Постановление суда № 130158921, 08.09.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9391/25

Провадження № 1-кс/204/2592/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2025 року слідчий суддя Чечелівський районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області капітана юстиції ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №22025040000000093 від 20.01.2025 року, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України,-

встановив:

До суду надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області капітана юстиції ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №22025040000000093 від 20.01.2025 року, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025040000000093 від 20.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України. Установлено, що у 2023-2024роках громадянин України та комерційний директоргрупи компаній«Био Технология»на територіїросійської федерації- ОСОБА_5 , за попередньою змовою із громадянином України ОСОБА_6 , який є співвласником російської компанії ООО «Торговый Дом Био Технология» та громадянином України керівником та власником (співвласником) українських підприємств ТОВ «Райзин Резалтс», ТО«³кторія Флауерс Груп», власником (співвласником) казахських підприємства «ТОО «БиоТехнология Казахстан»і ООО «Био Энтомофаги Казахстан», а також власником (співвласником) російських підприємства «ООО«Био Технология», «ООО«Райзин Резалтс Консалтинг», «ООО «ТорговыйДом БиоТехнология» ОСОБА_7 у порушення постанови Кабінету Міністрів України №1076 від 27.09.2022, вчинили умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) шляхом передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, зокрема: постачання комах у стадії яйця, створених в лабораторних умовах та використовуються як корм для агентів біологічногозахисту рослин ентомофагів загальною масою нетто 144, 5 кг на загальну суму 48250 доларів США через казахське підприємство «ТОО «Био Технология Казахстан» до російських підприємств «ООО «БИО ТЕХНОЛОГИЯ», «ООО «Торговый Дом Био Технология», «ООО«БИО ТРЕЙД» з подальшим забезпеченням російських овочевих тепличних комбінатів, аграрних підприємств та холдингів цією продукцією для обслуговування підприємств сфери військово-промислового комплексу російської федерації, а також сплати з доходів від прихованого імпорту податків до бюджету Російської Федерації та, відповідно, за рахунок яких забезпечується функціонування діяльності відповідних органів державної влади, а також підрозділів збройних сил та інших формувань Російської Федерації, які розпочали і продовжують агресивну війну проти України та повномасштабне вторгнення з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. За викладенихвище обставин,03.09.2025повідомлено пропідозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст.111-2 КК України. Крім того, 03.09.2025 за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, під час якого, серед іншого, виявлено та вилучено: 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США та 10 000 (десять тисяч) гривень. Слід зазначити, що санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачає вид додаткового покарання конфіскацію майна. З вищевикладеного вбачається, що існують обставини, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження зазначеним транспортним засобом призведе до їх незаконного використання або передачі іншим особам, що позбавить можливості застосування конфіскації. Крім цього, на даний час існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту на зазначене в клопотанні майно призведе до вжиття невстановленими в ході досудового розслідування особами заходів щодо зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування та відчуження останнього. На підставі викладеного, слідчий звертається до суду з даним клопотанням про арешт майна та просить проводити розгляд справи на підставі ч.2 ст. 172 КПК України.

Слідчий в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, клопотання про арешт майна підтримав та просив задовольнити.

Власник майна в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

У зв`язку з неявкою учасників судового провадження у судове засідання, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалося, що відповідає положенням ст. 107 КПК України.

Ознайомившись зматеріалами клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно зі ст. 4 Конвенції Ради Європи «Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму» (ратифіковану Законом України N 2698-VI від 17.11.2010) - «слідчі і тимчасові заходи» - Кожна Сторона зобов`язана вжити такі заходи, які можуть знадобитися для можливості її здатності швидко визначити, виявити, заблокувати або заарештувати майно, яке підлягає конфіскації для того, щоб, зокрема, сприяти здійсненню конфіскації надалі.

Згідно зі ст. 5 даної Конвенції, держава Україна зобов`язана вжити заходів, які можуть знадобитися для того, щоб забезпечити застосування заходів щодо блокування, арешту та конфіскації також до:a) майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи;b) майна, отриманого із законних джерел, якщо до нього було повністю або частково приєднані доходи, отримані злочинним шляхом; c) прибутку або інших вигод, отриманих від доходів, від майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи, отримані злочинним шляхом, або від майна, до якого залучені доходи, отримані злочинним шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як визначено ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ч.4ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Відповідно до ч.5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

За ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025040000000093 від 20.01.2025 року, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України.

03 вересня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України. Відповідно до санкції ч.1ст.111-2 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

03.09.2025 за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, під час якого, серед іншого, виявлено та вилучено: 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США та 10 000 (десять тисяч) гривень.

Незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування та передачі іншим особам, власником вищезазначеного майна.

Правовою підставою для арешту зазначеного майна є п.3 ч.2 ст.170 КПК України конфіскація майна як виду покарання.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи органу досудового розслідування, щодо необхідності накладення арешту на вказане майно, у зв`язку з чим, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 36, 40, 110,131-132, 170-171,309 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

Клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області капітана юстиції ОСОБА_8 , яке погоджено прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №22025040000000093 від 20.01.2025 року, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України - задовольнити.

Накласти арешт майно, яке було вилучене 03.09.2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США та 10 000 (десять тисяч) гривень, шляхом накладення заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим та прокурором.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1