Решение № 130338294, 18.09.2025, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1233/25

Номер провадження 2/289/908/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2025 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув порядкуспрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 17.07.2025 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 71944,40 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що 14.07.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №3613600, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 16600,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит,сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом на умовах та в строки, передбачені договором. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти, проте ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, внаслідок утворилась заборгованість в розмірі 71944,40 грн., з яких: 16600,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 54182,40 грн. - заборгованість за процентами, 1162,00 грн. заборгованість за комісією.

27.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 78-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які являлися боржниками ТОВ «МІЛОАН» за кредитними договорами, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладене, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звертається із даним позовом до суду.

Ухвалою від 25.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, розгляд справи призначено на 04.09.2025 (а.с.51) та було відкладено за клопотанням представника відповідача на 18.09.2025.

18.09.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що ТОВ «МІЛОАН» під час укладення кредитного договору були внесені положення, які порушують права споживача банківських послуг та чинне законодавство України і є явно несправедливими умовами договору, та встановлено надмірно великі проценти; ТОВ «МІЛОАН» не розраховано і не зазначено у графіку платежів за договором детального розрахунку платежів, а після 13.08.2021 відомостей немає взагалі ніяких; зазначена заборгованість за процентами в розмірі 54182,00 грн. без обґрунтування розрахунку цієї суми; строк дії договору закінчився 13.08.2021, тому нарахування відсотків після цієї дати не відповідає вимогам закону; відсутнє документальне підтвердження укладення відповідачем договору споживчого кредиту №3613600 від 14.07.2021 з ТОВ «МІЛОАН», так як відсутні відомості щодо його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме ОСОБА_1 , а посилання в позові на укладення кредитного договору в електронній формі в особистому кабінеті позичальника не містить будь-якого письмового підтвердження; комісія у розмірі 1162 грн. стягується позивачем з споживачів фінансових послуг безпідставно всупереч існуючої судової практики та чинного законодавства; відсутні докази направлення та отримання відповідачем письмової вимоги позивача; відсутнє право на стягнення грошових коштів у позивача по відступленню права вимоги, так як відсутні докази повідомлення боржників первісним кредитором про відступлення права вимоги. Також зазначає про завищення оплати юридичних послуг по справі, так як відсутня детальна вартість наданих правових послуг, вказана тільки загальна сума 8000 грн, яку представник відповідача вважає завищеною. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.81-89).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання, в якому просить розглядати справу за його відсутності. Також вказав, що у випадку неявки відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі (а.с.78).

Представник відповідача адвокат Кучерява Т.А. в судове засідання не з'явилася, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі та зазначає, що відповідач позовні вимоги не визнає, окрім вказаних додаткових пояснень просить застосувати строки позовної давності, оскільки трирічний строк пред'явлення позовної заяви закінчився 12.10.2024, а позивач звернувся до суду в липні 2025 року, тобто поза межами строку, отже просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.94).

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та таке встановлено судом, 14.07.2021 ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створив анкету-заяву на кредит № 3613600, сума кредиту 16600,00 грн., строк кредиту 30 днів з 14.07.2021, дата повернення кредиту 13.08.2021, за якою того ж дня погоджено надання кредиту за замовлену суму в розмірі 16600,00 грн. (а.с.14).

14.07.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір про споживчий кредит №3613600 (а.с.15-19).

Згідно п. 1.1. договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 16600,00 грн., кредит надається строком на 30 днів з 14.07.2021 (строк кредитування) (п. 1.3.).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 13.08.2021 (п. 1.4.).

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом становить 22144,40 грн. (п. 1.5.). Комісія за надання кредиту 1162,00 грн., нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1.). Проценти за користування кредитом4382,40 грн., які нараховуються а ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6.).

Згідно п. 2.1. Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено порядок його пролонгації.

Зокрема, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. договору (пункт 2.3.1.1 Договору).

Пунктом 2.3.1.2 визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору.

Розділом 4 Договору передбачено відповідальність сторін.

Згідно з п. 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Пунктом 6.3 кредитного договору передбачено, що приймаючи пропозицію ТОВ «МІЛОАН» про укладання цього кредитного договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору.

Відповідно до п. 6.5. цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач уклав із ТОВ «МІЛОАН» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12Закону України«Про електроннукомерцію» (аналогом ЕЦП одноразовим ідентифікатором U33645 а.с.21), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Підписанням договору відповідач усвідомлено погодився з викладеними в ньому умовами, включаючи строки кредитування, розмір кредиту та процентної ставки, порядок її нарахування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що відповідає принципу свободи договору з урахуванням рівності статусу сторін такого договору.

Позивачем надано Паспорт споживчого кредиту, в якому сторонами погоджено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію (а.с.20), а також Графік платежів, відповідно до якого загальна вартість кредиту становить 22144,40 грн., з яких 16600,00 грн. сума кредиту за договором, 4382,40 грн. проценти за користування кредитом, 1162,00 грн. комісія за надання кредиту (а.с.19 зворот).

Платіжним дорученням 51221389 від 14.07.2021, підтверджується перерахування коштів в сумі 16600,00 грн. платник ТОВ «Міолан», отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 3613600; кредит.рах.: НОМЕР_1 (а.с. 21 на звороті).

Окрім того, згідно наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації від 31.07.2025 стосовно рахунків ОСОБА_1 , на ім`я останнього в Банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 14.07.2021 здійснено переказ коштів в сумі 16600,00 грн. (а.с.58)

З відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» по кредитному договору 3613600 вбачається, що ОСОБА_1 14.07.2021 надано кредит у розмірі 16600,00 грн. та одночасно нараховано комісію за оформлення кредиту в розмірі 1162,00 грн. З 15.07.2021 по 13.08.2021 нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 146,08 грн. на день, з 14.08.2021 по 12.10.2021 по 830,00 грн. на день (а.с. 22).

27.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 78-МЛ, відповідно до умов якого кредитор ТОВ «Мілоан» передало (відступило) за плату, а новий кредитор ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників (а.с.23-27).

За відступлення права вимоги згідно договору відступлення прав вимоги № 78-МЛ від 27.10.2021 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» узгоджену в п. 7.1. договору суму 3169642,16 грн. згідно платіжного доручення № 47818 від 27.10.2021 (а.с. 28 на звороті), та заактовано передачу Реєстру Боржників Кредитора від 27.10.2021, кількість боржників 3831 (а.с.28).

З витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 78-МЛ від 27.10.2021 вбачається, що за № 2926 вказаний ОСОБА_1 , номер договору № 3613600 від 14.07.2021, дата закінчення договору 13.08.2021, сума виданого кредиту 16600,00 грн., сума заборгованості за яким складає 71944,40 грн., з яких: 16600,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 54182,40 грн. залишок по відсотках; 1162,00 грн. залишок по комісії (а.с. 27 на звороті).

10.07.2025 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» направлено ОСОБА_1 досудову вимогу про необхідність погасити існуючу заборгованість по кредиту (а.с.29), що підтверджується описом вкладення Укрпошти (а.с.34).

Отже у справі, що розглядається, предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв`язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика, оформлена через мережу Інтернет.

Відповідно достатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч. 5 ст. 11).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту (ч. 7 ст. 11).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції (ч. 8 ст. 11).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11).

За змістом статті 12цього Закону в редакції, що діяла на час укладення договору,якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору про споживчий кредит № 3613600, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан», вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через особистий кабінет, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.

Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а посилання представника відповідача про відсутність документального підтвердження укладення відповідачем договору споживчого кредиту №3613600 від 14.07.2021 з ТОВ «Мілоен» спростовується дослідженими доказами, які наявні у справі.

Перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 16600,00 грн. на кредит.рах. НОМЕР_1 підтверджується Платіжним дорученням 51221389 від 14.07.2021, призначення платежу: кошти згідно договору 3613600 (а.с. 21 на звороті), а також інформацією АТ КБ «ПриватБанк» стосовно рахунків ОСОБА_1 , на ім`я останнього в Банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 14.07.2021 здійснено переказ коштів в сумі 16600,00 грн. (а.с.58), суд враховує, зокрема, що кредитні кошти отримані саме у дату укладення кредитного договору та у розмірі, що встановлений п. 1.2 кредитного договору.

Щодо переходу до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).

У справі, що розглядається, право вимоги до відповідача підтверджується договором про відступлення прав вимоги №78-МЛ від 27.10.2021, актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників, які засвідчені належним чином, містять підписи обох сторін договорів, а також платіжним дорученням №47818 від 27.10.2021 про плату згідно договору відступлення прав вимоги №78-МЛ, отже ці документи є належними доказами переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги та реєстру боржників, а тому до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором від 3613600 від 14.07.2021, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано та не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 14.07.2021 отримав кредит в розмірі 16600,00 грн., однак в порушення умов договору свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, право вимоги якої первісним кредитодавцем ТОВ «Мілоан» переуступлено ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за договором №78-МЛ від 27.10.2021.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», просило стягнути з відповідачазаборгованість у розмірі 71944,40 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 16600,00 грн.; заборгованості за процентами 54182,40 грн.; заборгованості за комісією - 1162,00 грн.

Між тим, щодо суми заборгованості, що підлягає стягненню, суд виходить з такого.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 4382,40 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

При цьому, як вбачається з договору, сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів: з 14.07.2021 по 13.08.2021.

Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 30 днів, починаючи з дня укладення договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Нацбанку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки п. 1.4 договору про споживчий кредит № 3613600 від 14.07.2021 термін повернення кредиту визначено 13.08.2021, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 14.08.2021 по 12.10.2021 відсутні.

Суд звертає увагу на те, що позивачем відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування відповідача за договором про споживчий кредит № 3613600 від 14.07.2021 був пролонгований відповідно до п.2.3 договору, зокрема, не було надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) (передбачено п. 2.3.2, п. 4.2 договору), тому строк кредитування становив 30 днів, по 13.08.2021.

До того ж, саме така дата закінчення договору 13.08.2021 вказана й у витязі з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №78-МЛ від 27.10.2021 між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (а.с. 27 на звороті).

Станом на 13.08.2021 ОСОБА_1 мав заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за ставкою 0,88 % від суми кредиту (що становить 146,08 грн.) в розмірі 4382,40 грн. (146,08 грн.*30 днів), і саме такий розмір відсотків вказаний у п. 1.5.2 договору та графіку платежів. Як вже зазначалось, будь-якого іншого графіку платежів, складеного у зв`язку з пролонгацією кредитного договору, позивачем не надано.

З урахуванням викладеного з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 3613600 від 14.07.2021 у розмірі 20982,40 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту 16600,00 грн. та за процентами 4382,40 грн.

Водночас, вимоги позивача про стягнення заборгованості з комісії за надання кредиту у розмірі 1162,00 грн. суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Аналіз умов договору про споживчий кредит № 3613600 від 14.07.2021 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1162,00 грн, встановлена в п. 1.5.1 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на дату укладення договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб, а згідно з ч. 2 ст. 8 цього ж Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21.04.2021 в справі № 677/1535/15, від 21.07.2021 в справі № 751/4015/15, від 15.12.2021 в справі № 209/789/15, від 12.04.2022 в справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, положення договору про споживчий кредит № 3613600 від 14.07.2021 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1162,00 грн. суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемним з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1162,00 грн.

Представник відповідача посилається на пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки трирічний термін стягнення грошових коштів за кредитом закінчився 12.10.2024.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 261Цивільного кодексуУкраїни визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У даному випадку кінцевий строк виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором 13.08.2021, отже саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК Українивстановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Позивач звернувся до суду 17.07.2025 (дата формування позовної заяви в системі «Електронний суд»).

У період з 12.03.2020 до 01.07.2023 на всій території України був встановлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), ця обставина є загальновідомою.

За змістом пункту 12Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже трирічний строк загальної позовної давності, визначенийстаттею 257 Цивільного кодексу України, на час дії карантину продовжувався.

Згідно з пунктом 17Прикінцевих та перехідних положень ЦК України(який діяв станом на день звернення позивача до суду), у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Воєнний стан в Україні введено 24.02.2022 і до теперішнього часу не припинено і не скасовано, таким чином з 24.02.2022 по 17.07.2025 (день звернення позивача до суду) перебіг позовної давності зупинявся.

Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності за заявою відповідача, оскільки позивачем цей строк не пропущений.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті133та частин першої - третьої статті137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: копію договору про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладеного між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» №0107 (а.с.31 на звороті); копію Акту № 367 наданих послуг від 06.07.2025 та детальний опис наданих послуг до Акту №367 (а.с.32).

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначенийстаттею 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В письмових поясненнях представник відповідача адвокат Кучерява Т.А. звертає увагу суду на завищену оплату юридичних послуг по даній справі, вважає, що позивачем допущено надмірне нарахування і завищення витрат на юридичну допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18, від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц, від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц, від 23.05.2022 у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

З урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, ціни позову, складання позовної заяви не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу. При цьому суд бере також до уваги, що у провадженні адвокатського об`єднання перебувають аналогічні справи за позовами товариства до інших осіб, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими.

Враховуючи викладене, оскільки вимоги задоволено частково (на29,16%),з урахуваннямпринципів співмірностіта розумностісудових витрат,критерію реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.Тому звідповідача накористь позивачапідлягає стягненнюсудовий збірв розмірі706,49грн.(20982,40 /71944,40 х 2422,40).

Керуючись ст.ст.2,12,81,141, 263-265,274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 3-й поверх, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 3613600 від 14.07.2021 в розмірі 20982,40 грн. (двадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві грн. 40 коп.), а також судові витрати 706,49грн.(сімсотшість грн.49коп.) сумасплаченого судовогозбору,2000,00грн.(двітисячі грн. 00 коп.) витрати на професійну правничу допомогу, а всього 23688,89 грн. (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят вісім грн. 89 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Наталія СІРЕНКО