Решение № 130207326, 15.09.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/10557/25

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо незарахування до стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання стажу судді з 12.01.2004 по 25.02.2004 та стажу роботи в галузі права - три роки на посаді начальника управління юстиції - з 12.01.2001 по 11.01.2004;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання стаж судді з 12.01.2004 по 25.02.2004 та стаж роботи в галузі права - три роки на посаді начальника управління юстиції - з 12.01.2001 по 11.01.2004;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити і виплатити довічне грошове утримання в розмірі 58% від розміру суддівської винагороди з 17 січня 2025 року, з урахуванням виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після звільнення у відставку звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці та за результатами якого відповідне грошове утримання було призначене позивачці не у повному обсязі. Крім цього відповідач протиправно призначив щомісячне грошове утримання з моменту звернення із заявою, натомість повинен був провести призначення з наступного дня з моменту звільнення. Позивачка зауважує про те, що відповідач при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснив самостійний розрахунок стажу роботи, що дає право на відставку, не врахувавши при цьому розрахунок зроблений Вищою радою правосуддя, тим самим протиправно зменшив її стаж роботи на 4 роки.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву не скористався. Ухвала про відкриття провадження від 16 квітня 2025 року доставлена до електронного кабінету відповідача 16 квітня 2025 року об 14 год 34 хв.

Положеннями частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Указом Президента України від 01 травня 2004 року № 514/2004 позивачку призначено на посаду судді Господарського суду Київської області та 11 травня 2004 року зараховано до штату цього суду.

На підставі пункту 2 частини першоїстатті 263 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Указом Президента України від 12.01.2004 №32/2004 призначена в межах п`ятирічного строку на посаду судді Дзержинського районного суду Житомирської області. На виконання відповідного Указу Президента наказом Дзержинського районного суду Житомирської області від 26.02.2004 №23 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Дзержинського районного суду Житомирської області, що підтверджується записом в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .

Указом Президента України від 31.08.2007 року №806/2007 позивачка переведена на посаду судді Любарського районного суду Житомирської області в межах п`ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України від 22.10.2009 року №1681-VІ «Про обрання суддів» позивачка обрана на посаду судді апеляційного суду Житомирської області.

Указом Президента України від 28.09.2018 року №297/2018 позивачка переведена з посади судді апеляційного суду Житомирської області на посаду судді Житомирського апеляційного суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.01.2025 року №73/0/15-25 позивачку звільнено з посади судді у відставку. Відповідно до вказаного рішення, Вищою радою правосуддя встановлено, що загальний стаж роботи позивачки на посаді судді, що дає право на відставку, становить 24 роки 4 дні, з яких стаж роботи безпосередньо на посаді судді становить 21 рік 4 дні. За результатами вивчення доданих до заяви документів установлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягає зарахуванню стаж роботи на посаді судді 21 рік 4 дні, стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки.

Таким чином, на переконання позивача, вона має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не у розмірі 50%, як визначив відповідач.

У відповідь на звернення позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 19.03.2025 №14921-11033/Т-02/8-0600/25 повідомлено про те, що за матеріалами електронної пенсійної справи їй призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 50% від суддівської винагороди, оскільки стаж на посаді судді з 26.02.2004 по 16.01.2025 становить 20 років 10 місяців 21 день.

Позивачка не погоджується з розрахунком стажу роботи, що і слугувало підставою для звернення до суду з вказаною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року у справі № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Аналізуючи вищеуказане, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справах №713/1064/17, №686/24597/16-а, №686/1938/17, №766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі №522/5168/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №420/1234/19, від 28 серпня 2023 року у справі №360/6255/21.

За приписами пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.

Судом встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя України від 16 січня 2025 року № 73/0/15-25 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Житомирського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

На час призначення позивачці щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VII (далі - Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VII), частиною третьою статті 142 якого передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до частини першої статті 137 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Згідно з частиною третьою статті 127 Конституції України, в редакції, яка діяла на момент призначення позивача на посаду судді, на таку посаду може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, в редакції, яка діяла на момент призначення позивача на посаду судді, встановлено, що на таку посаду може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Так, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , позивач з 05.02.1999 призначена на посаду начальника Любарського районного управління юстиції відповідно до наказу від 01.02.1999 № 57 та звільнена із займаної посади з 25.02.2004 у зв`язку із призначенням на посаду судді на виконання Указу Президента України від 12.01.2004 №32/2004.

Наведене вище в сукупності дозволяє дійти висновку, що оскільки стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить більше ніж 10 років, то до стажу роботи, який дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, враховується також стаж роботи за спеціальністю 3 (три) роки у Любарському районному управлінні юстиції на посаді начальника управління у період з 12.01.2001 по 11.01.2004.

Згідно з правовою позицією, яка неодноразово висловлювалась Верховним Судом (постанови від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 31 жовтня 2019 року у справі №766/17221/16-а), стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

За встановлених обставин та наведеного регулювання, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, вимога щодо якого була визначена статтею 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ в редакції, чинній на момент призначення її на посаду судді вперше.

Щодо дати, з якої слід обчислювати безспосередній стаж роботи на посаді судді та незарахування до стажу судді періоду з 12.01.2004 по 25.02.2004, суд зазначає наступне.

Пунктом 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя передбачено, що при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв`язку з досягненням суддею шістдесяти п`яти років.

Тобто,стаж на посаді судді починає свій обрахунок з моменту заняття посади судді.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка призначена на посаду судді Указом Президента України «Про призначення суддів» від 12.01.2004 №32/2004.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивачка з 26.02.2004 зарахована до штату Дзержинського районного суду Житомирської області на посаду судді відповідно до наказу Дзержинського районного суду Житомирської області від 26.02.2004 №23.

Таким чином, ураховуючи, що стаж роботи на посаді судді обраховується саме з дати призначення (обрання) судді на посаду Указом Президента України, відповідач зобов`язаний був зарахувати позивачу стаж з моменту призначення позивачки на посаду судді відповідним Указом Президента України і до моменту її фактичного зарахування до штату суду.

Тобто період з 12.01.2004 по 25.02.2004 протиправно не був зарахований відповідачем до стажу роботи на посаді судді.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_1 не скасовано у встановленому законом порядку, тобто є чинним та з урахуванням встановленого Вищою радою правосуддя стажу роботи позивачки безпосередньо на посаді судді - 21 рік 4 дні, загального стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, з урахуванням стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 24 роки 4 дні, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо самостійного обчислення вказаного стажу роботи позивача у 20 років 10 місяців 21 день.

Аналізуючи вищенаведене та надані докази у їх сукупності, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 24 роки 4 дні, з яких:

- стаж роботи безпосередньо на посаді судді 21 рік 4 дні;

- стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавало право для призначення на посаду судді - 3 роки.

Наведене дає підстави для висновку про зобов`язання відповідача зарахувати до безпосереднього стажу роботи позивачки на посаді судді 24 роки 4 дні відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 16.01.2025 №73/0/15-25.

Щодо обраного позивачкою способу захисту щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити і виплатити довічне грошове утримання в розмірі 58% від розміру суддівської винагороди з 17 січня 2025 року, з урахуванням виплачених сум, необхідно зазначити наступне.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Повноваження щодо призначення пенсії відносяться виключно до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що зарахування спірного періоду роботи позивачки до стажу є можливим за наслідками розгляду відповідної заяви про призначення / переведення на вид пенсії.

Оскільки відповідачем спірний період роботи на виконання рішення суду ще не зараховано до стажу роботи та не надано оцінку загальному стажу роботи позивачки (з урахуванням висновків суду в цьому рішенні) та не прийнято відповідачем ще рішення за результатом розгляду справи, суд вважає, що ці вимоги є передчасними.

Обираючи спосіб захисту, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, суд доходить висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання: період з 12.01.2004 по 25.02.2004 та період роботи в галузі права - три роки на посаді начальника управління Любарського районного управління юстиції - з 12.01.2001 по 11.01.2004.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити і виплатити довічне грошове утримання в розмірі 58% від розміру суддівської винагороди з 17 січня 2025 року, з урахуванням виплачених сум не підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, із застосуванням положень частини другої статті 9 та статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої та третьоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, і доказів понесення ним інших судових витрат до суду не подано, тому виходячи з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями77,90,139,242-246,250,255,262,263,292,293,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо незарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, стажу судді з 12.01.2004 по 25.02.2004 та стажу роботи в галузі права - три роки на посаді начальника Любарського районного управління юстиції - з 12.01.2001 по 11.01.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання: стаж судді з 12.01.2004 по 25.02.2004 та стаж роботи в галузі права - три роки на посаді начальника управління Любарського районного управління юстиції - з 12.01.2001 по 11.01.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2025 року з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 15 вересня 2025 р.

Суддя Т.О. Шувалова