Постановление суда № 130040769, 08.09.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

08 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1571/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 з 09.11.2015 по 11.10.2018.

Наказом командира в/ч пп НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.11.2015 № 262 позивача було зараховано до списків особового складу частини та всі види забезпечення, допущено до тимчасового виконання обов`язків старшого майстра ремонтного відділення бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону.

Наказом командира в/ч пп НОМЕР_2 (по особовому складу) від 01.12.2015 № 189-РС позивача призначено на посаду старшого стрільця 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 7 механізованої НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_2 .

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 08.10.2018 № 108-РС позивача звільнено у запас відповідно до пп «й» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

З 11.10.2018 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2018 № 215.

У зв`язку зі звільненням з військової служби 08.10.2018 позивач написав рапорт про виплату грошової компенсації вартості за неотримане протягом проходження служби речове майно.

Позивач зазначає, що відповідачем на день виключення зі списків особового складу військової частини в порушення положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не виплачено, чим допущено протиправну бездіяльність.

Крім того, відповідач зобов`язаний здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2018 року (рік звільнення з військової служби).

25.07.2025 за вих. № 7850 позивач отримав лист від відповідача, в якому вказано, що позивач не подавав рапорт про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, що не відповідає дійсності, тому втратив право на відповідну компенсацію. Також з листа вбачається, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди військовослужбовця, але позивачем не було використане таке право та він надав згоду на виключення зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків, чим позбавив себе права на одержання компенсації вартості неотриманого речового майна в майбутньому.

У зв`язку з чим позивач звертається до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску; оригіналу документу про сплату судового збору.

19.08.2025 ухвалою суду продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на 3 (три) календарних днів з дня отримання даної ухвали суду.

20.08.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків до якої додано докази сплати судового збору та клопотання про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що вимога про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно випливає з трудових (службових) правовідносин та є складовою суми, що належить працівникові при звільненні у розумінні статті 116 Кодексу законів про працю України. Крім того, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом діє процесуальна норма законодавства, яка пов`язує початок перебігу тримісячного строку для звернення до суду з певними обставинами з одержанням працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

25.07.2025 позивач отримав лист від відповідача, в якому вказано, що він не подавав рапорт про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, що не відповідає дійсності, тому втратив право на відповідну компенсацію. Також з листа вбачається, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди військовослужбовця, але позивачем не було використане таке право, оскільки позивач надав згоду на виключення зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків, чим позбавив себе права на одержання компенсації вартості неотриманого речового майна в майбутньому.

Позивач зазначає, що відсутність відомості про нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно і свідчить про порушення його прав. Незважаючи на те, що позивач був звільнений 11.10.2018, відповідачем до сьогодні не направлено позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, що є грубим порушенням вимог чинного законодавства України, а тому є потреба у поновленні строку звернення до адміністративного суду.

Надаючи оцінку причинам пропуску строку звернення до суду, наведеним позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Частина першастатті 122 КАС Українивстановлює, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 частини 2статті 122 КАС Українидля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3статті 122 КАС Українидля захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 5статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже,КАС Українипередбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другійстатті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5статті 122 КАС України.

Суд звертає увагу, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2018 № 215 молодшого сержанта ОСОБА_1 командира відділення кулеметного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з 11 жовтня 2018 року.

У справі між сторонами спір виник про виплату компенсації за неотримане речове майно.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 у справі № 380/5093/20 щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно зазначив, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних сум.Стаття 116 КЗпПоперує поняттям "всі суми, що належать працівнику", астаття 117 цього Кодексупередбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні. Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінністатті 116 КЗпП України.

Враховуючи визначену у постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною 5статті 122 КАС України.

Тобто Верховний Суд визначив, що строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені устатті 122 КАС Україниі частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців, а відтак відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини другоїстатті 122 КАС України.

Згідно ч. 5ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, при вирішенні питання щодо процесуального строку звернення до суду у спірних правовідносинах необхідно дотримуватися норми ч. 5ст. 122 КАС України, відповідно до якої у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства встановлюється місячний строк звернення до суду.

Отже, доводи позивача про застосування тримісячного строку звернення до суду до вимог щодо нарахування та виплати грошової компенсації за недоотримане речове майноє помилковими та необгрунтованими.

Частина другастатті 122 КАС Українипов`язує початок відліку строку з обставинами того, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Вжите у частині другійстатті 122 КАС Українитвердження «особа повинна була дізнатися» слід розуміти як презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний підхід до тлумачення поняття «повинен був дізнатися», що вжите устатті 122 КАС України, неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 квітня 2025 року у справі № 380/9517/23, від 29 листопада 2024 року у справі №420/6633/23.

Повертаючись до обставин цієї справи, судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу № 215 від 11.10.2018 позивачу було повідомлено про всі належні до виплати суми. При цьому у вказаному наказі відсутня інформація про виплату спірної грошової компенсації за неотримане речове майно.

Остаточною датою проходження військової служби є 11.10.2018.

Отже, з моменту звільнення, щонайменше з 12.10.2018 позивач був обізнаний щодо невиплати відповідачем компенсації за неотримане речове майно.

Позивач зазначає, що після звільнення він звернувся з рапортом до відповідача про належні до виплати суми при звільненні, однак відповіді не отримав.

На думку суду, не отримавши відповіді на рапорт, позивач у розумні строки мав звернутися до суду за захистом порушеного права. Проте, з позовом до суду позивач звернувся 05.08.2025.

Підсумовуючи викладене, суд висновує, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що позивачем у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав на подання адміністративного позову. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень для підготовки позову позивачем суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу, що процес отримання позивачем тих чи інших документів, з метою використання таких як доказів при зверненні до суду з позовом, не змінює момент з якого позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення своїх прав та свобод.

Так, звернення позивача до відповідача із заявою про нарахування і виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та не отримання відповіді, довідки або розрахунку не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов`язана з початком перебігу строку звернення до суду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №260/4686/22, 14.12.2023 у справі №380/1785/21 та від 10.02.2025 у справі №240/5940/24.

Суд наголошує, що в будь-якому випадку, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування (постанова Верховного Суду від 02.12.2021 у справі №640/20314/20).

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

У поданому клопотанні позивач не навів поважних причин, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого законом строку, а обставини, на які він посилається, не свідчать про існування об`єктивних перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист в межах такого строку.

Таким чином, доводи, викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, є безпідставними, а тому ОСОБА_1 було пропущено місячний строк звернення до суду, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд не знайшов підстав для задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Згідно з частинами 1, 2статті 123 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другоюстатті 123 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а підстави, наведені у заяві про поновлення цього строку, не є поважними, тому позовну заяву слід повернути.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства Україниповернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяО.В. Захарова