Решение № 130297331, 17.09.2025, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/9479/25

Номер провадження № 2/521/5124/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17 вересня 2025 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю учасників справи:

від Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» не з`явився;

від ОСОБА_1 не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Комунального підприємства«Теплопостачання містаОдеси» (65029, м.Одеса,вул.Балківська,буд.1-Б,ЄДРПОУ:34674102) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У червні 2025 року Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання у розмірі 32814 грн. 10 коп. та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою АДРЕСА_1 , в якій проживає відповідач.

Позивач вказав, що на відповідача було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 та на даний час за вказаним особовим рахунком станом на 01.04.2025 року існує заборгованості в розмірі 32814 грн. 10 коп.

Як зазначено представником позивача, відповідач не виконує взяті на нього зобов`язання по оплаті за надані позивачем послуги, у зв`язку із чим із відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість у розмірі 32814грн.10 коп. та понесені судові витрати.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 16.06.2025 року у справі №521/9479/25 було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 15.09.2025 року (вх.№ ЕП-9098) скерував суду заяву, відповідно до якої підтримав позовні вимоги, просив розглядати справу за відсутністю представника позивача. Проти заочного розгляду справи не заперечував. Заява розглянута судом та задоволена.

Відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин. Про час та місце розгляду справи відповідач був сповіщений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями наявними у матеріалах справи (відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК), які направлялися на адресу відповідача, з огляду на що, суд приходить до переконання про можливість розглянути справу за відсутності відповідача, згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалити заочне рішення.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, суд, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі письмових матеріалів.

Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства«Теплопостачання містаОдеси» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза опаленнята гарячеводопостачання у повному обсязі, враховуючи таке.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до Реєстру нарахувань та сплат по абоненту відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 ., за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з Реєстру нарахувань та сплат по абоненту, за період з листопада 2017 року по лютий 2025 включно, заборгованість відповідача станом на 01.03.2025 року становить 32814 грн. 10 коп.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 02.04.2024 року, ОСОБА_1 є власником квартири, за адресою: АДРЕСА_1 .

Інших належних та допустимих доказів стосовно наявних між сторонами правовідносин, зокрема, доказів сплати відповідачем боргу за надані позивачем послуги, матеріали цивільної справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованої останнім заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання та постачання гарячої води.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка визначає терміни, які вживаються у цьому Законі, житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Аналіз змісту цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 08 жовтня 1992 № 572, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами або законом.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до вимог п.13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії від 21 серпня 2019 року послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача) від оплати послуг у повному обсязі. Адже, позивач не може самостійно припинити надавати послуги відповідачу з теплопостачання з тієї причини, що відключення квартири відповідача від системи теплопостачання неможливе без проникнення в саму квартиру.

Указана позиція повністю співпадає з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 21 квітня 2020 у справі № 910/7968/19.

Отже, оскільки відповідач споживав теплову енергію і ним не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на спростування позовних вимог позивача в цій частині, але в добровільному порядку, в повному обсязі не сплатив її вартість, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі 3028 грн. 00 коп.

На підставінаведеного такеруючись ст.7,9,12,19,76,81,89,141,258,263,265,274-279,280-283,352,354ЦПК України,Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд.1-Б, ЄДРПОУ: 34674102) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 )на користьКомунального підприємства«Теплопостачання містаОдеси» (65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд.1-Б, ЄДРПОУ: 34674102) заборгованість за опалення та гаряче водопостачання у розмірі 32814 грн. 10 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 )на користьКомунального підприємства«Теплопостачання містаОдеси» (65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд.1-Б, ЄДРПОУ: 34674102) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 17.09.2025 року.

Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» (65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд.1-Б, ЄДРПОУ: 34674102).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Н.О. Шевчук