Постановление суда № 130302292, 17.09.2025, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2115/25

Провадження №1-кс/949/388/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

17 вересня 2025 року слідчий суддя Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_7 , по матеріалах досудового розслідування №12025181110000196,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідувань01липня 2025року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.307КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , неодруженого із середньою-спеціальною освітою, громадянина України, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до суду з клопотанням про застосування підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з утриманням в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 26 липня 2025 року, приблизно о 18 год. 00 хв., (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на незаконне збагачення за рахунок незаконного збуту психотропних речовин, обіг яких відповідно до положень вимог ст.ст. 7, 12, 17, 19, 20, 23, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 61/95-ВР від 15.02.1995 з наступними змінами, на території України заборонено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи незаконно, порушуючи вимоги Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 589 від 03.06.2009 з подальшими змінами, Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 61/95-ВР від 15.02.1995 з наступними змінами та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» за № 62/95 ВР від 15.02.1995 з подальшими змінами, не маючи передбаченого законом дозволу (ліцензії) на здійснення діяльності, пов`язаної із культивуванням рослин, розробленням, виробництвом, виготовленням, зберіганням, перевезенням, пересиланням, придбанням, реалізацією (відпуском), ввезенням на територію України, вивезенням з її території, транзитом через територію України, використанням, знищенням наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, включених до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» від 06.05.2000 № 770 з подальшими змінами, незаконно збув особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_8 , за 2200 гривень, речовину у вигляді грудок та порошку білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP масою 0,455 г, яку ОСОБА_4 незаконно помістив до пня за координатами 51,578814 26,572065 та надіслав ОСОБА_8 через меcенджер «Telegram» зображення із місцезнаходженням психотропної речовини PVP з метою збуту.

Крім того, ОСОБА_4 , 06 серпня 2025 року приблизно о 17 год. 00 хв. (точний час в ході досудового розслідування не встановлено) перебуваючи у занедбаному господарському приміщені на території Дубровицької гімназії №1 імені Жоржа Шарпака Дубровицької міської ради, що знаходиться в місті Дубровиця, вулиця Воробинська, 134, Сарненського району Рівненської області, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на незаконне збагачення за рахунок незаконного збуту психотропних речовин, обіг яких відповідно до положень вимог ст.ст. 7, 12, 17, 19, 20, 23, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 61/95-ВР від 15.02.1995 з наступними змінами, на території України заборонено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи незаконно, порушуючи вимоги Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 589 від 03.06.2009 з подальшими змінами, Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 61/95-ВР від 15.02.1995 з наступними змінами та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» за № 62/95 ВР від 15.02.1995 з подальшими змінами, не маючи передбаченого законом дозволу (ліцензії) на здійснення діяльності, пов`язаної із культивуванням рослин, розробленням, виробництвом, виготовленням, зберіганням, перевезенням, пересиланням, придбанням, реалізацією (відпуском), ввезенням на територію України, вивезенням з її території, транзитом через територію України, використанням, знищенням наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, включених до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» від 06.05.2000 № 770 з подальшими змінами, повторно, у великих розмірах, незаконно збув особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_8 , за 3200 гривень, кристалічну речовину білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 1,804 г, яку ОСОБА_4 незаконно зберігав при собі з метою збуту.

Протиправні, умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у незаконному зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, а також у незаконному зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно у великих розмірах, органом досудового розслідування кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами.

17 вересня 2025 року о 07 годині 24 хвилин ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Слідчий зазначає,що зточки зорудостатності тавзаємозв`язкуобставин справи,у даномукримінальному провадженнінаявні докази,які свідчатьпро обґрунтованістьпідозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно пов`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Крім того, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування, оскільки санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 6 до 10 років, тому враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разівизнання йоговинуватим у вчиненні цього злочину, останній може переховуватися від органів досудового розслідування, слідчого та прокурора. Крім цього, ОСОБА_4 проживає в м. Дубровиця Сарненського району, яке перебуває в безпосередній близькості до державного кордону з Республікою Білорусь та обізнаний про методи і способи незаконного перетину державного кордону, у зв`язку з чим, сам може незаконно перетнути державний кордон; ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема свідка ОСОБА_8 , якому ОСОБА_4 збував психотропні речовини та особисто з ним знайомий, а тому перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може незаконно на нього впливати із метою зміни свідком показів та покращення свого становища, у зв`язку з чим лише перебування останнього в слідчому ізоляторі унеможливить їх спілкування; ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він є офіційно не працюючою особою, яка не має постійного джерела доходів та соціально сталих зв`язків, а також 04 березня 2019 року, він вже був засуджений Дубровицьким районним судом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

З оглядуна вказаніобставини,на думкуслідчого,застосування іншихбільш м`якихзапобіжних заходівдо підозрюваного ОСОБА_4 , які зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти виникненню ризиків передбачених у ст. 177 КПК України, окрім як тримання під вартою, неможливе.

У судовомузасіданні прокурор ОСОБА_7 підтримав доводи клопотання, просив його задоволити з мотивів, на які посилається слідчий. Додатково вказав, що підозрюваний обгрунтовано підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а зазначені у клопотанні ризики є реальними. При цьому, застосування більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного не зможуть запобігти виникненню ризиків передбачених у ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 частково підтвердив, викладені у клопотанні обставини, але вважає, що запобіжний захід у вигляді триманні під вартою є занадто суворий. Крім того, його мати є інвалідом 3-ї групи та постійно потребує його допомоги. Тому просив обрати менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме, домашній арешт.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 вказав, що посилання слідчого та прокурора на ризики, які зазначені у клопотанні є лише припущенням. Підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимий, позитивно характеризується. Вказав, що підозрюваний не має мети переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а тому просив обрати йому менш суворий запобіжний захід домашній арешт.

Заслухавши учасників та дослідивши матеріали клопотання, якими слідчий, прокурор обґрунтовують його доводи, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За визначенням, яке міститься в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділення поліції № 1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025181110000196 від 01 липня 2025 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (а.с.8-9).

Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, підтверджується вже зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами, а саме:

протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 01 липня 2025 року (а.с.10);

протоколом вилучення в ОСОБА_8 наркотичних речовин, які йому збув підозрюваний від 26 липня 2025 року (а.с.11);

протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 26 липня 2025 року (а.с.12-13);

протоколом вилучення в ОСОБА_8 наркотичних речовин які йому збув підозрюваний від 06 серпня 2025 року (а.с.14);

протоколом про результати проведення оперативної закупки від 28 липня 2025 року (а.с.15-16);

висновком експерта №СЕ-19/118-25/11715-НЗПРАП від 12 серпня 2025 року (а.с.17-19);

протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 06 серпня 2025 року (а.с.20);

протоколом про результати проведення оперативної закупки від 07 серпня 2025 року (а.с.21);

висновком експерта №СЕ-19/118-25/12516-НЗПРАП від 28 серпня 2025 року (а.с.22-24);

іншими доказами, зібраними у ході досудового розслідування.

17 вересня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру, у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України (а.с.27-31).

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , а виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в клопотанні, на даному етапі досудового розслідування даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри у причетності ОСОБА_4 до кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відтак слідчий суддя бере до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Разом з тим, обставиною, яка враховується слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу, є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, коли підозрюваний намагається вчинити дії, передбачені вимогами ч. 1 ст.177 КПК України.

Слід зауважити, що ризиком, у контексті кримінального провадження, є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» від 23 січня 2012 року №30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, встановлено, що надані слідчим докази доводять обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, а також у незаконному зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно у великих розмірах.

Так, на думку слідчого судді, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стверджується тяжкістю покарання, що йому загрожує у випадку визнання ОСОБА_4 винуватим, адже санкцією ч.2 ст.307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 6 до 10 років. Також суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 проживає в м. Дубровиця Сарненського району, яке перебуває в безпосередній близькості до державного кордону з Республікою Білорусь та обізнаний про методи і способи незаконного перетину державного кордону, у зв`язку з чим може незаконно перетнути державний кордон. Вказані обставини, у сукупності з тяжкістю можливого покарання, свідчать про можливість переховування підозрюваного. Також ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема свідка ОСОБА_8 , якому ОСОБА_4 збував психотропні речовини та особисто з ним знайомий, а тому перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може незаконно на нього впливати із метою зміни свідком показів та покращення свого становища. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Також суд враховує, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він є офіційно не працюючою особою, не має постійного джерела доходів та соціально сталих зв`язків.

Сукупність вказаних обставин, на переконання слідчого судді, свідчить про недостатність застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам та гарантування його належної процесуальної поведінки.

Так, згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 5 ч.2 ст.183 КПК передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як передбачено ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ("Летельє проти Франції").

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства", зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має й тримання під вартою.

До матеріалів справи долучено характеризуючі дані відносно підозрюваного, а саме довідку, видану виконавчим комітетом Дубровицької міської ради від 16.09.2025 року, зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.37), а також вимогу та довідку про те, що на даний час судимість ОСОБА_4 погашена (а.с.25-26). Крім того, згідно довідок з Дубровицької міської лікарні, підозрюваний не перебуває на обліку в лікарів нарколога та психіатра (а.с.38). Крім того, в обгрунтування необхідності застосування менш суворого запобіжного заходу, адвокатом підозрюваного долучено довідку серії ААГ №287746 від 13.11.2023 року стосовно ОСОБА_9 щодо наявності третьої групи інвалідності (а.с.36).

Слідчий суддя, дослідивши зміст вказаних довідок, вважає, що наведені доводи не можуть свідчити на користь зменшення встановлених вказаних вище ризиків.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 враховуються вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практика Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Отже, тяжкість, характер і ступінь суспільної небезпеки інкримінованого злочину та особа підозрюваного, є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке може бути виправдане в тому випадку, якщо є конкретні ознаки реальної необхідності охорони інтересів суспільства.

Підстав для застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, слідчий суддя не вбачає, беручи до уваги вагомість наявних доказів вини підозрюваного у скоєнні злочину, сумнівів у достовірності яких не виникає, враховуючи наявність ризиків та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

З огляду на вказане, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому клопотання слідчого слід задовольнити та застосувати до ОСОБА_4 тримання під вартою на строк 60 днів, який слід обраховувати з 15.10 год. 17 вересня 2025 року.

Крім того, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких, а вчинений злочин вчинений з корисливих мотивів, слідчий суддя вважає відповідно до ч.4 ст.182 КПК України доцільним визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов`язки: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 395 КПК України, слідчий суддя; -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_7 , по матеріалах досудового розслідування №12025181110000196,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідувань01липня 2025року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.307КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задоволити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 15-10 год. 17 вересня 2025 року до 15-10 год. 15 листопада 2025 року.

Визначити місцем утримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» за адресою: вул. Дворецька, 116, м. Рівне.

Одночасно визначити розмір застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Розмір застави визначити у 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 242240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26259988;

Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ;

Код банку отримувача (МФО): 820172;

Рахунок отримувача: UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Рівненського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти, повідомивши усно та письмово Дубровицький районний суд Рівненської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 15 листопада 2025 року.

Виконання даної ухвали в частині контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов`язків доручити Відділенню поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Слідчий суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_1