Решение № 129971439, 03.09.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11333/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЕЛЬТРЕЙД" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 16.04.2025 надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЕЛЬТРЕЙД" до Львівської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.12.2024 р. № UA209170/2024/003487;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900985/2 від 18.12.2024 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи, вказує, що Надані документи повністю відповідали вимогам частини 2 та частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікували оцінюваний товар, не містили розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджували ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною у контракті (інвойсі). Втім, відповідачем 18.12.2024 р. було видано правові акти індивідуальної дії: картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003487 (Додаток 17) та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900985/2 (Додаток 18), за яким митну вартість товару визначено із застосуванням другорядного методу - резервного.

Позивач вважає необґрунтованими ттвердження відповідача, що відсутність проформ-інвойсів не дала йому можливості перевірити інформацію, щодо умови поставки, форми оплати, та вартості товару, що вказується в фактурі (інвойсі), оскільки до митого оформлення був наданий інвойс з остаточними змінами та узгодженими даними, - комерційний інвойс № I/008/12/24 від 10.12.2024 року в якому була вся необхідна для відповідача інформація.

У позові вказано, що відповідно до п.1.2.3. ДОГОВОРУ № В1206 на транспортно-експедиційні послуги від 12.06.2024 р. експедитор має право залучити третіх осіб для виконання заявок заявника (Позивача). Експедитор від імені Замовника (Позивача) укладає договори з такими перевізниками і оплачує їх послуги грошовими коштами, які надійшли від Замовника (Позивача). Відповідно до зазначеного пункту ТОВ «Тек Альянс» (експедитор) уклав Договір №Ю2011/1 від 21.11.2024 р. з ФОП ОСОБА_1 /ОСОБА_1 (перевізник).

Як зазначено позивачем, спірне рішення не відповідає вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України і Правилам заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Спірне рішення не містить інформації з належним обґрунтуванням того, що подані документи є недостатніми для митного оформлення товару, чи такими, які породжують сумнів у достовірності наданої інформації. Відповідач не навів належного розрахунку скорегованої митної вартості товару, а також не обґрунтував як неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару, так і послідовного використання у спірному випадку другорядних методів, регламентованих статтями 59-64 згаданого Кодексу.

Ухвалою судді від 18.04.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

02.05.2025 року до суду від Львівської митниці за вх. № ЕС/42172/25 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим.

Як вказано у відзиві, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідач зазначає, що під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено, що декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Як стверджує відповідач, документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідністю "МЕБЕЛЬТРЕЙД" зареєстровано як юридична особа 07.06.2011 року (Номер запису: 15561020000041909) та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям (основний); 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 31.02 Виробництво кухонних меблів; 31.09 Виробництво інших меблів; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

07.11.2024 між позивачем ТОВ "МЕБЕЛЬТРЕЙД" (як покупцем) та компанією MEBLE LASKI KACZOROWSKA SPOLKA KOMANDYTOWA, Польща (як постачальник) укладено контракт на поставку №№LA24-11 пунктом 1.1. якого визначено, що продавець зобов`язується продати Покупцю, а Покупець купити у Продавця на умовах цього Контракту товар, а саме меблі та аксесуари (надалі «Товар»).

Відповідно до п.1.2. Контракту №LA24-11 номенклатура, кількість, ціна, умови та терміни постачання та оплати вказуються в Специфікаціях та/або інвосах до Контракту, які є його невід`ємною частиною. цього

Згідно з п.3.1 Контракту №LA24-11 продавець зобов`язується поставити товар Покупцеві на умовах FCA LASKI, POLAND, згідно з ІНКОТЕРМС 2020.

Пунктом 3.3 Контракту №LA24-11 визначено, що кожна поставка за цим Контрактом здійснюється на підставі затверджених попередніх проформ-інвойсів на товар, що поставляється (партію товару). Постачання товару за цим Контрактом здійснюватиметься зі складів Продавця виходячи з раціонального завантаження транспорту та наявності товару на складі.

Відповідно до п.3.4 Контракту №LA24-11 продавець протягом 3 годин з моменту відвантаження Товару Покупцеві зобов`язаний надати Покупцю копії пакувального листа з описом кожного місця товару, а також копії інших відвантажувальних документів, зазначених у п.3.5 на електронну адресу buyer2@carveli.com

Згідно п.3.5 Контракту №LA24-11 нa кожну партію товару, що відвантажується, Продавець направляє Покупцеві разом із товаром наступні документи:

- Рахунок (інвойс) - 1 оригінал;

- накладна 3 прим.;

- Пакувальний лист 3 оригінали

- Міжнародна транспортна накладна (CMR) а також інші документи, які можуть мати відношення до митного оформлення товару або наявність яких с обов`язковою для ввезення в країну одержувача або країну кінцевого постачання

На підставі інвойсу №I/008/12/24 від 10.12.2024 компанією MEBLE LASKI KACZOROWSKA SPOLKA KOMANDYTOWA поставлено позивачу партію товару.

З метою митного оформлення отриманого товару позивачем для підтвердження їх митної вартості до Львівської митниці було подано митну декларацію № (МД) № 24UA209170108177U1 від 17.12.2024 року, у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 24UA209170108177U1 від 17.12.2024 року відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- рахунок-проформа (Proforma invoice) №I/008/12/24 від 10.12.2024 року;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №I/008/12/24 від 10.12.2024 року;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) №б/н від 10.12.2024 року;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AU 0254406 від 10.12.2024 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №20 від 29.11.2024 року;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №106 від 11.12.2024 року;

- калькуляція транспортних витрат №1112 від 11.12.2024 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №B1012 від 10.12.2024 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №LA24-11 від 07.11.2024 року;

- договір про надання послуг митного брокера №08/2024 від 24.06.2024 року;

- договір (контракт) про перевезення №B1206 від 12.06.2024 року;

- договір (контракт) про перевезення №Ю2011/1 від 21.11.2024 року;

- копія митної декларації країни відправлення №24PL394010000IKZA7 від 10.12.2024 року.

Львівською митницею відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: -зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); -виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу декларантом надано банківський платіжний документ, копію експортної декларації. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

Львівська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням від 18.12.2024 р. № UA209170/2024/003487 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Львівська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209000/2024/900985/2.

Так, у рішенні від 18.12.2024 р. № UA209170/2024/003487 відповідачем було вказано, що з урахування наданих до митної декларації документів у тому числі додатково наданих на вимогу митного органу, встановлено наступне:

- відповідно п 3.3 зовнішньоекономічного Контракту № LA24-11 від 07.11.2024 року кожна поставка за цим Контрактом здійснюється на підставі затверджених попередніх проформ-інвойсів на товар що поставляється (партію товару). У наданій до митого оформлення фактурі (інвойсі) № I/008/12/24 від 10.12.2024 року міститься посилання на проформи-інвойси №ZO470/11/24, №ZO525/11/24 та №ZO028/11/24. Крім цього, посилання на проформи-інвойси №ZO470/11/24, №ZO523/11/24 та №ZO028/11/24 міститься також у гр.70 «Призначення платежу» платіжної інструкції №20 від 29.11.2024 року. Слід зазначити, що вищевказані проформи-інвойси декларантом до митного оформлення не надано, а їх відсутність не дає можливості митному органу перевірити інформацію, у тому числі, умови поставки, форму оплати, та вартість товару, що вказується в фактурі (інвойсі);

- у наданій декларантом до митного оформлення CMR б/н від 10.12.2024 року наявні штампи перевізника ОСОБА_1. Однак, документи, які визначають договірні відносини з ОСОБА_1 та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 106 від 11.12.2024 р. виставлений ТзОВ «Тек Альянс». Крім цього, у довідці про транспортно-експедиційні витрати №1112 від 11.12.2024 року та Заявці на перевезення № В1012 від 10.12.2024 р. експедитором також зазначено ТзОВ «Тек Альянс». Вищезазначені документи на підтвердження транспортних витрат (рахунок, довідка, заявка) не містять інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення.

У рішенні вказано, що у сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Так, щодо покликань відповідача на ненадання проформи-інвойсів декларантом до митного оформлення та що їх відсутність не дає можливості митному органу перевірити інформацію, у тому числі, умови поставки, форму оплати, та вартість товару, що вказується в фактурі (інвойсі), суд зазначає.

Частиною 2статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, в тому числі є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

За своєю правовою природою проформа-інвойс - це попередній рахунок, що виписується або як пропозиція (оферта), або як рахунок на передоплату в рамках зовнішньоторговельної операцій, що передбачає попередні платежі. Тобто, ціна товару та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним і у подальшому може змінюватись.

Комерційний інвойс це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони.

Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.

Таким чином, беручи до уваги наведене, а також те, що декларантом до митного оформлення подано проформу-інвойс №№I/008/12/24 від 10.12.2024 року, як попередній рахунок до якого можуть вноситись зміни, суд апеляційної інстанції уважає безпідставними досліджувані сумніви суб`єкта владних повноважень відносно повноти задекларованої митної вартості товару.

Суд також зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Крім того, платіжне доручення на підтвердження здійснення оплати затовар є доказом щодо виконання/неналежного виконання покупцем умов Контракту, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Відтак, договірні сторони можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони. Для цілей митного законодавства важливою є об`єктивна підтверджуваність реалізації відповідних операцій.

Щодо покликань відповідача на те, що у наданій декларантом до митного оформлення CMR б/н від 10.12.2024 року наявні штампи перевізника ОСОБА_1, однак, документи, які визначають договірні відносини з ОСОБА_1 та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні, суд зазначає.

Так, відповідно до п.1.2.3. договору № В1206 на транспортно-експедиційні послуги від 12.06.2024 р., який надавався відповідачу разом із декларацією № 24UA209170108177U1 від 17.12.2024 року, експедитор має право залучити третіх осіб для виконання заявок заявника (Позивача).

Експедитор від імені Замовника (Позивача) укладає договори з такими перевізниками і оплачує їх послуги грошовими коштами, які надійшли від Замовника (Позивача).

Як стверджує позивач, відповідно до зазначеного пункту ТОВ «Тек Альянс» (експедитор) уклав Договір №Ю2011/1 від 21.11.2024 р. з ФОП ОСОБА_1 /ОСОБА_1 (перевізник).

Протягом усього строку розгляду даної справи відповідачем не наведено обґрунтованих доводів щодо того, яким чином залученням перевізника позивача третіх осіб для виконання договору за вказаних умов мало вплив на митну вартість товару.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Львівською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані позивачем для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення та картки відмови, прийняті Львівською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЕЛЬТРЕЙД" є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 6056,00 грн. судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЕЛЬТРЕЙД" судового збору у розмірі 6056,00 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЕЛЬТРЕЙД" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.12.2024 р. № UA209170/2024/003487.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900985/2 від 18.12.2024 р.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЕЛЬТРЕЙД" судовий збір у розмірі 6056,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідністю "МЕБЕЛЬТРЕЙД" (65000, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 72, код ЄДРПОУ 37679543).

Відповідач - Львівська митниця (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя О.А. Вовченко