Постановление суда № 129772748, 25.08.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"25" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1504/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г.,при секретарі судового засідання Шпарій А.О.розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-1" (вхідний № 2-1264/25 від 11.08.2025р.) про відстрочку виконання рішення у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОВАГРОІНВЕСТ"; (просп.Повітрофлотський, буд. 25,м. Київ,03049)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія1» (шосе Миколаївське, 4км, м.Херсон, Херсонський р-н, Херсонська обл.,73003)

про відстрочення виконання судового рішення 0 грн.;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10 липня 2025 року у справі № 916/1504/25 (надалі Рішення) позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-1" задоволено в повному обсязі й вирішено: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-1" (код ЄДРПОУ 14133360, 73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, 4 км) на користь Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" (код ЄДРПОУ 23510137, 03049, м.Київ, просп. Повітряних Сил,буд. 25) 77512 (сімдесят сім тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 71 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору».

Рішення Відповідачем не оскаржувалось, набрало законної сили.

11.08.2025р. до Господарського суду Одеської області від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-1" надійшла заява (вхідний № 2-1264/25 від 11.08.2025р.) про відстрочку виконання рішення, мотивована наступним.

Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, із 05:30 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався й наразі триває. З початком повномасштабного вторгнення Відповідач зупинив свою господарську діяльність до дня припинення або скасування воєнного стану, про що 24 лютого 2022 року прийнято наказ № 2-д.

Відповідно до фінансової звітності Відповідача та податкової декларації на прибуток починаючи з 2022 року й по сьогоднішній день ним господарська діяльність не здійснюється, доходу нема.

Як вбачається з виписки з банківських рахунків Відповідача грошові кошти на них не надходять.

Підприємство стверджує, що наразі не працює, господарську діяльність не здійснює, будь яких доходів не має. Отже, виконання товариством Рішення суду одночасно та в повній сумі є неможливим, через відсутність виробничої діяльності і як наслідок відсутність грошових коштів, на які може бути звернуто стягнення.

Війна, період окупації та перебування підприємства в зоні активних бойових дій внесло свої корективи в господарську діяльність Відповідача.

Після скасування воєнного стану або виключення міста Херсон із зони активних бойових дій Відповідач має намір відновити господарську діяльність та сплатити кредиторську заборгованість у повні мірі.

Зазначеним, на переконання Відповідача, підтверджується наявність об`єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють на даний час виконання відповідачем судового рішення.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з частиною 5 ст.331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. " Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз`яснено, що підставою для розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому Відповідач наголошує, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК (яка кореспондується із статтею 331 ГПК України, в редакції що діє з 15.12.2017р.), ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 у справі № 1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

До таких обставин належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

У згаданому рішенні Конституційного Суду України також зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.331 ГПК України, Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10 липня 2025року у справі № 916/1504/25 (надалі Рішення) про стягннення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-1" (код ЄДРПОУ 14133360, 73000, м.Херсон, Миколаївське шосе, 4 км) на користь Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" (код ЄДРПОУ 23510137, 03049, м. Київ, просп.Повітряних Сил, буд. 25) - 77512 (сімдесят сім тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 71 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору, до 10 липня 2026 року.

До заяви Відповідач, на підтвердження викладеного у заяві, додав копії документів - Податкова декларація з податку на прибуток підприємств 2021р, Податкова декларація з податку на прибуток підприємств 2022.р., Податкова декларація з податку на прибуток підприємств 2023р., Податкова декларація з податку на прибуток підприємств 2024, Квитанція № 2 прибыль 2021p., квитанція №2 прибыль 2022p., квитанція № 2 прибыль за 2023p., Квитанція № 2 прибыль за 2024p., Фінансова звітність малого підприємства 2021p., Фінансова звітність малого підприємства 2022(1)p., Фінансова звітність малого підприємства 2022p., Фінансова звітність малого підприємства 2023(1)p., Фінансова звітність малого підприємства 2023p., Фінансова звітність малого підприємства за 2024(1)p., Фінансова звітність малого підприємства за 2024p., Квитанція №2 фин звит 2021p., Виписка банку, Виписка з банку з 24.02.22-31.07.25p., Наказ №2-д.

У зв"язку з перебуванням судді Сулімовськрї М.Б. у відпустці, розгляд заяви ТОВ "Камелія-1" (вхідний № 2-1264/25 від 11.08.2025р.) про відстрочку виконання рішення розподілено до розгляду судді Пінтеліній Т.Г.

Ухвалою від 11.08.2025р. суд прийняв до розгляду заяву ТОВ (вхідний № 2-1264/25 від 11.08.2025р.) про відстрочку виконання рішення.

Ухвала від 11.08.2025р. доставлена до електронних кабінетів Позивача та Відповідача.

Стангом на 25.08.2025р. від Позивача Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" будь-яких заяв, заперечень проти заяви Відповідача до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Так, предметом заяви Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-1" (вхідний № 2-1264/25 від 11.08.2025р.) про відстрочку виконання рішення від 10 липня 2025р. у справі № 916/1504/25 про стягнення з Відповідача на користь Позивача Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" завданих збитків в порядку регресу у розмірі 77512,71 грн.

Розглядаючи справу, Суд (суддя Сулімовська М.Б.) встановив наступне.

16.09.2019 в місті Херсон відбулося ДТП за участю забезпеченого екскаватора Борекс, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ТЗ Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 та ТЗ TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, д.н. НОМЕР_3 .

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2019 року (справа №766/19314/19) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП.

В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 .

Враховуючи наявність у винуватця полісу, власниця пошкодженого ТЗ звернулася до ПрАТ "СК "Провідна" з повідомлення про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування, а також надала висновок експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ №АВє-273 від 03.10.2019р.

Згідно даного висновку вартість матеріального збитку, заподіяного власнику ТЗ Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в результаті ДТП, становить 167495,05 грн., що є рівним ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження.

В свою чергу, на замовлення ПрАТ "СК "Провідна" було виконано автотоварознавче дослідження по визначенню ринкової вартості ТЗ Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 в пошкодженому стані. Згідно висновку №72-R/60/7 від 24.10.2019, ринкова вартість пошкодженого майна Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 складає 87982,34 грн.

На підставі зібраних документів ПрАТ "СК "Провідна" складено страховий акт 2300285266 на суму 77512,71грн., виплату якої здійснено на рахунок власника ТЗ, що підтверджується платіжною інструкцією № 046532 від 16.12.2019.

Як зазначає позивач, постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.10.2019 (справа №766/19314/19) водія відповідача - ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП, а також встановлено, що 16.09.2019 року о 08:05 год., в м.Херсоні, по вул.Сорокіна пл.Корабельна, водій ОСОБА_1 керуючи т/з екскаватор Борекс-3106, д.н. НОМЕР_1 , будучи не уважним, не вибрав безпечну швидкість руху та дистанцію, не забезпечив технічно справний стан і комплектність т/з, в результаті чого здійснив зіткнення з т/з Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 , який в свою чергу будучи не керованим здійснив зіткнення з т/з Toyota Land Cruiser Prado, д.н. НОМЕР_3 , чим порушив п.п.2.3а, 2.3б, 12.1, 13.1 ПДР України. При ДТП т/з отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідач ТОВ "Камелія-1" мав відшкодувати суму фактично понесених затрат позивача за шкоду, заподіяну в ДТП, оскільки факт перебування водія ОСОБА_1 в трудових правовідносинах з відповідачем підтверджується:

1) постановою суду по справі № 766/19314/19 відносно водія ОСОБА_1 , в якій зазначено місце роботи ТОВ "Камелія-1" та посада тракторист,

2) наказом №5-к від 16.04.2019 року про прийом на роботу ОСОБА_1 в якості машиніста екскаватора,

3) наказом №2б-д від 16.04.2019 року про закріплення за транспортними засобами, згідно якого за водієм ОСОБА_1 був закріплений автомобіль ТЗ Борекс, д.н. НОМЕР_1 ,

Також, відповідно до поліса АК/8908420 страхувальником є саме відповідач ТОВ "Камелія-1" та відповідно Свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 , ТОВ "Камелія-1" є власником екскаватора Борекс, д.н. НОМЕР_1 .

Позивач (Страховик) подав регресний позов на підставі абзацу "г" пп.38.1.1. п.38.1. ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що і зумовило звернення до суду із даним позовом.

Суд зазначає, що Відповідач ТОВ "Камелія-1" протягом усього часу розгляду справи № 916/1504/25, не погоджувався із заявленими вимогами.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальними правилом, закріпленим у частині 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Приписи частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлюють особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, - таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом під час розгляду справи по суті було встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у формі полісу від 17.12.2018р. № АК/008908420. Забезпеченим ТЗ за полісом є екскаватор Борекс, д.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія НОМЕР_4 , власником екскаватора Борекс, д.н. НОМЕР_1 , є Товариство з обмеженою відповідальністю "Камелія-1", що також не заперечується останнім.

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 426/16825/16-ц.

Обставини перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТОВ "Камелія-1" станом на час скоєння ДТП відповідачем не спростовані.

За приписами статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.10.2019 (справа №766/19314/19) водія відповідача - ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні ДТП, а також встановлено, що 16.09.2019 року о 08:05 год., в м.Херсоні, по вул. Сорокіна пл. Корабельна, водій ОСОБА_1 , керуючи т/з екскаватор Борекс-3106, д.н. НОМЕР_1 , будучи не уважним, не вибрав безпечну швидкість руху та дистанцію, не забезпечив технічно справний стан і комплектність т/з, в результаті чого здійснив зіткнення з т/з Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 , який в свою чергу будучи не керованим здійснив зіткнення з т/з Toyota Land Cruiser Prado, д.н. НОМЕР_3 , чим порушив п.п. 2.3а, 2.3б, 12.1, 13.1 ПДР України. При ДТП т/з отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Крім того, в означеній постанові Херсонського міського суду Херсонської області від 15.10.2019 вказано, що у судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вину визнає у повному обсязі.

Отже, вказані обставини встановлені рішенням суду (постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.10.2019 у справі № 766/19314/19), яке набрало законної сили та не спростовані у встановленому законом порядку.

Крім того, з наявного в матеріалах справи повідомлення № 2300285253 про настання події (скерованого до філії ПрАТ "СК "Провідна") слідує, що 17.09.2019 відповідач ТОВ "Камелія-1" повідомив про настання ДТП за участю транспортного засобу страхувальника ПрАТ "СК "Провідна".

В розділі "Обставини настання ДТП" визначено, що, мовою оригіналу - "екскаватор їхав по вул.Сорокіна вниз до площі Корабелів. Відірвалося заднє праве колесо і покотилося вниз. Вдарило Мазда 3 в ліве заднє крило. Мазда, в свою чергу, вдарила автомобіль Тойота Прада. Колесо вдарило забор і пошкодило його".

В даному повідомленні міститься підписане ОСОБА_1 зауваження, що в даному ДТП свою вину він визнає в повному обсязі, оскаржувати данне рішення в компетентних органах не буде.

Повідомлення № 2300285253 про настання події підписане директором ТОВ "Камелія-1" ОСОБА_2 , підпис скріплено печаткою товариства.

Крім того, наявне в матеріалах справи повідомлення ТОВ "Камелія-1" № 2300285253 від 17.09.2019 про настання події, складене та підписане керівником товариства, скріплене печаткою останнього, адресоване саме ПрАТ "СК "Провідна", в якому також міститься посилання на серію, номер та дату видачі спірного страхового полісу.

Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Належних і допустимих доказів щодо спростування визначеного розміру завданої шкоди відповідачем до суду не було надано.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст.326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У ч.1 ст.331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Із змісту ч.ч.3,4 ст.331 ГПК України вбачається, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату.

Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Так, вбачається, що спір мід сторонами виник виключно з вини Відповідача, Позивач майже шість років очікує відшкодування збитків Відповідачем, Позивач так само перебуває в умовах воєнного стану,

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 "Конвенції про захист прав людини та основних свобод" відповідно до якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

При цьому рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У статті 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частиною третьою статті 331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, ураховуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Оскільки положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього кодексу.

Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.

Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012.

Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», № 22774/93, п.74, ECHR 1999-V ).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»;

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Ураховуючи викладене, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Отже, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції»).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

В обґрунтування обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення у справі, Відповідач наводить таке :

- введення воєнного стану Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, строк дії якого в Україні неодноразово продовжувався й наразі триває.

- з початком повномасштабного вторгнення Відповідач зупинив свою господарську діяльність до дня припинення або скасування воєнного стану, про що 24 лютого 2022 року прийнято наказ № 2-д.

- відповідно до фінансової звітності Відповідача та податкової декларації на прибуток починаючи з 2022 року й по сьогоднішній день ним господарська діяльність не здійснюється, доходу нема.

- грошові кошти на рахунки не надходять.

Підприємство стверджує, що наразі не працює, господарську діяльність не здійснює, будь-яких доходів не має.

Відповідач повідомив, що після скасування воєнного стану або виключення міста Херсон із зони активних бойових дій Відповідач має намір відновити господарську діяльність та сплатити кредиторську заборгованість у повні мірі.

Зазначеним, на переконання Відповідача, підтверджується наявність об`єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють на даний час виконання відповідачем судового рішення.

Разом з тим, Відповідач з 24.02.2022р. та протягом усього часу розгляду справи не повідомляв Позивачу та не довів, що дійсно припинив свою діяльність, не довів відсутність у нього майна (активів), на яке може бути звернено стягнення.

Суд враховує, що існування на території України надзвичайних обставин, а саме - введення з 24.02.2022 воєнного стану, безперечно негативно впливає на можливість здійснення ефективного ведення господарської діяльності усіма суб`єктами господарювання, у тому числі і Позивачем, на спроможність ними проводити розрахунки за заборгованістю перед кредиторами, та, відповідно, впливає на їх фінансовий стан.

Відповідач не довів, що існує можливості у подальшому здійснювати платежі за рішенням суду, неможливість сплатити борг за рахунок власних заощаджень головного беніфіціара.

Суд враховує, що про наявність обов"язку відповідно до чинного законодавства сплатити Позивачу 77512 (сімдесят сім тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 71 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу, Відповідач був беззаперечно обізнаний з 17.09.2019р., що вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення № 2300285253 про настання події (скерованого до філії ПрАТ "СК "Провідна") слідує, що 17.09.2019 відповідач ТОВ "Камелія-1" повідомив про настання ДТП за участю транспортного засобу страхувальника ПрАТ "СК "Провідна".

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.10.2019 (справа №766/19314/19) водія відповідача - ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП, а також встановлено, що 16.09.2019 року о 08:05 год., в м.Херсоні, по вул.Сорокіна пл.Корабельна, водій ОСОБА_1 керуючи т/з екскаватор Борекс-3106, д.н. НОМЕР_1 , будучи не уважним, не вибрав безпечну швидкість руху та дистанцію, не забезпечив технічно справний стан і комплектність т/з, в результаті чого здійснив зіткнення з т/з Mazda 3, д.н. НОМЕР_2 , який в свою чергу будучи не керованим здійснив зіткнення з т/з Toyota Land Cruiser Prado, д.н. НОМЕР_3 , чим порушив п.п.2.3а, 2.3б, 12.1, 13.1 ПДР України. При ДТП т/з отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідач ТОВ "Камелія-1" мав відшкодувати суму фактично понесених затрат позивача за шкоду, заподіяну в ДТП, оскільки водійя ОСОБА_1 перебував в трудових правовідносинах з відповідачем

Разом з тим, ТОВ "Камелія-1" з 17.09.2019р., майже 6 років, не вживав жодних заходів для оплати даного боргу.

Навпаки, відповідач фактично ухилявся від сплати доведеної заборгованості, не вживає заходів щодо погашення наявного боргу навіть частково.

Суд заявляє, що Відповідач також не довів реальність намірів на погашення існуючої заборгованості після закінчення строку відстрочки.

Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до статті 330 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду в процесі виконання рішення суду та подати її на затвердження до суду.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.7 ст.331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-1" (вхідний № 2-1264/25 від 11.08.2025р.) про відстрочку виконання рішення від 10 липня 2025 року у справі № 916/1504/25, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-1" (код ЄДРПОУ 14133360, 73000, м.Херсон, Миколаївське шосе,4 км) на користь Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" (код ЄДРПОУ 23510137, 03049, м.Київ, просп. Повітряних Сил,буд.25) 77512 (сімдесят сім тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 71 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Відповідно до п.24 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.

Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 27.08.2025р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна