче кредитування».

В той же час, консенсуальна природа кредитного договору свідчить лише про те, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, але не свідчить про те, що у позичальника автоматично виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти, у розмірі та на умовах зазначених в договорі, оскільки цей обов`язок є похідним від обов`язку кредитодавця надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (ст. 77 ЦПК України), допустимими (ст. 78 ЦПК України), достовірними (ст. 79 ЦПК України), а у своїй сукупності - достатніми (ст. 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висуваючи вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитодавець зобов`язаний довести належними, допустимими, достовірними та, у своїй сукупності і взаємозв`язку, достатніми доказами наявність такої заборгованості, зокрема, факт надання та отримання грошових коштів, а також розмір заборгованості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.16.2021 року у справі № 686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

На підтвердженняфакту виконаннязобов`язання закредитним договоромв частинінадання позичальникукредитних коштів,позивач надавлист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 33-0207 від 02.07.2025 про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта 23.09.2024 14:26:12 на суму 8000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 517727016, призначення платежу: Видача за договором кредиту №23.09.2024-1000001488 (а.с. 18).

На підтвердження факту існування та розміру заборгованості позивач також надав довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 23.09.2024-100001488 від 23.09.2024, згідно з якою заборгованість відповідача ОСОБА_1 складає 24800,00 грн, з яких: 8000,00 грн основний борг; 11200,00 грн проценти; 1600,00 грн комісія; 4000,00 грн неустойка. У довідці-розрахунку зазначено, що проценти по кредиту нараховані за період з 05 липня 2024 року по 08 листопада 2024 року (а.с. 17).

Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц) неодноразово зазначав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Зокрема, належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором/договором позики можуть бути виписки за картковими рахунками (по кредитному договору).

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З огляду на вищезазначене, лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 33-0207 від 02.07.2025 адресований ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» не є первинним документом, оформленим відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому не є належним доказом надання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 23.09.2024-100001488 від 23.09.2024, на яку посилається позивач, створена самостійно позивачем та не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує отримання кредитних коштів, користування ними, наявність та розмір заборгованості, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Інформація зазначена в цій довідці-розрахунку, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вона була складена, не може бути доказом наявності заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 .

Окрім цього, згідно з цією довідкою «проценти по кредиту нараховані за період з 05 липня 2024 року по 08 листопада 2024 року», в той час, як кредитний договір укладено 23.09.2024, та, як стверджує позивач, грошові кошти позичальнику також були перераховані 23.09.2024, дата повернення кредиту 09.02.2025. Тобто, з довідки-розрахунку вбачається, що проценти частково нараховані за період, який не охоплюється договором, а саме з 05.07.2024 до 22.09.2024.

Інших доказів на підтвердження існування заборгованості позивачем не надано.

Таким чином, ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №23.09.2024-100001488 від 23.09.2024, а також не надало суду належних та допустимих доказів, на яких ґрунтується наданий ним розрахунок заборгованості, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості здійснити перевірку факту отримання позичальником ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 8000,00 грн на підставі кредитного договору № 23.09.2024-100001488 від 23.09.2024, факту наявності заборгованості та правильності здійснених нарахувань.

Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази існування та розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 23.09.2024-100001488 від 23.09.2024.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2023 у справі № 465/4873/20, провадження № 61-6627св23).

Враховуючи все вищезазначене, а також те, що належних, допустимих та достатніх доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові щодо отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними, наявності заборгованості та її розміру матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що в позові ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 626-629, 634, 1046, 1054, 1055 ЦК України, ст. 12, 13, 77-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження:01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складене 19 вересня 2025 року.

Головуючий суддя Т.М. Солдатова