Решение № 129767516, 21.04.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 295/14980/24

2/296/971/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

"21" квітня 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

за участю секретаря судового засідання Рабчинській Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024р. ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами № 630619818 від 13.04.2017р., та № 630775540 від 31.10.2017р. у загальному розмірі 77012,57 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 13.04.2017р. між АТ «Альфа Банк», яке 18.08.2022р. змінило найменування на АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 укладено угоду № 630619818, відповідно до умов якої відповідачу надано грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., на строк до 13.04.2020р., за умов сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 26% річних.

У подальшому, 31.10.2017р. між АТ «Альфа Банк», яке 18.08.2022р. змінило найменування на АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 укладено угоду № 630775540, відповідно до умов якої відповідачу надано грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., на строк до 31.10.2020р. за умов сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 26% річних.

Представник позивача вказує, що 17.05.2021р. між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» було укладено Договір факторингу № 2, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договорами від 13.04.2017р. та 31.10.2017р., що укладені між ПАТ «Альфа -Банк» та ОСОБА_1 .

Також, 18.05.2021р. між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами, у тому числі за договорами від 13.04.2017р. та 31.10.2017р., що укладені між ПАТ «Альфа -Банк» та ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, у тому числі за кредитними договорами від 13.04.2017р. та 31.10.2017р., що укладені між ПАТ «Альфа -Банк» та ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги. У порушення умов договорів, відповідач, свої зобов`язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на день підготовки позову загальний розмір заборгованості становить 77012,57 грн., з яких:

- заборгованість за договором № 630619818 від 13.04.2017р. у розмірі 38549,32 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 31740,66 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 3954,06 грн.; інфляційні збитки - 2118,92 грн.; нараховані 3% річних 735,68 грн.;

- заборгованість за договором № 630775540 від 31.10.2017р. у розмірі 38463,25 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 30093,32 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 3086,83 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 3345,04 грн.; інфляційні збитки - 1596,73 грн.; нараховані 3% річних - 341,33 грн.

Враховуючи зазначене, та оскільки відповідач всупереч вимогам кредитних договорів не виконав у повному обсязі грошові зобов`язання перед кредитодавцем, представник позивача просить вимоги позовної заяви задовольнити.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судові повістки, направлені на його адресу, повернені відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення виходячи з наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.04.2017р. між АТ «Альфа Банк», яке 18.08.2022р. змінило найменування на АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 укладено угоду № 630619818, відповідно до умов якої відповідачу надано грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., на строк 1 рік з можливістю пролонгації та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 26% річних (а.с. 10-14).

У подальшому, 31.10.2017р. між АТ «Альфа Банк», яке 18.08.2022р. змінило найменування на АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 укладено угоду № 630775540, відповідно до умов якої відповідачу надано грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., на строк 12 місяців з можливістю пролонгації та сплатити процентів за користування кредитними коштами у розмірі 26% річних (а.с. 6-9).

З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2021р. між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» було укладено Договір факторингу № 2, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договорами № 630619818 від 13.04.2017р. та № 630775540 від 31.10.2017р., які укладені між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , (а.с. 48-50), що підтверджується також додатком 1-1 до договору факторингу (а.с. 48-54).

Також, 18.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у тому числі за договорами № 630619818 від 13.04.2017р. та № 630775540 від 31.10.2017р., які укладені між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 (а.с. 55-57), що підтверджується також квитанціями та додатком 1-1 до договору факторингу (а.с. 58-63).

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, у тому числі за договорами № 630619818 від 13.04.2017р. та № 630775540 від 31.10.2017р., які укладені між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 (а.с. 64-67), що підтверджується також реєстром боржників до договору факторингу (а.с. 67-72).

Банк перед відповідачем свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав останньому можливість розпорядитися кредитними коштами.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором № 630619818 від 13.04.2017р. становить 38549,32 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 31740,66 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 3954,06 грн.; інфляційні збитки - 2118,92 грн.; нараховані 3% річних 735,68 грн. (а.с. 47).

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором № 630775540 від 31.10.2017р. становить 38463,25 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 30093,32 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 3086,83 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 3345,04 грн.; інфляційні збитки - 1596,73 грн.; нараховані 3% річних - 341,33 грн. (а.с. 46).

Таким чином між сторонами виникли зобов`язальні, цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від АТ «Альфа-Банк» грошових коштів не повернув.

Суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом (за тіло кредиту) у розмірі 31740,66 грн. (кредитний договір № 630619818) та 30093,32 грн. (кредитний договір № 630775540).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, стягнути складові його вартості, зокрема, за договором № 630619818 від 13.04.2017р.: пеня та/або штраф 3954,06 грн.; інфляційні збитки - 2118,92 грн.; нараховані 3% річних 735,68 грн., та за договором № 630775540 від 31.10.2017р., а саме: заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 3086,83 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 7299,10 грн.; інфляційні збитки - 1596,73 грн.; нараховані 3% річних - 341,33 грн.

Суд бере до уваги, що за умовами кредитних договорів № 630619818 від 13.04.2017р., та № 630775540 від 31.10.2017р. укладених між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , грошові кошти надано у розмірі 200000,00 грн., на строк до 13.04.2018р. та 31.10.2018р. відповідно, та сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 26% річних.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачка порушила строки повернення грошових коштів та сплати процентів, а тому існують обґрунтовані підстави для стягнення на користь позивача на підставі ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку та в повному обсязі ТОВ «Коллект Центр» не повернуті, проценти за користування кредитом, інфляційні збитки та нараховані 3% річних не сплачені, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості в цій частині підлягають до задоволення.

Також, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за пенею та/або штрафами у розмірі 3954,06 грн. - за договором № 630619818 від 13.04.2017р. та 3345,04 грн. - за договором № 630775540 від 31.10.2017р.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до умов договорів № 630619818 від 13.04.2017р. та № 630775540 від 31.10.2017р., нарахування пені не передбачено.

Згідно паспорту споживчого кредиту № 630775540 від 31.10.2017 передбачено нарахування штрафу за прострочення внесення суми мінімального платежу, одноразово за кожен факт винесення прострочки - 100 грн. в день виникнення прострочки, 300грн. в разі якщо сума простроченої заборгованості не погашена на протяза п`яти календарних днів.

Позивач не долучив до матеріалів справи паспорт споживчого кредиту за договором №630619818 від 13.04.2017р., а решта матеріалів не містять доказів того, що сторони кредитного договору дійшли згоди про умови сплути штрафу за договором від 13.04.2017р.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені та/або штрафів, нарахованих за договором № 630619818 від 13.04.2017р. на суму 3954,06 грн. не підлягають до задоволення.

Разом з тим, враховуючи погодження сторін щодо умов сплати штрафу за договором №630775540 від 31.10.2017р. слід стягнути з відповідача 3345,04грн. шрафу.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Див. рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» було укладено Договір про надання правової допомоги № 01-07/2027 від 01.07.2024р. (а.с. 76-77).

Відповідно договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024р. до заявки на надання юридичної правової допомоги № 539 від 05.07.2024р., витягу з акту №3 про надання юридичної правової допомоги від 05.09.2024р., загальна сума понесених витрат за надані послуги адвоката становить 16000,00 грн. (а.с. 76-81).

За змістом частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд бере до уваги, що від ОСОБА_1 відзиву або заяв про зменшення суми витрат на правову допомогу не надходило.

За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та вважає за доцільне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог, а саме у розмірі 12800,00 грн.

Разом з тим, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст.258-259, 268, 272-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 630619818 від 13.04.2017р. у розмірі 34595,26 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 31740,66 грн.; інфляційні збитки - 2118,92 грн.; нараховані 3% річних 735,68 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 630775540 від 31.10.2017р. у розмірі 38463,25 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 30093,32 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 3086,83 грн.; штраф- 3345,04грн. ; інфляційні збитки - 1596,73 грн.; нараховані 3% річних - 341,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12800,00 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання позивачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий суддя В. П. Маслак