Решение № 130173970, 12.09.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2025 року справа № 640/22705/19 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшли матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) в якій позивач просить:

-визнати протиправними дії та бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо несвоєчасного повідомлення про зміну істотних умов праці, не запропонування іншої роботи, в тій самій установі, організації, не доведення до відома переліку вакантних посад;

-зобов`язати Генеральну прокуратуру України запропонувати посаду в новому шатному розписі з функціональними обов`язками відповідно тій посаді, яку я займав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Генерального прокурора від 17.09.2019 №54шц, яким змінено істотні умови праці, в супереч вимог КЗпП України не був доведений до відома позивача за два місяця до реорганізації. При цьому, в порушення ст. 49-2 КЗпП України, в новоутворених структурах вакантних посад не запропоновано.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову, оскільки процедура вивільнення відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.09.2019 №54шц стосовно позивача не розпочиналася, він продовжував перебувати на посаді прокурора Генеральної прокуратури України і повідомлення про вивільнення відповідно до КЗпП України не готувалося, що вказує на відсутність порушення КЗпП України. Крім того, наголошено на пп. 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації. Таким чином позивач не міг бути поновлений в Офісі Генерального прокурора без успішного проходження атестації, оскільки це суперечило б вимогам Закону.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.01.2005 перебував на службі в Генеральній прокуратурі України, з 31.01.2018 перебував на посаді прокурора організаційно-методичного відділу Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах.

Наказом Генерального прокурора від 17 вересня 2019 року за № 54-шц ліквідовано у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України Департамент підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах, а його загальну штатну чисельність 143 одиниці зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

Даним наказом утворено у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України Департамент представництва інтересів держави в суді у складі таких підрозділів: управління організації представництва, яке включало відділ забезпечення позовної діяльності, відділ забезпечення виконання судових рішень, відділ забезпечення діяльності у сфері протидії корупції; управління організації участі прокурора в суді, яке включало відділ представництва інтересів держави, відділ представництва інтересів органів прокуратури.

Крім цього, утворено у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України Управління підтримання публічного обвинувачення в суді, яке включало відділ забезпечення підтримання публічного обвинувачення та відділ організації підтримання публічного обвинувачення.

За штатним розписом, затвердженим наказом №54шц, в Департаменті представництва інтересів держави в суді та Управлінні підтримання публічного обвинувачення в суді (далі - Департамент та Управління відповідно) передбачено, зокрема 91 посаду прокурора відділу.

З наказом №54шц від 17.09.2019 та списком працівників Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах, посади яких ліквідовано, позивача ознайомлено 03 жовтня 2019 року.

Вважаючи протиправними дії Генеральної прокуратури щодо несвоєчасного повідомлення про зміну істотних умов праці та бездіяльність щодо пропозиції іншої роботи і доведення переліку вакантних посад, звернувся до суду з даним позовом.

Судом також встановлено, що згідно рішення першої кадрової комісії №192 від 04.11.2019 ОСОБА_1 за результатами складання іспиту на відповідність здійснювати повноваження прокурора набрав 68 балів, що є менше прохідного балу для успішного його складання, а тому наказом Генерального прокурора від 14.11.2019 №1488ц позивача звільнено з посади прокурора.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд зазначає таке.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (зі змінами) (далі Закон №1697-VII).

Законом України від 19.09.2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі Закон №113-IX) внесено зміни у тому числі до Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ст.7 Закону №1697-VII (в редакції Закону № 113-IX від 19.09.2019) систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Згідно з п. 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

За приписами п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, письмова заява про переведення на посаду прокурора подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто (п. 10 роз. І Порядку №221).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем протягом встановленого строку і за визначеною формою подано заяву, у зв`язку з чим його було допущено до проходження атестації прокурорів.

В пункті 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ зазначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію або у зв`язку з неуспішним проходженням атестації.

Вказані норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягали безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.

Позивач за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора не набрав прохідного балу для його успішного складання. У зв`язку із цим першою кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження атестації.

Відповідно до вимог пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ наказом Генерального прокурора від 14.11.2019 №1488ц позивача звільнено з посади прокурора організаційно-методичного відділу Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 18.11.2019.

При цьому, процедура атестації була запроваджена п. 7 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ та є обов`язковою умовою призначення прокурора та слідчого органів прокуратури до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур.

Генеральна прокуратура України, регіональні та місцеві прокуратури згідно з Законом припиняють свою діяльність, а тому обов`язковою умовою для призначення прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур є успішне проходження ними атестації та надання їх згоди на призначення.

Оскільки звільнення позивача з Генеральної прокуратури відбулося на виконання Закону №113-IX, то твердження позивача про початок процедури його звільнення з моменту ліквідації підрозділу є безпідставними.

Щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норми КЗпП України, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 5 ст. 32 КЗпП переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус.

У свою чергу в ч. 5 ст. 40 КЗпП зазначено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень ч. 2 цієї статті, ст.ст. 42, 42-1, ч.ч. 1 - 3 ст. 49-2, ст. 74, ч. 3 ст. 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

За приписами ч. 5 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Таким чином, норми Закону України «Про прокуратуру» та Закону, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду (постанова від 07.03.2018 у справі №807/211/17), згідно з якою під час вирішення справ щодо звільнення публічних службовців, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Крім того, не є порушенням щодо не оприлюднення на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України наказу Генерального прокурора від 17.09.2019 №54шц про ліквідацію у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах, згідно норм ст. 7 Закону №2939-VI, з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 28.08.2018.

Відповідно до ст. 15 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати серед іншої інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо). Зазначена інформація підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

На виконання зазначених вимог закону структура Генеральної прокуратури України, яка затверджена наказом Генерального прокурора від 17.09.2019 №54шц, була 18.09.2019 опублікована на веб-сайті Генеральної прокуратури України.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд уважає такі вимоги недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснювався.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Петро ПАЛАМАР