Решение № 129784548, 27.08.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2025 року Справа№640/10313/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Світ інструменту Україна (місцезнаходження: Україна, 03148, м.Київ, вул.Сім`ї Стешенків, 1, код ЄДРПОУ 37311013) до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (місцезнаходження: Україна, 03124, м.Київ, вул.Гавела Вацлава, буд.8а, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 10.12.2020 №UA №100300/2020/000217/2, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем для митного оформлення товару було подано до відповідача митну декларацію форми МД-2 №UA100300/2020/426869 від 10.12.2020 на товари із 47 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

10.12.2020 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100300/2020/000217/2.

Вказане рішення прийнято відповідачем вибірково щодо позицій №7/1, 8/1, 10/1, 13/1, 15/1, 20/1, 23/1, 25/1, 28/1, 29/1, 36/1, 40/1, 47/1 задекларованого товару.

Внаслідок збільшення митної вартості вказаних товарів сума митних платежів, які підлягали сплаті збільшилась.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки, на його думку, воно не відповідає вимогам ч.1-3 ст.55 МК України, вимогам Розділу ІІ "Графа 33" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 №598, тому звернувся до суду з позовом.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказали, що 09.12.2020 до відділу митного оформлення митного поста «Чайки» декларантом було подано електронну митну декларацію, якій присвоєно №UA100300/2020/426869. Заявлена декларантом митна вартість товару визначена ним самостійно із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів на підставі поданих до митного оформлення документів відповідно до статті 53 Кодексу. Відповідно до статті 53 Кодексу декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів подано документи, що зазначені в графі 44 митної декларації.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за ЕМД від 09.12.2020 №UA100300/2020/426869 встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Зазначили, що відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу, декларантом не надано в повному обсязі основні та додаткові документи, інші документи які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах.

Вважають, що прийняте Рішення містить всі необхідні відомості, передбачені ч.2 ст.55 МКУ та Правилами заповнення, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598.

Просили відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/10313/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Світ інструменту Україна до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення; здійснювати розгляд справи вирішено одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа № 640/10313/21 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2025 року, справу №640/10313/21 передано на розгляд судді Аканова О.О.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року прийнято до провадження справу №640/10313/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Світ інструменту Україна (місцезнаходження: Україна, 03148, м.Київ, вул.Сім`ї Стешенків, 1, код ЄДРПОУ 37311013) до Київської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: Україна, 03124, м.Київ, вул.Гавела Вацлава, буд.8а, код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 10.12.2020 №UA №100300/2020/000217/2; розгляд справи вирішено розпочати спочатку і здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Світ інструменту Україна про заміну сторони її правонаступником у справі №640/10313/21 задоволено; замінено відповідача - Київську митницю Держмитслужби (місцезнаходження: Україна, 03124, м.Київ, вул.Гавела Вацлава, буд.8а, код ЄДРПОУ 43337359) на її правонаступника - Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (місцезнаходження: Україна, 03124, м.Київ, вул.Гавела Вацлава, буд.8а, код ЄДРПОУ 43997555); розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 13 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання необхідних документів на адресу суду.

Ухвалою суду від 25 червня 2025 року продовжено розгляд справи.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

ЗакономУкраїни «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022р.№2738-IXстрок дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 №3057-ІХ строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27.07.2023 №3275-ІХ строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого 2024 № 3564-IX строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08 травня 2024 № 3684-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23 липня 2024 № 3892-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29 жовтня 2024 № 4024-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 січня 2025 № 4220-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16 квітня 2025 № 4356-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16 квітня 2025 № 4356-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов`янськ Донецької області.

У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров`ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Розглянувши позовну заяву по суті справи, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

01.12.2019 між Handels-GmbH, Китай, (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № CHN-MIU/137/011219, предметом якого є придбання інструментів, найменування, кількість ціна і вартість, які вказані в Інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Інвойс виконує функцію специфікації , на загальну суму 10000000 доларів США.

На виконання згаданого контракту продавцем 19.10.2020 видано комерційний інвойс №20-0863-К137 на інструменти ручні за ціною 65802,24 доларів США та специфікацію №20-0863-К137 від 19.10.2020 до інвойсу №20-0863-К137 від 19.10.2020 на суму 65802,24 доларів США.

Згідно необоротно-транспортної накладної відвантажено ручні інструменти.

У подальшому продавцем було поставлено інструменти ручні на суму 65802,24 доларів США. Загальна сума поставки складає 65802,24 доларів США.

09.12.2020 декларантом позивача було оформлено та подано Київській митниці митну декларацію №UA100300/2020/426869, за якою було заявлено до митного оформлення інструменти ручні на загальну суму 65802,24 дол. США.

Для здійснення митного оформлення відповідачу до митної декларації були надані також такі документи:

- комерційний інвойс №20-0863-К137 від 19.10.2020;

- рахунок на оплату №2240 від 09.12.2020;

- довідка про транспортні витрати №09-12/1 від 09.12.2020;

- контракт №CHN-MIU/137/01219 від 01.12.2019;

- договір про надання транспортно-експедиційних послуг №17-09/19 від 17.09.2020;

- специфікація до контракту №20-0863-К137 від 16.10.2020;

- пакувальний лист б/н від 29.10.2020.

Відповідачем повідомлено декларанту про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та витребувано додатково:

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а саме заявку на транспортно-експедиційні послуги, а також документи, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- каталоги, специфікацію, калькуляцію, прейскуранти (прайс листи виробника товару, які містять підтвердження його характеристик, матеріал виготовлення, формування собівартості ціни, за якою товар був придбаний або підлягає сплаті за цей товар, документи, які підтверджують розмежування ціни товару в залежності від кількості придбаного товару;

- за наявності інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- висновки про якісні вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, що підтверджують це складових товару з яких він вироблений та кількість витрат сировини та його виготовлення;

- документи, які підтверджують роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінювання товарів.

Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави для витребування додаткових документів, оскільки не подання таких документів не є підставою для коригування митної вартості.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.12.2020 №UA №100300/2020/000217/2.

У вказаному рішенні митна вартість товару визначені із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях подібних за характеристиками товарів, оформлених за митними деклараціями:

товар №7 ЕМД від 14.09.2020 № UA100320/2020/627596 (товар 1 - митна вартість із розрахунку 2,51 дол. США/кг;

товар №8 ЕМД від 30.09.2020 № UA807170/2020/50626 (товар 4 - митна вартість із розрахунку 2,51 дол. США/кг;

товар №10 ЕМД від 28.09.2020 № UA500490/2020/503049 (товар 20 - митна вартість із розрахунку 2,52 дол. США/кг;

товар №13 ЕМД від 14.09.2020 № UA100040/2020/186152 (товар 30 - митна вартість із розрахунку 3,30 дол. США/ кг;

товар №15 ЕМД від 16.10.2020 № UA100040/2020/186980 (товар 18 - митна вартість із розрахунку 3,28 дол. США/кг;

товар №20 ЕМД від 14.09.2020 № UA100040/2020/186152 (товар 39 - митна вартість із розрахунку 2,64 дол. США/кг;

товар №23 ЕМД від 17.09.2020 № UA209170/2020/65383 (товар 39 - митна вартість із розрахунку 3,58 дол. США/кг;

товар №25 ЕМД від 12.09.2020 № UA209170/2020/505816 (товар 8 - митна вартість із розрахунку 3,58 дол. США/кг;

товар №28 ЕМД від 09.12.2020 № UA100300/2020/426821 (товар 1 - митна вартість із розрахунку 4,08 дол. США/кг;

товар №29 ЕМД від 11.09.2020 № UA100040/2020/186048 (товар 54 - митна вартість із розрахунку 1,92 дол. США/кг;

товар №36 ЕМД від 13.11.2020 № UA100300/2020/424066 (товар 37 - митна вартість із розрахунку 2,1 дол. США/кг;

товар №40 ЕМД від 16.11.2020 № UA100300/2020/424204 (товар 75 - митна вартість із розрахунку 2,31 дол. США/кг;

товар №47 ЕМД від 28.09.2020 № UA100040/2020/186518 (товар 77 - митна вартість із розрахунку 2,79 дол. США/кг).

Вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товару було прийнято з порушенням вимог законодавства України, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо переміщення товарів через митний кордон України, процедури митного контролю та оформлення, митного регулювання, пов`язаного з встановленням та справлянням податків та зборів регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою п`ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом із тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з указаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) неправильно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Судом встановлено, що сторони не заперечують фактичних обставин укладення контракту, придбання товару та перевезення його на митну територію України, спір у справі стосується виключно вартості товару, наявності чи відсутності підстав у митного органу для коригування митної вартості та правомірності застосування способу для її визначення.

Відповідно до ст. 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 14.06.2022 у справі № 809/257/17.

Суд звертає увагу, що Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, визначено порядок заповнення граф рішення про коригування митної вартості товарів.

Так, у графі 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Судом встановлено, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 10.12.2020 №UA №100300/2020/000217/2 взагалі не зазначено жодних мотивів або джерел, тобто графа є абсолютно порожньою. Рішення не містить посилань на те, що мотиви, з яких його прийнято, викладені в певному додатку до цього рішення.

Суд вважає наведені обставини самостійною та безумовною підставою для скасування спірного рішення, яке не містить жодних мотивів його прийняття.

Суд погоджується з доводами позивача, що довідка про транспортні витрати № 09-12/1 від 09.12.2020, видана разом із договором про надання транспортно-експедиційних послуг №17-09/19 від 17.09.2020, містять усі необхідні відомості про транспортні витрати, що входять до митної вартості. Так, довідка про транспортні витрати № 09-12/1 від 09.12.2020 чітко вказує суму витрат на морське перевезення (71611,14 грн), що включає всі додаткові витрати, передбачені договором №17-09/19 від 17.09.2020. Коносамент містить інформацію про відправника, отримувача та перевізника, що відповідає вимогам частини другої статті 53 МК України. Пункт 4.3 договору №17-09/19 дозволяє вказувати транспортні витрати в рахунках, що було виконано позивачем через надання рахунку № 2240 від 09.12.2020. Вимога митниці щодо надання окремої заявки на транспортно-експедиційні послуги не ґрунтується на законодавстві, оскільки подані документи вже містять повну інформацію про витрати. Суд також зазначає, що коносамент є перевізним документом, але не первинним для визначення митної вартості, що підтверджує правомірність позиції позивача.

Суд зауважує, що частина друга статті 53 МК України вимагає надання страхових документів лише у разі, якщо страхування здійснювалося.

Зовнішньоекономічний контракт №CHN-MIU/137/01219 від 01.12.2019 та комерційний інвойс №20-0863-К137 від 19.10.2020 не містять положень про страхування, а умови FOB покладають відповідальність за страхування на покупця після передачі товару на борт судна, що не входить до митної вартості. Відсутність страхових документів у цьому випадку не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки позивач не був зобов`язаний їх надавати. Відповідач не довів факту страхування чи необхідності таких документів.

Крім того, прайс-лист, наданий заявою б/н від 09.12.2020, підтверджує ринкову вартість товару, а вимога митного органу щодо його затвердження торгово-промисловою палатою продавця є неправомірною, оскільки ні законодавство, ні контракт не передбачає такої умови для всіх поставок. Суд погоджується з позивачем, що прайс-лист, наданий декларантом, містить відомості про ринкову вартість товару, що відповідає вимогам частини другої статті 53 МК України. Пункти 2.9 та 2.10 контракту №CHN-MIU/137/01219 від 01.12.2019 стосуються змін ціни, які затверджуються додатками до контракту, але не встановлюють обов`язковість затвердження прайс-листа торгово-промисловою палатою для кожної поставки.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, в комерційній практиці при просуванні товару на ринок одним із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа). При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитися, що інформацію, яка міститься в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів. Позивачем при митному оформленні товарів був поданий митниці прайс-лист, в якому ціна товарів, пред`явлених до митного оформлення, збігається з задекларованою позивачем ціною товарів. Прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товарів.

Отже, прайс-лист є комерційним документом, він не є розрахунковим документом, а тому не є доказом взаєморозрахунків між сторонами контракту.

Відповідач у свою чергу не надав доказів заниження цін у прайс-листі чи їх невідповідності ринковим умовам.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, серед документів, які підтверджують митну вартість товару, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією відсутній.

При цьому, пунктом 8 частини 3 статті 53 МК України встановлено, що висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, визначено як додатковий документ, який митний орган має право витребувати тільки у разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На думку суду, неподання вказаних документів не може бути підставою для коригування митної вартості товару, адже положення ч. 4 ст. 53 МК України передбачають, що додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності в декларанта. Якщо певний додатковий документ на вимогу митного органу не поданий декларантом, то митний орган зобов`язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 809/1838/15 зробив висновок, що установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Отже, ненадання позивачем висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, не може слугувати підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Отже, на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містять дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що митним органом не доведено, що основні документи, подані декларантом, містять розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, чи мали місце ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, як того вимагає ч. 3 ст. 53 МК України для виникнення права у митного органу витребувати додаткові документи.

Враховуючи відсутність підстав для витребування додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган в подальшому діяв протиправно, витребовуючи такі документи від позивача.

Позивач на вимогу митного органу надав пояснення, які на думку суду, додатково та в повній мірі підтвердили заявлену митну.

Суд не погоджується із висновком та діями митного органу, оскільки він першочергово має здійснювати контроль та аналіз поданих разом з митною декларацією документів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також слід врахувати, що наявність у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17, від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17, від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі № 810/2749/16, приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом із тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що ним було подано належний та достатній пакет документів під час митного оформлення спірного товару для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована та наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача про наявність розбіжностей щодо ціни товару у документах, поданих до митного оформлення, не відповідають фактичним обставинам справи, відсутні також підстави ставити під сумнів задекларовану митну вартість спірного товару за основним методом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, а розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Отже, оскільки відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Pronina V. Ukraine, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.06.2006).

Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є істотними для прийняття даного судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 13 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання необхідних документів на адресу суду.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду без руху надано завірений переклад українською мовою документів; просили стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати пов`язані із залученням перекладача в розмірі 12200 грн.

До поданого клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача позивачем надано платіжну інструкцію №2170 від 16 червня 2025 в розмірі 12200 грн. Призначення платежу "За послуги перекладу і нотар.посвідчення зг.договору".

Від відповідача до суду надано заяву, в якій просили відмовити у задоволенні клопотання позивача про стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача у сумі 12200 грн., обґрунтована тим, що витрати позивача пов`язані із приведенням позовної заяви, доданих письмових доказів у відповідність до вимог процесуального закону.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3, 6, 7 ст.137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста,перекладачачи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста,перекладачачи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №160/7049/19, які полягають у такому: «…Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо…

Судом встановлено, що відповідно до договору №53 від 16 червня 2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Світ інструменту Україна в особі Тютюник Юлії Олександрівни (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатська агенція "Де Юре" в особі Рябової Ніни Миколаївни (Виконавець). Замовник доручає а Виконавець зобов`язується виконувати роботи із перекладу з англійської мови на українську мову документів, а саме: контракт (8 стор.), інвойс (4 стор.), специфікація до інвойсу (5 стор.), накладна 1 (стор.) з нотаріальним посвідченням підпису перекладача.

Суд зазначає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвою І.В. засвідчено справжність підпису перекладача - Тютюник Юлії Олександрівни з англійської мови на українську мову, особу перекладача встановлено, його дієздатність та кваліфікацію перевірено.

Таким чином, суд не приймає договір №53 від 16 червня 2025, оскільки директором ТОВ Світ інструменту Україна, Тютюник Ю.О. особисто перекладено з англійської мови на українську мову документи, а саме: контракт (8 стор.), інвойс (4 стор.), специфікація до інвойсу (5 стор.), накладна 1 (стор.), а за цим договором Виконавець є Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська агенція "Де Юре" в особі Рябової Ніни Миколаївни.

Також з цих підстав суд не приймає платіжну інструкцію №2170 від 16 червня 2025 року.

Суд вважає за необхідне відмовити у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на оплату робіт (послуг) перекладача в розмірі 12200грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2270 грн. згідно платіжного доручення №7656 від 04 березня 2021 року.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в розмірі 2270 грн.

Керуючись статтями 25, 58, 243, 246, 251, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Світ інструменту Україна (місцезнаходження: Україна, 03148, м.Київ, вул.Сім`ї Стешенків, 1, код ЄДРПОУ 37311013) до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (місцезнаходження: Україна, 03124, м.Київ, вул.Гавела Вацлава, буд.8а, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 10.12.2020 №UA №100300/2020/000217/2 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (місцезнаходження: Україна, 03124, м.Київ, вул.Гавела Вацлава, буд.8а, код ЄДРПОУ 43997555) про коригування митної вартості товарів від 10.12.2020 №UA №100300/2020/000217/2.

Стягнути з Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (місцезнаходження: Україна, 03124, м.Київ, вул.Гавела Вацлава, буд.8а, код ЄДРПОУ 43997555) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Світ інструменту Україна (місцезнаходження: Україна, 03148, м.Київ, вул.Сім`ї Стешенків, 1, код ЄДРПОУ 37311013) судовий збір в розмірі 2270 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Аканов