Постановление суда № 130164916, 12.09.2025, Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1965/25

Провадження 2-а/382/21/25

У х в а л А

12 вересня 2025 року Суддя Яготинського районного суду Київської області Кисіль О. А. перевіривши матеріали цивільної справи № 382/1965/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Інспектора Управління патрульної поліції в м.Києві Управління патрульної поліції у Київській області Прокопенко Олександр Миколайович про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Яготинського районного суду Київської області в порядку адміністративного судочинства з вище зазначеним позовом.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви встановлено, що вона подана з порушенням вимог ст. 161 КАС України.

Так, відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

В матеріалах справи відсутні докази, коли позивач отримав оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, коли вона була винесена, чи набрала законної сили, чи позивачем пропущений десятиденний строк для оскарження вищевказаної постанови.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Але в матеріалах справи містяться докази фактичного місця проживання позивача, проте відсутні докази де є позивач зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) відповідно до вимог ст.25 КАС України.

Проте, позивачем такі вимоги при подачі позову не виконані.

Крім цього, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч. 3 ст. 161 КАС України).

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частина друга ст. 3 Закону України «Про судовий збір» містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього ж Закону перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Згідно з положеннями ст. ст. 3, 5 цього Закону серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 (провадження № 11-1287апп18), зазначивши, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст.ст.287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. ст. 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Крім цього, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Частиною 4 ст. 46 КАС України передбачено, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Варто зазначити, що поліцейський, дії якого оскаржуються, є посадовою особою Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Пунктом 9 ст. 4 КАС України передбачено, що відповідач це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Частина 2 ст.49 КАС України визначає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб або копії документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також визначитись щодо третіх осіб в даній справі.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 169 КАС України).

При цьому, надання позивачу строку для усунення недоліків необхідно розглядати не як перешкоджання доступу до правосуддя, а як дотримання чинного законодавства України, адже практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України"(заява № 18389/03) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Інспектора Управління патрульної поліції в м.Києві Управління патрульної поліції у Київській області Прокопенко Олександр Миколайович про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання ухвали суду у встановлений строк позовна заява буде повернута позивачу.

Ухвалу в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя О.А. Кисіль