Решение № 130355121, 19.09.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2025 р. № 400/4115/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачів1. Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, майдан Київський, 6, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43027, 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,провизнання бездіяльності протиправною, скасування рішення №143750003666 від 23.02.2024,зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Волинській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивача та не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи: запис № 22 про прийняття на службу за контрактом з 05.04.1994 року, наказ № 62 від 05.04.1994 року; запис № 23 про увільнення із служби за контрактом з 05.04.1997 року, наказ № 52 від 07.04.1997 року; запис № 24 про прийняття каменщиком 4 розряду ТОВ «Вистар» з 10.04.1997 року, наказ № 34 від 10.04.1997 року; запис № 25 про звільнення з ТОВ «Вистар» з 15.02.2001 року, наказ № 349 від 15.02.2001р року, на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 15.01.1979 року;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області № 143750003666 від 23.02.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: запис № 22 про прийняття на службу за контрактом з 05.04.1994 року, наказ № 62 від 05.04.1994 року; запис № 23 про увільнення із служби за контрактом з 05.04.1997 року, наказ № 52 від 07.04.1997 року; запис № 24 про прийняття каменщиком 4 розряду ТОВ «Вистар» з 10.04.1997 року, наказ № 34 від 10.04.1997 року; запис № 25 про звільнення з ТОВ «Вистар» з 15.02.2001 року, наказ № 349 від 15.02.2001 року, на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 15.01.1979 року, та призначити пенсію за віком з моменту виникнення права тобто з 16.02.2024 року.

Ухвалою від 07.05.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що записи у трудовій книжці позивача виконано без виправлень, у чіткій послідовності, із засвідченням підписами відповідальних осіб та печатками роботодавців. Однак, відповідачем вказані записи при прийнятті оскаржуваного рішення до уваги не були прийняті.

Проходження військової служби за контрактом з 05.04.1994 року по 05.04.1997 року проходило в придністровській молдавські республіці (скорочено ПМР або Придністров`я). Згідно із законодавством Молдови, Придністров`я має статус Автономного територіального утворення з особливим правовим статусом. Його незалежність не визнає жодна країна-член ООН, лише кілька держав з невизначеним статусом (Абхазія, ОСОБА_2 та Нагірний Карабах).

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що згідно запису трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої 15.01.1979 року, позивач проходив військову службу за контрактом з 05.04.1994 року по 05.04.1997 року, однак не зазначено країну де позивач проходив службу та у військовому квитку серії НОМЕР_3 відсутня дата початку проходження військової служби за контрактом.

За даними трудової книжки виданої на ім`я позивача, він працював у ТОВ «Вистар» з 10.04.1997 року по 15.02.2001 року, однак дата наказу про звільнення та дата звільнення дописані.

Тому, запис про період військової служби за контрактом та період роботи у ТОВ «Вистар» потребують уточнення.

Позивачем до відповідачів уточнюючі документи визначені Порядком № 637 подані не були. Тому, вказані періоди військової служби за контрактом та роботи не можуть бути зараховані до страхового стажу позивача.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за заявами від 15.02.2024 року та 27.02.2024 року у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

15.02.2024 року позивач звернулась до Очаківського ОУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі та раніше за текстом Закон № 1058).

За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Волинській області, яким 23.02.2024 року прийнято рішення № 143750003666 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Причина відмови: відсутність необхідного страхового стажу.

Згідно вказаного рішення, страховий стаж позивача становить 13 років 10 місяців 15 днів.

До страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 :

- період проходження військової служби за контрактом з 05.04.1994 року по 05.04.1997 року оскільки не зазначен, в якій країні проходила служба;

- період роботи у ТОВ «Вистар» з 10.04.1997 року по 15.02.2001 року оскільки наявне дописування іншим чорнилом в даті звільнення та в даті наказу про звільнення.

Вважаючи протиправною відмову у зарахуванні до страхового стажу зазначених періодів роботи та у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положено ст. 1 Закону № 1058 пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Абзацом 2 ст. 56 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п. 2 Порядку).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку № 637).

З 29.07.1993 року діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі Інструкція № 58).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п. 1.1 Інструкції № 58).

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 (301-93-п) «Про трудові книжки працівників» (далі Постанова № 301), цією Інструкцією та іншими актами законодавства (п. 1.5 Інструкції № 58).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п. 2.3 Інструкції № 58).

Пунктом 2.4. Інструкції № 58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.9. Інструкції № 58 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціали) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301 закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.

Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Разом з тим, записи у трудовій книжці позивача, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи позивача у спірні періоди.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.

За таких обставин, відповідачем 1 протиправно не враховано до страхового стажу позивача період роботи з 10.04.1997 року по 15.02.2001 року.

Крім того, відповідно до записів у трудовій книжці, позивач у період з 05.04.1994 року по 05.04.1997 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 1 с. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вказано у п. «в» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788, до стажу роботи зараховується військова служба.

Згідно пп. 2 п. 3-1 прикінцевих положень Закону № 1058, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно.

Отже період проходження військової служби з 05.04.1994 року по 05.04.1997 року підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Щодо вимог визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо відмови у призначенні пенсії та не врахування до страхового стажу вказаних вище періодів суд зазначає, що у даному випадку відповідачем не вчинено протиправної бездіяльності. У врахуванні страхового стажу та призначення пенсії позивачу було відмовлено рішенням від 23.02.2024 року № 143750003666, що є за своєю суттю діями, тобто активною поведінкою. Разом з цим, визнання протиправним та скасування зазначеного рішення є, з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, належним та ефективним способом захитсту прав позивача.

Щодо вимоги зобов`язати призначити пенсію, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Відповідно до п. 2 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, вважає за необхідне зобов`язати відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби за контрактом з 05.04.1994 року по 05.04.1997 року та період роботи у ТОВ «Вистар» з 10.04.1997 року по 15.02.2001 року, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що рішення про відмову в призначенні пенсії, яким позивачу також відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів, винесено ГУ ПФУ у Волинській області, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань останнього.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (майдан Київський, 6, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 23.02.2024 року № 143750003666 про відмову у призначенні пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби за контрактом з 05.04.1994 року по 05.04.1997 року та період роботи у ТОВ «Вистар» з 10.04.1997 року по 15.02.2001 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.02.2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (майдан Київський, 6, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.09.2025 року.

Суддя О.В. Малих