Постановление суда № 129743672, 26.08.2025, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1978/24

1-кп/189/148/25

У Х В А Л А

26.08.2025 року селище Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинувачений ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023040000000756 від 31.10.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2 КК України,

встановив:

Прокурор ОСОБА_3 звернувся досуду ізклопотанням,в якомупросив продовжитистрок запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

Необхідність продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також тим, що зазначені ризики на цей час продовжують існувати і не зменшилися, а інші, більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищезазначеним ризикам.

У клопотанні зазначається, що обвинуваченому ОСОБА_5 інкримінується виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а отже підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання (найбільш тяжка стаття передбачає покарання до 8 років позбавлення волі), може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, може виїхати на тимчасово окуповані території та в подальшому на територію рф;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки знаходячись на волі обвинувачений маючи доступ до своїх соціальних мереж, може видалити створені ним вищевказані сторінки соціальної мережі «Facebook», «Вконтакте», «Одноклассники» або матеріали, які поширені ним та є предметом кримінальних правопорушень з будь-якого технічного пристрою, який може знаходитись у обвинуваченого в розпорядженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення в якому обвинувачується, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні декількох епізодів злочинної діяльності, яку він почав вчиняти на початку повномасштабного вторгнення у березні 2022 року та продовжував до жовтня 2023 року, є активним користувачем соціальної мережі «Facebook», «Вконтакте», «Одноклассники», де, на переконання сторони обвинувачення, публікував, поширював матеріали в яких, в тому числі, міститься згідно висновків експертів заперечення, виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, заперечення тимчасової окупації частини території України, та публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 повністю підтримав клопотання з підстав, викладених в ньому, зокрема, мотивувавши ризики, передбачені п. п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК, наголошуючи на тяжкості можливого покарання, відсутності міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи обвинуваченого, а також наголосивши на тому, що політичні погляди обвинуваченого свідчать про можливість перетину ним державного кордону України або лінії бойового зіткнення з метою ухилитися від правосуддя на території рф або на тимчасово окупованій території України.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили проти поданого клопотання та просили відмовити у його задоволенні, мотивуючи свою позицію тим, що у діях обвинуваченого відсутній склад злочину та відсутністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Зокрема, захисник зазначила, що прокурор лише перераховує ризики без надання доказів їх існування, наголошувала на наявності міцних соціальних зв`язків ОСОБА_6 , просила змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Також просила у разі визначення альтернативного запобіжного заходу застави зменшити її розмір.

Обвинувачений ОСОБА_7 заявив усне клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисте зобов`язання, посилаючись на відсутність зазначених прокурором ризиків, на відсутність в обвинуваченого намірів переховуватися від суду, знищувати, спотворювати інформацію та продовжувати злочин або вчиняти новий. Вкотре наголосив на тому, що в його діях немає складу злочину і він вважає себе невинуватим, оскільки, на його думку, він лише надавав посилання (лінки) у своєму акаунті на своїх сторінках в соціальних мережах на різні матеріали, які є вільному доступі та не заборонені, зокрема, на інтернет-платформі Ютюб, наполягав на тому, що право на свободу слова не може бути обмеженим навіть під час дії воєнного стану. Стверджував, що оскільки в його діях відсутній склад злочину за ч. 1 ст. 110 КК, то суд не може бути обмежений правовими приписами ч. 6 ст. 176 КПК України і має обрати до нього більш м`який запобіжний захід. Також підтвердив, що подавав заяви та надавав письмову згоду до Координаційного центру з метою бути обміняним на територію рф, вважає такі дії підтвердженням відсутністю намірів ухилитися від слідства та суду.

В судовому засіданні обвинувачений також заперечив проти визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, мотивуючи свою позицію відсутністю грошових коштів для її сплати, а також тим, що він не вважає себе винуватим в інкримінованих йому злочинах і такий запобіжний захід, на його думку, не є для нього актуальним.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши клопотання, суд дійшов наступного.

Метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не підлягає розширеному тлумаченню. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені п. п. 1-11 статті 178 КПК України.

Згідно ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосованим до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (ч. 6 ст. 176 КПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України таким запобіжним заходом є тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Судом встановлено, що 03.05.2024 року слідчим суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 до 30 червня 2024 року без визначення розміру застави; 27.06.2024 року слідчим суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно підозрюваного ОСОБА_5 до 25.08.2024 року включно, без визначення розміру застави.

У подальшому строк дії запобіжного заходу неодноразово продовжувався ухвалами Покровського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26.05.2025 року скасовано ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 15.05.2025 року; обвинуваченому ОСОБА_5 продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 13.07.2025 року з визначенням застави у розмірі ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень.

Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 року продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 04.09.2025 року з визначенням застави у розмірі ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень.

На день розгляду клопотання прокурора судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні низки злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості є нетяжкими та тяжкими злочинами, зокрема найбільш тяжка стаття Кримінального Кодексу за обвинуваченням ОСОБА_5 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.

Суд вважає, що на теперішній час є обґрунтованими ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, обвинувачений може переховуватися від суду і вчинити інші кримінальні правопорушення.

Суд дійшов висновку, що інші, більш м`які запобіжні заходи стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 обрати не може виходячи з приписів кримінального процесуального закону, а відсутність запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на викладене вище.

Суд також зазначає, що Рішенням Конституційного суду України у справі № 7-р(II)/2024 від 19 червня 2024 року визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), частину шосту статті 176 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.п. 61, 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України»), існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою, та у практиці ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Отже, з практики Європейського суду з прав людини випливає, що суд повинен уважно ставиться до того, що зі спливом часу продовження тримання особи під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст.183КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Суд приймає до уваги, що вказані вище ризики хоча і продовжують існувати, однак зі спливом часу вірогідність їх реалізації зменшилась.

Враховується та обставина, що ОСОБА_5 , з 03.05.2024 року утримується під вартою, крім того він є особою раніше не судимою, має соціальні зв`язки, що у своїй сукупності може слугувати стримуючим фактором у запобіганні заявленим ризикам.

Приписами п. 2 ч. 5 ст.182КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, покладених на неї обов`язків може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З огляду на наведені вище норми закону та дані про особу ОСОБА_5 , який обвинувачується в тому, що в період збройної агресії рф вчинив протиправні дії направлені на розповсюдження матеріалів щодо виправдування збройної агресії, також враховуючи, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, на певне зменшення ризиків, суд вважає, що необхідно визначити заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка в достатній мірі забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків.

Цей розмір застави не порушує принцип пропорційності та не є явно непомірним для нього. Проте вона є значною та цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

У рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

З урахуванням наведеного суд вважає, що саме визначений розмір застави, з урахуванням характеру та обставин інкримінованого злочину, майнового стану обвинуваченого, у даному випадку буде цілком достатнім для виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов`язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключає з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання здійсненню судового розгляду. Суд також зазначає, що такий розмір застави не виглядає як завідомо непосильний для обвинуваченого, тим більше, що сторона захисту, яка просила зменшити розмір застави, не конкретизувала в якому саме розмірі і не навела мотивів.

Також суд зазначає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст.177КПК України є виключно вагомими та на даному етапі кримінального провадження не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж застосування такого альтернативного запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 193, 194, 331, 336 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023040000000756 від 31.10.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2 КК України задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто, з 26.08.2025 року до 24.10.2025 року включно.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 302 800,00 грн. (триста дві тисячі вісімсот гривень 00 коп.), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали, тобто до 24.10.2025 року.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної судом в ухвалі про застосування/продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

Після отриманнята перевіркидокумента,що підтверджуєвнесення застави,уповноважена службоваособа місцяув`язнення,під вартоюв якомузнаходиться обвинувачений,негайно здійснюєрозпорядження пройого звільненняз-підварти таповідомляє проце усноі письмовопрокурора тасуд.Перевірка документа,що підтверджуєвнесення застави,не можетривати більшеодного робочогодня.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави ОСОБА_5 або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

1) прибувати за кожним викликом суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця перебування, проживання;

4) не спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Копію ухвали направити в установу місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення даної ухвали.

Ухвала щодо застосування, продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя ОСОБА_1