Решение № 130329975, 09.09.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/402/24

Провадження № 2/127/2655/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

09 вересня 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Воробйова В.В.,

за участю секретарі Врублевської О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вінниціцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернуласядо судуз позовомдо ОСОБА_2 , за участю третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та стягнення аліментів,мотивуючи тим,що вона з 2008 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем. Шлюб між ними зареєстрований не був.

ІНФОРМАЦІЯ_1 від цих стосунків у них народилась дитина ОСОБА_3 . При реєстрації народження доньки запис про батька був зроблений зі слів матері, на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

Після народженнядитини ОСОБА_2 припинив стосунки з позивачем, надалі з дитиною ніколи не спілкувався та не виявляв до цього жодного бажання. Однак, по досягненню донькою трьохрічного віку почав допомагати з її утримання та надавав позивачу щомісячно грошові кошти у сумі 100 дол. США наручно, свідком чого була ОСОБА_4 .

У 2020 році відповідач раптово припинив виплати та виходити на зв`язок.

Дитина проживає з позивачем, яка наразі безробітня, не має постійного доходу та не може самостійно забезпечити доньку належним рівнем життя. Разом з тим, ОСОБА_2 є працездатним, отримує дохід, а тому може сплачувати аліменти. Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовляється вирішити спір, то ОСОБА_1 змушена була звернутися до суду з цим позовом та просила:

- визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася у м. Вінниця Вінницької області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 06 жовтня 2010 року);

-стягнути з ОСОБА_2 на їїкористь аліменти наутримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,у розмірі1/4частини зусіх видівзаробітку (доходу)відповідача, але неменше 50%прожиткового мінімуму для дитинивідповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до повноліття дитини;

-стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 грн. та витрати на проведення експертизи в розмірі 10000 грн.

Ухвалою Вінницькогоміського судуВінницької областівід 14.06.2024 року прийнято позовнузаяву досвого провадженнясуддею Вінницькогоміського судуВінницької областіКоролем О.П.після направленняза підсудністюЛітинським районнимсудом Вінницькоїобласті.Визначено розглядсправи впорядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.06.2025 року суддею ОСОБА_5 була прийнята справа до розгляду, після звільнення з посади судді ОСОБА_6 .

В судовезасідання позивачне з`явилася,проте подала до суду заяву, в якій просила врахувати, що відповідач від проходження еекспертизи ухилився, врахувати його систематичну неявку та ухвалити заочне рішення. Також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу за її відсутності.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд звертає увагу, що відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі подавались двічі, що свідчить про його обізнаність про розгляд цієї справи судом. Ухвалами суду від 10.04.2025 року клопотання відповідача про зупинення провадження у справі були залишені без задоволення (а.с. 127-128).

Представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судовезасідання не з`явилася,проте подаладо судузаяву,в якійпросила справу розглядати за її відсутності. Також зазначила, що не заперечує проти вирішення питання на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено,що позивач ОСОБА_1 є матір`юдитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,відповідно досвідоцтва пронародження серії НОМЕР_1 (а.с. 18). Відомості про батька ОСОБА_7 , записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 08.06.2021 року (а.с. 9).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю.

Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Так, ухвалою суду від 08.08.2024 року у вказаній справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На вирішення експертизи поставити питання:

- чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ?

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з`явитися за викликом до експертної установи для надання необхідних матеріалів (а.с. 58).

Суд звертає увагу, на те, що за клопотаннями експерта суд неодноразово викликав відповідача ОСОБА_2 для відбору експериментальних зразків (07.10.2024 року, 31.10.2024 року) (а.с. 63, 76), проте останній не з`являвся, в результаті чого експертиза небула виконана(а.с.81).З повідомленняпро неможливістьпроведення експертизивід 01.11.2024року Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України вбачається, що на відбір зразків з`являлась лише позивач з дитиною.

В результаті цього, ухвалою суду від 07.11.2024 року провадження у справі було поновлено та призначено підготовче засідання (а.с. 84).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза)».

Як зауважив Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Рішення Калачова проти Російської Федерації від 07.05.2009).

Суд зазначає, що було вжито заходи для проведення експертизи та забезпечення явки до експертної установи відповідача для відібрання біологічного матеріалу, необхідного для проведення експертизи, проте останній від проведення експертизи ухилився.

Статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Отже, якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі визнати факт батьківства.

При розгляді спору щодо визнання батьківства суд має виходити зі змісту ч. 2 ст. 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Тобто, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Враховуючи спірні цивільно-правові відносини між сторонами у справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, вважає, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки через ухиляння відучасті упроведенні судово-біологічної(судово-генетичної)експертизи,суд визнаєфакт батьківствавідповідача щододитини ОСОБА_3 .

З приводу вимоги про стягнення аліментів, то вона також підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення; тощо. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Підстави визначення розміру аліментів у частині до заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Згідно із ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначаючись щодорозміру аліментів,які підлягаютьстягненню накористь позивачата наутримання дитини ОСОБА_3 ,суд враховуєте,що дитинапроживає разомз позивачем,перебувають наїї утриманні,що потребує значнихкоштів.Разом зтим,зважаючи нарозмір заявленихвимог,суд вважаєможливим встановитиаліменти врозмірі 1/4 частки доходу відповідача щомісячно, що буде розумним, справедливим та зваженим.

Оскільки позивачбула звільненавід сплатисудового збору за вимогупро стягненняаліментів,то згіднозі ст.141ЦПК Українисудовий збірслід стягнутиз відповідачав розмірі 2422,40 грн. в дохід держави.

Судом не вирішується питання про відшкодування позивачу витрат на проведення судової експертизи та витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не були надані докази на їх підтвердження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставівикладеного такеруючись ст.51Конституції України,ст.ст.1-3,27Конвенції ООН«Про правадитини»,ст.ст.7,19,121,128, 150, 180-182СК України,ч.2п.16Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №3від 30.03.2007року «Пропрактику застосуваннясудами законодавствапри розглядісправ проусиновлення іпро позбавленнята поновленнябатьківських прав»,ст.ст.10,12,13,76-81,89,109,141, 211, 259, 263-265, 280-282, 284, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та стягнення аліментів задовольнити.

Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася у м. Вінниця Вінницької області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 06 жовтня 2010 року).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментина утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,у розмірі1/4частини відусіх видівзаробітку (доходу)відповідача, але неменше 50%від прожитковогомінімуму встановленого длядитини відповідноговіку, щомісячно, починаючи стягненняз дняподачі позовноїзаяви,а самез 01.02.2024 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,РНОККП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,РНОККП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складений 17.09.2025 року.

Суддя: