Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 147/1071/25
Провадження № 2/147/433/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
26 серпня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Мудрак А.М.,
з участю секретаря Чудак Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
у червні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовної заяви покликаються на те, що 30.12.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 620990523 на суму 29700,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV987NU. Відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. Одночасно з підписанням кредитного договору первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту.
Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Отже, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти у розмірі 29700,00 грн 30.12.2021 на банківську карту № НОМЕР_3 відповідача, яку він вказав у заявці при укладенні кредитного договору.
28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі договір факторингу 1). У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1.
30.10.2023 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 30/1023-01 (далі договір факторингу 2).
29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 29/05/25-Е (далі договір факторингу 3) відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників № б/н від 29.05.2025 за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 12370,92 грн. Враховуючи те, що реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з реєстру боржників, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).
При цьому, право вимоги по кредитному договору було відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому позивачу на підставі реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору.
ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.
У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 12370,92 грн, яка складається з: 11265,97 грн - заборгованість по тілу кредиту; 1104,95 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 620990523 від 30.12.2021 в сумі 12370,92 грн, а також стягнути понесені ними судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та витрат за надання правничої допомоги в розмірі 7000 грн.
Ухвалою судді від 26 червня 2025 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також витребувано від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» докази.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, одночасно з позовом представником позивача Тараненко А.І. подано клопотання про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, однак конверти з повістками повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
У постанові Верховного Суду від 25.03.2025 у справі №706/208/15-ц (61-11296св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 725/7357/21, від 29 січня 2025 року у справі №752/5046/22, 05 лютого 2025 року у справі №128/240/20 (провадження №61-10183св24).
Крім того, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 була повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, призначеного на 26.08.2025 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що в матеріалах справи наявне підтвердження. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 30.12.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 620990523 (а.с.9-12), який підписано відповідачем електронним підписом відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV987NU (а.с.12-16).
Перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет використовуючи положення зазначені в алгоритмі дій ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» стосовно укладення кредитних договорів (а.с.16-17) та порядку дій споживача і ІТС товариства (а.с.19-25) оформив заявку (а.с.15), ознайомився з правилами, визначеними у паспорті споживчого кредиту (а.с.13,14) та Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту «Комфорт» (а.с.26-31).
Хід дій ОСОБА_1 щодо укладення кредитного договору підтверджено довідкою щодо дій позичальника в ІТС ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», з якої вбачається, зокрема, що ОСОБА_1 30.12.2021 за допомогою одноразового ідентифікатора MNV987NU підписала кредитний договір №620990523 від 30.12.2021 (а.с.18).
Факт отримання грошових коштів за договором №620990523 від 30.12.2021 в сумі 29700,00 грн підтверджено платіжним дорученням №c8bc3121-d8e6-419a-968b-239acb404clc від 30.12.2021, в якому призначення платежу вказано: переказ коштів згідно договору №620990523 від 30.12.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну карту № НОМЕР_3 (а.с.32).
Також факт перерахунку коштів ОСОБА_1 за договором №620990523 від 30.12.2021 підтверджено письмовими поясненнями та довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с.33-34).
З листа-відповіді від 09.07.2025 №БТ/Е-7304 наданого АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання вимог ухвали суду від 26.06.2025 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . У період з 30.12.2021 по 04.01.2022 на платіжну картку № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 було зараховано кошти в сумі 29700,00грн. Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_3 , та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .
З наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» довідки про рух коштів по картці від 08.07.2025 вбачається, що 30.12.2021 на рахунок було зарахування 29700,00 грн (а.с.124-125).
28 листопада 2018 року між ТОВ ««МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с.35-42).
В подальшому 28 листопада 2019 року між ТОВ ««МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.43). Відповідно до п.8.2 цієї додаткової угоди, строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений у п.8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.
31 грудня 2020 року між ТОВ ««МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 (а.с.44-49), якою договір факторингу №№28/1118-01 викладено в новій редакції.
В подальшому 31 грудня 2021 року між ТОВ ««МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.50), якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 включно.
В подальшому 31 грудня 2022 року між ТОВ ««МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.51), якою строк дії договору продовжено до 31.12.2023 включно.
31 грудня 2023 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.52).
Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2021 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що фактор (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС) має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» надано суду акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (а.с.53, 54).
З реєстру прав вимог №175 від 05.05.2022 наданого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вбачається, що під №19171 наявний боржник ОСОБА_1 за договором №620990523 від 30.12.2021 в сумі 12370,92 грн (а.с.55-56).
30 жовтня 2023 року між ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №30/1023-01 (а.с.57-62).
Відповідно до п.2.1 договору факторингу №30/1023-01, згідно з умовами цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
На підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно з договором факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору) суду надано платіжну інструкцію від 22.12.2023 №5279 (а.с.62).
З реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 наданого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що під №6454 наявний боржник ОСОБА_1 за договором №620990523 від 30.12.2021 в сумі 12370,92 грн (а.с.63-64).
29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №29/05/25-Е (а.с.65-75).
Відповідно до п.1.2. договору факторингу №29/05/25-Е перехід від клієнта (ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») до фактора (позивача) прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
На підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони ТОВ «ФК «ЕЙС» згідно з договором факторингу №29/05/25-Е за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги суду надано платіжні інструкції (а.с.73-75).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 29.05.2025 за договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 12370,92 грн (а.с.76-77).
З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за кредитним договором №620990523 від 30.12.2021 за ОСОБА_1 станом на 04.05.2022 наявна заборгованість 12386,70 грн (а.с.78-79).
З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитним договором №620990523 від 30.12.2021 за ОСОБА_1 станом на 20.12.2023 наявна заборгованість 12370,92 грн (а.с.80).
З виписки з особового рахунку за кредитним договором №620990523 від 30.12.2021 вбачається, що за ОСОБА_1 станом на 05.06.2025 наявна заборгованість в розмірі 12370,92 грн, що складається з простроченного тіла кредиту 11265,97 грн, прострочені відсотки 1104,95 грн (а.с.81).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти, на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та в подальшому прийняв надані кредитодавцем грошові кошти.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Згідно з ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Спірний договір №620990523 від 30.12.2021 підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ст. ст. 526, 530, 536 ЦПК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц.
Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .
Як зазначає позивач, станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 12370,92 грн, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості.
Відповідачем відповідно до ст. 81 ЦПК України не спростовано розрахунки заборгованості надані позивачем до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Разом з тим, у порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаними договорами належним чином не виконала.
Таким чином, суд дійшов висновку, що права позивача відповідачем ОСОБА_1 порушені, а тому вони підлягають захисту, тобто позов підлягає задоволенню в повному обсязі та слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №620990523 від 30.12.2021 у розмірі 12370,92 грн.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статей 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), співмірними, необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19) суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як видно з матеріалів справи, позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 (а.с. 91-92), протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 (а.с.93), додаткову угоду №25770682106 до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 (а.с.94); акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 на суму 7000 грн (а.с.95).
За змістом договору про надання правничої допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» слід стягнути 3500 грн судових витрат понесених на оплату професійної правничої допомоги.
Керуючись ст. ст. 141, 247, 258, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №620990523 від 30.12.2021 на суму 12370,92 грн (дванадцять тисяч триста сімдесят гривень 92 коп.), судові витрати у справі, що складаються із судового збору на суму 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп) та 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу.
Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне ім`я сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса місця знаходження м. Київ, Харківське Шосе, буд. 19, офіс 2005;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 26 серпня 2025 року.
Суддя А.М. Мудрак
Судебное решение № 129745259, Тростянецький районний суд Вінницької області было принято 26.08.2025. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти важные данные об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить важные данные.
то решение относится к делу № 147/1071/25. Организации, указанные в тексте настоящего судебного документа: