Постановление суда № 130145962, 11.09.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10058/25

Провадження № 6/201/325/2025

УХВАЛА

11 вересня 2025 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

приватного виконавця Русецької О.О.,

представника стягувача адвоката Левченка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни (заінтересовані особи боржник ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро», орган опіки та піклування в особі Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані неповнолітні діти,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст подання

14.08.2025 до суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни (заінтересовані особи боржник ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро», орган опіки та піклування в особі Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані неповнолітні діти.

На обґрунтування подання зазначено, що на виконанні в офісі приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 75652068, до складу якого входять три окремі виконавчі провадження на загальну суму стягнення 928685,63 грн.:

ВП № 75600530 з примусового виконання виконавчого листа № 201/5272/23 від 20.05.2024, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Банк Кредит Дніпро» заборгованості а кредитним договором № 22038000271240 в розмірі 714085,09 грн, з яких залишок по строковому кредиту 242 859,26 грн., заборгованість по простроченому кредиту 176 624,10 грн., заборгованість по прострочених відсотках 8062,84 грн, заборгованість по простроченій комісії 286 538,89 грн;

ВП № 75600748 з примусового виконання виконавчого листа № 201/5272/23 від 20.05.2024, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Банк Кредит Дніпро» заборгованості за договором № 262080000413696 в розмірі 200 876, 12 грн, з яких залишок простроченого кредиту 89 995, 57 грн., залишок прострочених відсотків 110 880,55 грн;

ВП № 75600437 з примусового виконання виконавчого листа № 201/5272/23 від 20.05.2024, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Банк Кредит Дніпро» витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 724,42 грн.

23.07.2024 винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень, які направлено на адреси сторін виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією за адресами визначеними у виконавчому документі. 24.07.2024 на адресу боржника направлено рекомендований лист трекінг поштового відправлення 0600945395181. При відкритті виконавчого провадження направлено запити до реєструючих органів з метою встановлення наявності майно, на яке можливо звернути стягнення в рамках виконавчого провадження, а також запити, щодо наявності рахунків та доходів боржника.

На запити повідомлено про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів, доходів, боржниця не має відкритих рахунків та фізичну особу знято з обліку в контролюючих органах, не засновником юридичних осіб, не працює за цивільно-правовими угодами.

29.07.2024 у відповідності до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника, які направлено до банківських установ, з метою блокування рахунків боржника відкритих в банківських установах . Згідно із відповідями банківських установ боржник має відкриті рахунки в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсалбанк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Ощадбанк», АТ «Таскомбанк», всі інші банківські установи залишили постанову про арешт коштів без задоволення, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не є клієнтом банку. Відповідно до інформації з банківських установ АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсалбанк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Ощадбанк», АТ «Таскомбанк» кошти на рахунках боржника відсутні.

При здійсненні виконавчого провадження проводяться періодичні запити щодо виявлення майна/доходів боржника. З відповідей, що надійшли на запит виконавця станом на поточну дату, майновий стан боржника не змінився.

Згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що за боржником зареєстроване нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , РНОНМ 177970112101.

Від моменту відкриття виконавчого провадження та станом на поточну дату, боржниця жодного разу не з`явилась за викликом приватного виконавця та не здійснила жодних дій спрямованих на виконання судового рішення, так станом на поточну дату відсутні будь -які платежі на погашення заборгованості за виконавчим документом.

Відповідно до інформації, наданої Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради , відповідно до картотеки з питань реєстрації фізичних осіб за адресою : АДРЕСА_2 зареєстровано п`ять осіб: 1. ОСОБА_2 1988 року народження відповідно до відомостей ДРАЦС донька боржниці; 2. ОСОБА_1 1967 року народження боржниця у виконавчому провадженні; 3. ОСОБА_3 2014 року народження відповідно до відомостей ДРАЦС онука боржниці; 4. ОСОБА_4 2017 року народження - відповідно до відомостей ДРАЦС онук боржниці; 5. ОСОБА_5 2024 року народження - відповідно до відомостей ДРАЦС онук боржниці.

Згідно частини 28 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, права власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Тому, з урахуванням викладеного, 27.05.2025 та 23.07.2025 на адресу Адміністрації соборного району Дніпровської міської ради, як органу опіки та піклування, направлено листи з проханням розглянути питання про надання дозволу на примусову реалізацію житла, право користування яким мають малолітні діти, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 , та в якому зареєстровані неповнолітні діти.

Листом від 23.07.2025 року № 5/6-87 приватному виконавцю відмовлено у наданні такого дозволу із посіданням на Постанову Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», згідно із якою дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається виключно при особистому звернені батьків дітей, опікунів або піклувальників.

Підпунктом 4 абзацу 3 пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5 (далі Порядок) передбачено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду. Вказані обставини значно ускладнюють виконання судових рішень, які набрали законної сили, адже, в матеріалах виконавчого провадження відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, в зв`язку із чим, виконавець вимушений звернутися до суду із відповідним поданням, для вирішення питання про примусову реалізацію нерухомого майна боржника право користування яким мають діти.

Ураховуючи викладене, просив звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме квартиру АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані неповнолітні діти.

Заяви інших учасників процесу

Представник стягувача адвокат Левченко Ю.В. 14.08.2025 надав пояснення щодо подання приватного виконавця, в якому зазначив, що права зареєстрованих дітей жодним чином не порушуються, оскільки вони не є дітьми боржниці, а отже не мають ніяких прав на квартиру боржниці. Натомість, мати зареєстрованих дітей має у власності трикімнатну квартиру у м. Дніпро, що підтверджується довідкою з РРП та договором купівлі-продажу. Просив задовольнити подання приватного виконавця.

Приватний виконавецьРусецька О.О. у судовому засіданні подання підтримала з підстав, які у ньому зазначені, просила задовольнити.

Представник стягувача - адвокат ЛевченкоЮ.В. у судовому засіданніподання підтримав,просив задовольнити.

Інші заінтересовані особи боржник ОСОБА_1 , представник Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явилися, про місце час і дату розгляду подання були повідомлені.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Встановлено, що на виконанні в офісі приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 75652068, до складу якого входять три окремі виконавчі провадження на загальну суму стягнення 928685,63 грн., а саме:

ВП № 75600530 з примусового виконання виконавчого листа № 201/5272/23 від 20.05.2024, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Банк Кредит Дніпро» заборгованості а кредитним договором № 22038000271240 в розмірі 714085,09 грн, з яких залишок по строковому кредиту 242 859, 26 грн., заборгованість по простроченому кредиту 176 624,10 грн., заборгованість по прострочених відсотках 8062, 84 грн , заборгованість по простроченій комісії 286 538, 89 грн;

ВП № 75600748 з примусового виконання виконавчого листа № 201/5272/23 від 20.05.2024, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Банк Кредит Дніпро» заборгованості за договором № 262080000413696 в розмірі 200 876, 12 грн, з яких залишок простроченого кредиту 89 995, 57 грн., залишок прострочених відсотків 110 880, 55 грн;

ВП № 75600437 з примусового виконання виконавчого листа № 201/5272/23 від 20.05.2024, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Банк Кредит Дніпро» витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 724, 42 грн.

23.07.2024 постановами приватного виконавця відкриті виконавчі провадження, постанови скеровані сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією за адресами визначеними у виконавчому документі.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

24.07.2024 на адресу боржника направлено рекомендований лист трекінг поштового відправлення 0600945395181.

Пунктом 2 постанов про відкриття виконавчого провадження зобов`язано боржника подати декларацію про майновий стан протягом п`яти робочих днів з моменту відкриття виконавчого провадження, однак боржник вимоги закону не виконав.

У відповідності до вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене, оскільки рішення щодо стягнення заборгованості з одного й того ж боржника виконуються в рамках зведеного виконавчого провадження.

Приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження направлено запити до органів реєстрації про наявність майна, на яке можливо звернути стягнення, запити про наявність рахунків та доходів боржника.

23.07.2024 отримана інформація з Міністерства внутрішніх справ про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

23.07.2024 отримана інформація з Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованими податковими агентами на користь боржників фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими, та/або загальну суму доходу та суму утриманого податку за звітний період, задекларованих за боржником фізичною особою підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця.

Згідно відповіді Держаної податкової служби України інформація про доходи відсутня.

23.07.2024 отримана інформація Державної фіскальної служби України про те, що боржник не має відкритих рахунків та фізичну особу знято з обліку в контролюючих органах.

Згідно із відповіддю Пенсійного фонду України від 23.07.2024 відсутні дані про отримання доходу боржником.

Згідно інформації, отриманої шляхом взаємообміну банківських установ та Автоматизованої системи виконавчого провадження, кошти на рахунку боржника відсутні.

29.07.2024 у відповідності до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника, які направлено до банківських установ, з метою блокування рахунків боржника відкритих в банківських установах.

Приватним виконавцем направлено постанову про арешт коштів до АТ «ПУМБ», АТ АБ «Радабанк», АТ «Укрексімбанк», АБ «Укргазбанк», АБ «Південний», АТ «А-Банк» АТ «Банк Січ», АТ «Банк «Кредит Дніпро», АТ «Креді Агріколь Банк» АТ «Ощадбанк», АТ «Піреус Банк МКБ», АТ «Правекс Банк», АТ «АКБ «Конкорд», АТ «МР Банк», АТ КБ «Приватбанк», АТ «Універсалбанк», АТ «Оксі Банк», АТ «Таскомбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток», АТ «Прокредит Банк», АТ «АК «Львів»,АТ «Кредобанк»,АТ «ОТП Банк», АТ «Ідея Банк» АТ «Укрсиббанк», АТ «Банк Авангард»,АТ «Сенс Банк», АТ «Банк Альянс», АТ «Південний», АТ «Альтбанк», АТ «Ощадбанк» , АТ «ІНГ Банк» ПАТ АБ «Укргазбанк».

Згідно наданих відповідей боржник має відкриті рахунки в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсалбанк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Ощадбанк», АТ «Таскомбанк». Інші банківські установи залишили постанову про арешт коштів без задоволення, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не є клієнтом банку.

Відповідно до інформації з банківських установ АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсалбанк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Ощадбанк», АТ «Таскомбанк» кошти на рахунках боржника відсутні.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань боржник не являється засновником будь-яких підприємств та відповідно НЕ має корпоративних прав/часток в статутних капіталах підприємств.

Згідно відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян боржник у шлюбі НЕ перебуває, відповідно встановити спільне набуте майно не вважається за можливе. Відповідно до відомостей з Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи, дані про отримання доходу боржником відсутні.

Відповідно до відомостей з Державної прикордонної служби, державний кордон України боржником не перетинався.

З матеріалів подання видно, що приватним виконавцем здійснюються періодичні запити щодо виявлення майна/доходів боржника. З відповідей видно, що майновий стан боржника не змінився.

За даними Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за боржником зареєстроване нерухоме майно, а саме, квартира АДРЕСА_1 ,РНОНМ 177970112101.

Відповідно до інформації Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, відповідно до картотеки з питань реєстрації фізичних осіб за адресою : АДРЕСА_2 зареєстровано п`ять осіб:

ОСОБА_2 , 1988 року народження відповідно до відомостей ДРАЦС донька боржниці;

ОСОБА_1 , 1967 року народження боржниця у виконавчому провадженні;

ОСОБА_3 , 2014 року народження відповідно до відомостей ДРАЦС онука боржниці;

ОСОБА_4 , 2017 року народження - відповідно до відомостей ДРАЦС онук боржниці;

ОСОБА_5 , 2024 року народження - відповідно до відомостей ДРАЦС онук боржниці.

На виконання частини 28 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, згідно із яким права власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону, 27.05.2025 та 23.07.2025 приватний виконавець звернулася до Адміністрації соборного району Дніпровської міської ради, як до органу опіки та піклування з проханням розглянути питання про надання дозволу на примусову реалізацію житла, право користування яким мають малолітні діти, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 , та в якому зареєстровані неповнолітні діти.

Листом від 23.07.2025 № 5/6-87 приватному виконавцю відмовлено у наданні такого дозволу із посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 24.09.2008року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», згідно із якою дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається виключно при особистому звернені батьків дітей, опікунів або піклувальників.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

У постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 488/3753/17-ц (провадження № 61-17011сво19)вищий суд навів висновок про те, що розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) є виконанням судових рішень, як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Правовідносини з виконання судових рішень є триваючими до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

За змістом статті 1, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1, 6ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчоїслужби, рахунок приватного виконавця). Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему відбудинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Згідно ч.3ст.17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яки мналежить дитині, відмовлятися від належних дитині майнових прав, зобов`язуватися від імені дитини порукою чи видавати письмові зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно дост. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових праві охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональнувідповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.06.2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копієюдозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду(в електронній або паперовий формі).

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерстваюстиції Українивід 02.04.2012року №512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25.11. 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19)від 10.10.2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження№ 61-12151св19).

З наведеного вбачається, що передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.

У відповідності до вимогст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставіст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних нормправа, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду подання суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.02.2023 року справа № 2-537/11, провадження № 61-5415св22.

Зокрема, судом констатовано, що чинним законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Як вбачається зі змісту пунктів 66-67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, на які послався департамент соціально-гуманітарної політки Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, надаючи відповідь на лист начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо надання попереднього дозволу на реалізацію нерухомого майна, з метою укладення правочинів щодо нерухомого майна, право власності або користування, яким має дитина, до органів опіки та піклування мають звертатися батьки або особи, які їх замінюють, тобто особи, які є власниками майна або законними представниками дитини, у разі якщо остання є власником, й заінтересовані в укладенні правочину.

Однак особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобовязання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

Разом із тим, виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18Закону України«Про виконавчепровадження» зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

У постанові від 26.10.2021 року у справі №755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Тобто, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.

Частиною першою статті 13Закону України«Про виконавчепровадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 10 ч. 3 ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ч. 1-3ст.435ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в ст. 435 ЦПУ України.

Пункт 1 частини п`ятої статті 19Закону України«Про виконавчепровадження» передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Частиною восьмою статті 19Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, якіїх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

В процесі судового розгляду встановлено, що на виконанні у приватного перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання декількох виконавчих листів суду про стягнення з АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 928685,63 грн.

Також встановлено, що всі троє дітей не є дітьми боржниці, а її онуками. Натомість мати дітей (донька божниці) ОСОБА_2 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором купівлі-продажу від 16.07.2024.

В даному випадку з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким має дитина, оскільки служба у справах дітей відмовилась виносити вказане питання на розгляд, виконавець звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована дитина, що відповідає положенням діючого законодавства і розглядається судом в порядкуст. 435 ЦПК України.

Узагальнюючи викладене, дотримуючись обґрунтованої пропорційності, принципів розумності та справедливості, суд вважає за можливе, враховуючи конкретні обставини справи та поведінку боржника, задовольнити подання приватного виконавця та звернути стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані малолітні діти, а саме ОСОБА_3 , 2014 року народження, ОСОБА_4 , 2017 року народження та ОСОБА_5 , 2024 року народження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259,260,261, 353,435 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни (заінтересовані особи боржник ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро», орган опіки та піклування в особі Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані неповнолітні діти - задовольнити.

Звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме, квартиру АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані неповнолітні діти.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підписана суддею та її повний текст виготовлений 11 вересня 2025 року.

Суддя О.С. Наумова