Решение № 129884459, 29.08.2025, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Справа №198/462/25

Провадження № 2-др/198/4/25

29.08.2025

Д ОД АТ КО ВЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2025 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді ГайдарІ.О., за участю секретаря судового засідання Довгопол О.М., позивачки ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), представника позивачки адвоката Галкіна В.Л. (в режимі відеоконференції), представника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області Коробки О.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області в с-щі Юріївка Павлоградського району Дніпропетровської області заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката ГалкінаВ.Л. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження начальника Нижньотеплівської СВА про припинення дистанційної роботи та відновлення становища, яке існувало до порушення,

в с т а н о в и в:

12 серпня 2025року у вказаній цивільній справі постановлено рішення, яким позовні вимоги позивачки задоволено. Повне судове проголошено 18 серпня 2025 року.

19 серпня 2025 року від представника позивачки адвоката Галкіна В.Л. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача понесених позивачкою витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 20.08.2025 заява призначена до судового розгляду з повідомленням учасників справи.

Позивачка та її представник в судовому засіданні підтримали подану заяву та просили стягнути з відповідача витрати на правову допомогу не 15000,00грн, які Архипенко А.В. сплатила адвокату згідно з договором про надання правової допомоги, а тільки в розмірі 10000,00 грн, оскільки предметом позову було оскарження лише одного розпорядження відповідача.

Представник Нижньотеплівськоїсільської військовоїадміністрації Щастинськогорайону Луганськоїобласті КоробкаО.В.в письмовомуклопотанні,підтриманому неюв судовомузасіданні, просила відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що: 1)предметом укладеного між позивачкою та адвокатом договору є надання правової допомоги, а не правничої, як це визначено ст. 133 ЦПК України; 2) сплачена позивачкою вартість послуг адвоката завищена та неспівмірна з обсягом виконаних робіт.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та проаналізувавши матеріали заяви про розподіл витрат на правничу допомогу, додані до неї документи та матеріали справи, клопотання про відмову у їх стягненні, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, доходить таких висновків.

Пунктом 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК Українипередбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, чи розподіл витрат судом (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 1статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини 4статті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шостастатті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі N826/1216/16та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 775/9215/15-ц). Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

В матеріалах справи є попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в якому витрати на правничу допомогу складають 10 000,00 грн, а також квитанції про сплату за послуги адвоката на загальну суму 15000,00 грн, зокрема, 23.03.2025 сплачено 10 000,00 грн, а 31.03.2025 5000,00 грн (а.с. 31,36).

На підтвердження витрат стороною позивача надано такі докази: договір про надання правничої (правової) допомоги № 38 від 23.03.2025; договір № 38/1 від 31.03.2025 про внесення змін до договору від 23.03.2025; акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг); фіскальні документи про сплату послуг.

Відповідно до пункту 1.2.1. договору № 38 від 23.03.2025 надання правової допомоги в суді полягало у вчиненні адвокатом комплексу правничих дій, спрямованих на представництво інтересів клієнта у справі щодо оскарження розпорядження начальника Нижньотеплівської СВА від 17.03.2025 № 8-ос. Представництво та захист прав і законних інтересів клієнта, надання йому необхідної правової допомоги здійснювалось за винагороду у фіксованому розмірі, встановленому по узгодженню сторін, а саме 10000,00 грн.

Укладаючи 31.03.2025 договір № 38/1 про внесення змін до договору від 23.03.2025, сторони погодили, що предметом договору є надання правової допомоги клієнту щодо оскарження вже двох розпоряджень начальника Нижньотеплівської СВА від 17.03.2025 №8-ос та від 28.03.2025 № 17-од, а розмір фіксованої винагороди адвоката збільшився до 15000,00 (а.с.29-30).

В актах прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) надано детальний опис виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Що стосується посилання представника відповідача на те, що предметом укладеного ОСОБА_1 та адвоката Галкіна В.Л. договору було надання правової, а не правничої допомоги, що не передбачено ст. 133 ЦПК України, то суд звертає увагу на таке.

У пояснювальній записці до Проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», якими запроваджено відповідні зміни до Конституції України, заміна терміна «правова допомога» на «правнича допомога» зумовлена насамперед стандартами української мови, які визначають, що прикметник, застосовуваний для позначення відповідного виду допомоги, походить від іменника, що позначає саму професію особи, яка надає таку допомогу. Іменником для позначення особи, яка надає послуги у сфері права (у юридичній сфері), є слово «правник». Отже, саме особи, що належать до правничої професії, надають професійну правничу допомогу. Більш того, терміни правовий правничий правний юридичний є родовидовими синонімами.

Також говориться про те, що право на професійну правничу допомогу це гарантована Основним Законом держави можливість особи отримати високоякісні правничі послуги, які може забезпечити лише професійний адвокат, який пройшов спеціальну підготовку, а не будь-яка інша особа. При цьому запропонована формула не заперечує права на правничу допомогу загалом, у тому числі й безоплатну, яку можуть надавати інші, крім професійних адвокатів, фахівці-правники. Проте наголос робиться саме на гарантованому отриманні особою саме професійної допомоги. Тож можна зробити висновок, що внесення змін до Конституції України мало на меті не звуження або ж розширення змісту права на правову допомогу, а саме приведення термінології у відповідність до стандартів української мови. А тому за законами формальної логіки конституційні категорії «професійна правнича допомога» та «правова допомога» слід вважати синонімічними.

Продовжуючи, суд наголошує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Суд не вправі втручатися в правовідносини адвоката з клієнтом (пункт 28додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши наведений в актах прийому-передачі обсяг виконаних робіт, а також подані у справі документи, суд доходить висновку, що відображена інформація щодо характеру, обсягу та рівня оплати виконаної адвокатом позивачки роботи (наданих послуг) повною мірою відповідає критерію розумності та необхідності.

При цьому, оскільки при вирішенні судом адміністративної юрисдикції питання про закриття провадження у справі не приймалось рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку було надано адвокатом клієнту для захисту її прав, не беруться до уваги посилання представника відповідача на те, що звернення до суду загальної юрисдикції з позовом не вимагало від адвоката виконання великого обсягу робіт. Адже під час підготовки до захисту прав позивачки в окружному адміністративному суді адвокат виконав певні види та обсяг послуг з надання правової допомоги, витрати на які підлягають відшкодуванню.

Крім того,представник відповідачавзагалі ненаводить обґрунтованогорозрахунку витрат,які наїї думкує співмірними.

З урахуванням наведеного вище та конкретних обставин справи, ступеня обґрунтованості та реальності понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг і значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, суд вважає необхідним стягнути з відповідача понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.15,133, 137,141,258-260,265,270,352-355 ЦПК України,суд

у х в а л и в:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Галкіна В.Л. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження начальника Нижньотеплівської СВА про припинення дистанційної роботи та відновлення становища, яке існувало до порушення, задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне додаткове рішення складено та підписано 02 вересня 2025 року.

Суддя І. О. Гайдар