Решение № 129787221, 27.08.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2025 р. № 520/16074/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 , що полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.05.2022 по 31.12.2022 включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 , що полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 26.05.2022 по 31.12.2022 включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач нарахував йому грошове забезпечення за період з 26.05.2022 по 19.05.2023 без урахування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року. За доводами позивача, відповідач відмовляє в перерахунку його грошового забезпечення у відповідності до норм чинного законодавства. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою від 23.06.2025 відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 : дані щодо розрахунку грошового забезпечення позивача за період 26.05.2022 по 19.05.2023 включно; відомості щодо військової частини, яка здійснювала нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за спірний період 26.05.2022 по 19.05.2023 включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 надати до суду витребувані судом документи протягом п`ятнадцяти календарних днів з дня отримання копії даної ухвали.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана сторонам по справі до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Представник військової частини НОМЕР_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що застосуванню до правовідносин щодо порядку визначення військовослужбовцям розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням підлягають саме положення основної норми пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, який має нормативний характер, а відтак розрахунковою величиною для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням до 19.05.2023 включно був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, тобто 1762 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник військової частини НОМЕР_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення є передчасними, оскільки позивач на даний час проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 та за таких підстав, остаточний розрахунок з ним, у тому числі питання виплати перерахованого грошового забезпечення, буде можливий та проведений вже після його звільнення з військової служби. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником третьої особи відповідних пояснень до суду не надано.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки у період з 04.08.2025 по 18.08.2025 включно суддя перебував у щорічній відпустці, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копіями довідки від 31.05.2025 №1692/1400 та витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №7 від 26.05.2022 (а.с.17, 18).

У спірний період з 26.05.2022 по 19.05.2023 позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, що вбачається з виписок по картці/рахунку за період з 01.05.2022 по 30.05.2025 (а.с.27-32).

За доводами позивача, у зазначений період йому здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018.

Зазначені обставини підтверджуються відповідачами по справі, які у відзиві на позовну заяву зазначили, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за період з 26.05.2022 по 19.05.2023 був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, тобто 1762,00 грн.

При цьому, Військова частина НОМЕР_2 відповідно до поданого до суду відзиву на позовну заяву зазначила, що вона не є належним відповідачем у даній судовій справі, оскільки не проводить нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , а є лише розпорядником бюджетних коштів та здійснює переказ коштів з казначейського рахунку військової частини НОМЕР_2 на особовий рахунок військовослужбовця, за заявкою військової частини, в якій указаний військовослужбовець проходить службу.

Зазначені доводи щодо того, що саме Військова частина НОМЕР_2 , до складу якої входить Військова частина НОМЕР_1 , здійснює виплату грошового забезпечення позивачу, викладені також позивачем у позовній заяві, що стало підставою для визначення відповідачем двох співвідповідачів за даним позовом.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо невірного розрахунку та виплати йому грошового забезпечення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Так, Постановою № 704 затверджено, зокрема, тарифні розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, суд зазначає, що Закон України від 05.10.2000 № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік, Закон України від 15.12.2020 №1082-IX Про Державний бюджет України на 2021 рік, Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік, Закон України від 03.11.2022 № 2710-IX Про Державний бюджет України на 2023 рік таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020-2023 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Проте, з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону № 294-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Зазначена правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає, що розмір грошового забезпечення військовослужбовців визначається саме Кабінетом Міністрів України, а не іншими органами державної влади або законом.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" не встановлює розміри посадових окладів військовослужбовців.

Встановлюючи (визначаючи) розмір посадового окладу військовослужбовців у 2018 році КМУ технічно не міг порушити приписи Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік", оскільки у 2020 році КМУ не встановлював розмір посадового окладу (не визначав розрахункову величину для визначення посадового окладу), яка не відповідає правовому акту вищої юридичної сили. Вищевказана постанова Верховного Суду, з зазначених питань висновків не містить.

З огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки Верховного Суду при розгляді даної справи.

Так, суд наголошує на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 294-IX виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача саме з 01.01.2020.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2 481 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2 684 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, у межах даної справи судом розглядаються позовні вимоги позивача про перерахунок його грошового забезпечення в період проходження ним служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 26.05.2022 по 19.05.2023.

Судом із матеріалів справи встановлено, що грошове забезпечення позивача за період з 26.05.2022 по 19.05.2023 нараховувалося та виплачувалося позивачу з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року - в розмірі 1 762,00 грн.

Відтак, за викладених вище висновків суду, доводи позивача про неналежне нарахування йому грошового забезпечення за період з 26.05.2022 по 19.05.2023 без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня кожного відповідного календарного року, є обґрунтованими.

Як наслідок, підлягають задоволенню позовні вимоги про перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 26.05.2022 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня кожного відповідного календарного року.

Щодо військової частини, яка має здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Так, під час розгляду справи з письмових пояснень відповідача судом установлено, що Військова частина НОМЕР_1 , в якій позивач проходив службу у спірний у даній справі період та проходить станом на момент розгляду справи, не є розпорядником бюджетних коштів, не має поточних рахунків та підпорядкована Військовій частині НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_1 лише здійснює нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям, натомість саме Військова частина НОМЕР_2 є розпорядником коштів та здійснює виплату військовослужбовцям, зокрема Військової частини НОМЕР_1 , грошового забезпечення.

Вказані обставини під час розгляду справи підтверджені письмовими поясненнями позивача та відповідача, Військової частини НОМЕР_2 .

Зазначені обставини вбачаються також з копії виписки по картці/рахунку позивача, відповідно до якої встановлено, що виплати грошового забезпечення позивачу під час служби у Військовій частині НОМЕР_1 здійснювалася Військовою частиною НОМЕР_2 (а.с.27-32).

Водночас, представником Військової частини НОМЕР_1 23.07.2025 було подано до суду клопотання про заміну відповідача, в обґрунтування якого зазначено, що на підставі спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.06.2025 №Д-321/78/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році" та директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 10.10.2025 №Д-41/ДСК Військова частина НОМЕР_1 з 01.08.2025 ліквідовується, код ЄДРПОУ анулюється, правонаступником визначено - Військову частину НОМЕР_2 .

У підтвердження вказаних обставин представником Військової частини НОМЕР_1 було долучено витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 18.06.2025 №354 "Про проведення заходів щодо переформування військової частини НОМЕР_2 та ліквідації підпорядкованих військових частин".

З цього приводу суд зазначає, що відсутні підстави для заміни сторони правонаступником, оскільки Військова частина НОМЕР_2 вже була визначена відповідачем на момент подання позивачем позовної заяви до суду, з огляду на що вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Так, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 26.05.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня кожного календарного року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.05.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Доводи представника Військової частини НОМЕР_2 про те, що позовні вимоги позивача є передчасними, оскільки останній станом на момент розгляду справи проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а отже, остаточний розрахунок із ним, у тому числі питання виплати перерахованого грошового забезпечення буде можливим та проведениим після його звільнення з військової служби, суд не приймає до уваги, з огляду на те, що перераховане грошове забезпечення повинно виплачуватися військовослужбовцю безпосередньо під час проходження військової служби, оскільки воно є складовою матеріального забезпечення на період виконання позивачем службових обов`язків. Невиплата такого грошового забезпечення порушує права позивача на своєчасне отримання відповідних виплат.

Суд зазначає, що позивач 30.06.2025 подав до суду заяву про стягнення витрат на правову допомогу, в якій зазначив, що докази понесених судових витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Будь-яких інших заяв позивач не подавав, а отже питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу не вирішується.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області (вул. Єніна Євгенія, буд. 18, м. Харків, 61166, ЄДРПОУ 37874947) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 26.05.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня кожного календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.05.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН