Решение № 12985472, 15.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/60415.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб’юшин»

До Приватного підприємства «Три сосни»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача           Сидоренко А.С. –предст.

Від Відповідача не з’явилися

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб’юшин»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Три сосни»про стягнення 629,10 грн. основного боргу, 65,85 грн. пені та 78,49 грн. –20% річних від суми заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором поставки № 1092 від 05.08.2009 в частині оплати поставленого Позивачем Товару за вказаним Договором.

Відповідач відзиву на позов не надав, повноважні представники Відповідача у судове засідання не з’явились.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.08.2009 між Приватним підприємством «Три сосни» (далі –Відповідач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб’юшин»(далі –Позивач, Постачальник) укладено Договір поставки № 1092 (далі –Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов’язався в обумовлений Договором строк поставити та передати у власність, а Відповідач - прийняти та оплатити Товар (продукти харчування) в асортименті відповідно до Специфікації Постачальника, яка погоджена у Додатку № 1, та накладних, на умовах та в порядку, визначених Договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 1092 від 05.08.2009 є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п. 5.1 Договору поставка здійснюється з застосуванням правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, в обсязі необхідному для виконання умов цього Договору.

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих Постачальником до виконання замовлень Покупця (п. 5.2 Договору).

Ціна Договору складається із усіх сум накладних на Товар, який постачається за даним Договором окремими партіями (п. 4.1 Договору).

Як встановлено в ході розгляду спору, на виконання умов Договору Позивачем за видатковими накладними № 1/5472 від 24.03.2010 та № 1/6071 від 01.04.2010, копії яких долучені до матеріалів справи, було поставлено Відповідачу Товар, обумовлений Договором.

Обов’язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 4.3 Договору Покупець зобов’язаний здійснити оплату за поставлений Товар не пізніше 10 календарних днів з дати прийняття товару Покупцем, що вказана в накладній.

В п. 4.2 Договору зазначено, що Покупець сплачує за товар в національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, вказаний в Договорі, або іншим способом, незабороненим чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов’язань по оплаті поставленого Позивачем товару за Приватним підприємством «Три сосни» утворилась заборгованість в розмірі 629,10 грн.

Таким чином, Позивач свої зобов’язання за Договором поставки № 1092 від 05.08.2009 виконав в повному обсязі, а Відповідач вчасно не розрахувавшись по Договору за отриманий Товар, порушив взяті на себе договірні зобов’язання, в результаті чого заборгував перед Позивачем 629,10 грн.

Станом на час вирішення спору Відповідач оплату суми заборгованості за Договором поставки № 1092 від 05.08.2009 не здійснив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати поставленого Позивачем товару згідно з Договором поставки. Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 629,10 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов’язаний сплатити на користь Постачальника суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 20% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Сума пені, що заявлена до стягнення з Відповідача, розрахована Позивачем відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, і підлягає стягненню з Приватного підприємства «Три сосни»в сумі 65,85 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 20 % річних розрахована Позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Три сосни» (04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 4, кв. 70, код ЄДРПОУ 36438612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб’юшин»(03022, м. Київ, вул. Козацька, буд. 122, код ЄДРПОУ 30468065) 629,10 грн. основного боргу, 65,85 грн. пені та 78,49 грн. відсотків річних від суми заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 20.12.2010