Приговор № 129782586, 27.08.2025, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2645/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022181110000190 від 17 жовтня 2022 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої-спеціальної, непрацюючого, неодруженого, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

16 жовтня 2022 року близько 20 год. 30 хв., ОСОБА_4 , керуючи мотоциклом марки "Viper А150", д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, в темну пору доби, з увімкненим ближнім світлом фар, рухався по вул. Бегми в с. Великі Озера, Сарненського району Рівненської області, в напрямку центру села, по асфальтній сухій дорозі. При цьому ОСОБА_7 проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу для уникнення контактування, не здійснив безпечний для пішохода об`їзд та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який рухався по проїжджій частині в попутному напрямку. В результаті наїзду ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваної рани волосистої частини голови та закритого уламкового перелому обох кісток правої гомілки (зі зміщенням), що підтверджено даними рентгендослідження, які в сукупності згідно висновку судово-медичної експертизи, відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали довготривалий розлад здоров`я.

В безпосередньомупричинному зв`язкуз виникненнямданої дорожньо-транспортноїпригоди інаслідками,що настали,є грубепорушення водієммотоцикла марки"ViperА150",д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 пункту 12.3Правил дорожньогоруху України:у разівиникнення небезпекидля рухуабо перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми діями грубо порушив пункт 12.3 Правил дорожнього руху України, що потягло за собою отримання потерпілим ОСОБА_5 середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали довготривалий розлад здоров`я, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.

Своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке викликало довготривалий розлад здоров`я, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини та ствердив, що дійсно 16 жовтня 2022 року близько 20 год. 30 хв., він, керуючи мотоциклом марки "Viper А150", д.н.з. НОМЕР_1 та не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, в темну пору доби, з увімкненим ближнім світлом фар, рухався по вул. Бегми в с. Великі Озера, Сарненського району Рівненської області, в напрямку центру села, по асфальтній сухій дорозі. При цьому, він проявив неуважність до дорожньої обстановки та не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу для уникнення контактування, не здійснив безпечний для пішохода об`їзд та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який рухався по проїжджій частині в попутному напрямку. Поданий потерпілим ОСОБА_5 цивільний позов визнав частково, а також зазначив, що частково відшкодував потерпілому ОСОБА_5 завдану матеріальну шкоду в розмірі 23000 грн., заподіяну моральну шкоду визнає частково в розмірі 10000 грн. Поданий прокурором цивільний позов визнав повністю.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_3 надала на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування, у тому числі характеризуючі дані обвинуваченого.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, просила визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 (три) роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки, зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України із встановленням іспитового строку терміном 3 (три) роки та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України. Поданий цивільний позов підтримала та просила його задоволити.

Вислухавши думку учасників судового провадження, оцінивши у сукупності вищезазначені пояснення, а також дослідивши письмові докази, надані прокурором, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке викликало довготривалий розлад здоров`я.

Суд, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке викликало довготривалий розлад здоров`я, а тому його дії суд кваліфікує за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, його характеристику за місцем проживання, негативне ставлення до скоєного, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра КНП "Дубровицька міська лікарня".

Обставинами, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає те, що обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся та частково, в добровільному порядку, відшкодував завдані збитки потерпілому.

Обставини, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлені.

При призначенні покарання суд також враховує і думку потерпілого ОСОБА_5 , який щодо призначення обвинуваченому виду і міри покарання, поклався на розсуд суду. Поданий ним цивільний позов підтримав та зазначив, що обвинуваченим було частково відшкодовано завдану матеріальну шкоду в розмірі 23000 грн.

Слід зазначити, що як передбачає стаття 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При цьому судом враховано положення пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Також суд враховує практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові по справі №634/609/15-к від 01 лютого 2018 року, згідної якої поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 Кримінального кодексу України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 Кримінального кодексу України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Тому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, суд приходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 286 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються його дії, а саме у вигляді обмеження волі на строк 3 (три) роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки, зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України із встановленням іспитового строку терміном 3 (три) роки та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1,2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 32489,13 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 50000 грн. спричиненої моральної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду вказав, що цивільний позов в частині заподіяної потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди визнає та зазначив, що частково матеріальна шкоди ним була відшкодована, а саме у розмірі 23000 грн., а в частині спричиненої моральної шкоди визнає в розмірі 10000 грн.

При вирішенні цивільного позову потерпілого, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Згідно частин 1, 5 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно частини 1 статті 129 Кримінального процесуального кодексу України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до долучених до матеріалів цивільного позову копій фіскальних чеків, позивачем на придбання медичних препаратів, лікарських засобів, проведення медичного обстеження та курсу лікування витрачено 32489,13 грн. (а.с.24-28).

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, потерпілий ОСОБА_5 зазнав матеріальної шкоди на лікування та придбання медичних препаратів в розмірі 32489,13 грн., а тому позов в цій частині слід задоволити частково із урахуванням відшкодування обвинуваченим завданої матеріальної шкоди в розмірі 23000 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, на що вказує й постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Завдану моральну шкоду потерпілий оцінює у розмірі 50000 грн., яку він обгрунтовує тим, що в результаті завдання йому матеріальної шкоди і заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим він тривалий час перебував на лікуванні, в нього погане самопочуття, постійні запаморочення, у нього різкі нестерпні болі в місцях завдання тілесних ушкоджень, через що він втратив можливість нормально пересуватися. Через завдану йому фізичну шкоду погіршився його психоемоційний стан, який знаходиться у вкрай незадовільному стані. Для полегшення болісних відчуттів він вживає знеболюючі лікарські засоби. У нього погіршився сон і він став дратівливим, тому вживає антидепресанти. Також йому і надалі необхідно відвідувати медичні заклади та нести матеріальні витрати на лікування.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами та доповненнями, внесеними постановою №5 від 25 травня 2001 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розглядаючи позов про відшкодування такої шкоди, суд повинен з`ясувати, чи підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, яким є ступінь вини заподіювача, яких саме моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов`язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.

Варто також зазначити, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру, проте потерпілий ОСОБА_5 внаслідок кримінального правопорушення, отримав тілесні ушкодження, зазнав значно моральної шкоди, яка виразилась у поганому самопочутті, постійних запамороченнях, різних нестерпних болях в місцях завдання тілесних ушкоджень, через що він втратив можливість нормально пересуватися. Для полегшення болісних відчуттів він вживає знеболюючі лікарські засоби. У нього погіршився його психоемоційний стан та погіршився сон і він став дратівливою, тому вживає антидепресанти. Також йому і надалі необхідно відвідувати медичні заклади та нести матеріальні витрати на лікування, а тому враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, судом встановлено наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_4 і шкодою, заподіяною позивачу та наявністю вини обвинуваченого у заподіянні цієї шкоди, характер немайнових втрат, які поніс позивач, а також з врахуванням позиції обвинуваченого, який частково визнав пред`явлений позов, а також враховуючи вищенаведені норми та вимоги розумності, виваженості, справедливості та аналізуючи обставини справи, майновий стан обвинуваченого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 10000 грн.

Крім того, в межах кримінального провадження прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури Рівненської області ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне некормеційне підприємство "Дубровицька міська лікарня" Дубровицької міської ради про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_5 в розмірі 50037,81 грн.

Відповідно до вказаної позовної заяви, прокурор просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 50037,81 грн. коштів, витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_5 від кримінального проваждення, розмір яких підтверджується довідкою КНП "Дубровицька міська лікарня" №1584/01-16/23 від 28 грудня 2023 року (а.с.68-69).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною 1 статті 129 Кримінального процесуального кодексу України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Розмір витрат, а також можливість задоволення заявлених позовних вимог обвинувачений ОСОБА_4 не заперечує.

Враховуючи наведене, позов прокурора слід задовольнити в повному обсязі.

Крім того, суд бере до уваги висновок об`єднаної палати Верховного Суду, наведений у постанові №51-274км17 від 23 січня 2019 року, відповідно до якого при вирішенні в межах кримінального провадження цивільного позову, стягнення судового збору з обвинуваченого (засудженого), який несе цивільну відповідальність, не допускається, адже таке стягнення суперечить закріпленим у статтях 2, 7, 9 Кримінального процесуального кодексу України завданням кримінального провадження, засаді законності, не відповідає приписам частини 5 статті 128, статей 118, 119, 370 цього Кодексу та істотно порушує гарантоване особі право на розгляд справи щодо неї з додержанням вимог зазначеного провадження, передбачених цим Кодексом.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 12 травня 2023 року в даному провадженні накладено арешт на майно, а саме: на мотоцикл марки "Viper 150", д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_1 .

На підставі частини 4 статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, накладений ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 12 травня 2023 року арешт на майно, слід скасувати.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні становлять 3705,84 грн., що на підставі частини 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 100, 124, 128, 129, 174, 349, 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - 3 (три) роки обмеження волі із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 (три) роки з покладенням відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк засудженому ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволити частково.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь потерпілого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 9489,13 грн. (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять гривень 13 коп.), а також моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень), а всього 19489,13 грн. (дев`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять гривень 13 коп.).

Цивільний позов прокурора Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури Рівненської області ОСОБА_3 в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне некормеційне підприємство "Дубровицька міська лікарня" Дубровицької міської ради до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задоволити.

Стягнути із ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти, витрачені на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_5 , в розмірі 50037,81 грн. (п`ятдесят тисяч тридцять сім гривень 81 коп.), які перерахувати в дохід Державного бюджету України (р/р UA118999980313070115000017001, ГУК у Рівн.обл/Рівнен.обл./24060300, ЄДРПОУ 38012494, код 24060300, інші надходження).

Накладений ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 12 травня 2023 року арешт на майно, а саме: на мотоцикл марки "Viper 150", д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_1 - скасувати.

Речові докази:

- пластмасові частини чорного та оранжевого кольорів, що поміщені до поліетиленового пакету, опечатаного биркою ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області з роз`ясненнями, що знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області (м. Дубровиця, вул. Воробинська, 25а, Сарненський район Рівненська область) - знищити;

- мотоцикл марки "Viper 150", д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходиться на зберіганні на території ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області (м. Дубровиця, вул. Воробинська, 25а, Сарненський район Рівненська область) - повернути власнику ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_1 .

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у сумі 3705,84 грн. (три тисячі сімсот п`ять гривень 84 коп.).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_1