Решение № 129714161, 21.08.2025, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/588/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді Мовчуна А.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до відповідача Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради

про стягнення заборгованості у розмірі 355 805,50 грн

Секретар судового засідання Агаєва Н.Б.

Представники сторін:

Від позивача: Рильцова Є.Ю (в режимі відеоконференції);

Від відповідача: Грицай І.О.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Рівненської області 30.06.2025 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до відповідача Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради про стягнення заборгованості у розмірі 355 805,50 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Комунальним підприємством "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради укладено договір № 16-7279/24-БО-Т постачання природного газу. На виконання умов договору, протягом вересня - грудня 2024 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 462744,17 грн, що підтверджується актами приймання -передачі природного газу.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 5.1. договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання - передачі природний газ здійснюється до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання - передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

За твердженням позивача, оплату за переданий газ відповідач здійснив частково у розмірі 139633,40 грн, чим порушив умови господарського зобов`язання. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 323111,31 грн.

Враховуючи вищевказане, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", у зв`язку з несвоєчасною оплатою Комунальним підприємством "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради за поставлений природний газ, нараховано відповідно до п. 7.2. договору та ст. 625 ЦК України 22873,93 грн пені, 2271,55 грн 3 % річних та 7548,71 грн інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача визнає наявність заборгованості за договором № 16-7279/24-БО-Т постачання природного газу від 03.09.2024 у розмірі 323111,31 грн. Щодо нарахованих пені у розмірі 22873 грн, 3% річних у розмірі 2271,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 7548,71 грн заперечує. Представник відповідача просить суд врахувати, що Комунальне підприємство "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради: є неприбутковою організацією, фінансується за рахунок бюджетних коштів; здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку; є критично важливим для лікування та реабілітації військових, особливо в умовах воєнного стану. Вважає, що зазначені обставини є підставою для відмови в стягненні пені. Також зазначає, що матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем відповідачу оригіналів актів приймання - передачі природного газу за період вересень - грудень 2024, відтак, відсутні підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що акти приймання - передачі природного газу за листопад - грудень 2024 надсилались відповідачу на електронну пошту та засобами поштового зв`язку. Вказані акти підписані відповідачем без заперечень та зауважень. Зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів в обгрунтування клопотання представника відповідача про зменшення пені.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вважає, що матеріали справи не містять належних доказів направлення актів приймання - передачі природного газу як засобами поштового зв`язку, так і електронною поштою. Зазначає, що представником позивача не надано жодних доказів спричинення збитків ТОВ "ГК "Нафтогаз України", відтак є підстави для відмови у стягненні пені.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 24.07.2025.

21.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнає основний борг у розмірі 323111,31 грн та заперечує щодо стягнення 22873,00 грн пені, 2271,55 грн 3% річних та 7548,71 грн інфляційних втрат.

23.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 24.07.2025 розгляд справи відкладено на 18.08.2025.

29.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 18.08.2025 розгляд справи відкладено на 21.08.2025.

21.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні 21.08.2025 представник позивача підтримала вимоги, викладені у позовній заяві, та просила їх задоволити у повному обсязі.

В свою чергу, представник відповідача визнала основний борг та заперечила щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

03.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - позивач/постачальник) та Комунальним підприємством "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради (надалі - відповідач/споживач) укладено договір № 16-7279/24-БО-Т постачання природного газу (надалі - договір), за умовами п. 1.1. та п. 1.2. якого, постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ (надалі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.

За змістом п. 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу з вересня 2024 року по 31 грудня 2024 року (включно), в кількості 33,30000 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (надалі також розрахункові періоди): вересень 2024 - 2,10000 тис. куб. м; жовтень 2024 - 7,00000 тис. куб. м; листопад 2024 - 10,20000 тис. куб. м.; грудень 2024 - 14,00000 тис. куб. м. Всього: 33,30000 тис. куб. м.

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі газу (п. 3.1. та п. 3.5. договору).

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором (ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п.3.5.1 договору).

Пунктами 3.5.2-3.5.4 договору визначено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання - передачі за відповідний розрахунковий період (надалі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється таким чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м. з ПДВ 16390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовлений потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.

Згідно п. 4.3. договору, загальна вартість цього договору на дату укладання становить 459370, 45 грн, крім того ПДВ - 91874,09 грн, разом з ПДВ - 551244,54 грн.

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70 % вартості фактично переданого відповідно до акта приймання -передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання - передачі природний газ здійснюється споживачем до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання - передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 31.12.2024 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1. договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 462744,17 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу: від 11.10.2024 за вересень 2024 року на суму 9650,42 грн з ПДВ; від 12.11.2024 за жовтень 2024 року на суму 104870,36 грн з ПДВ; від 12.12.2024 за листопад 2024 року на суму 157630,58 грн З ПДВ; від 13.01.2025 за грудень 2024 року на суму 190593,35 грн.

Проте, відповідачем частково сплачено за поставлений природний газ у розмірі 139633,40 грн, зокрема, 19.11.2024 на суму 9650,42 грн, 20.11.2024 на суму 104870,36 грн, 27.12.2024 на суму 25112,62 грн. Вказане підтверджується реєстром документів за період з 03.09.2024 по 11.06.2025, долученим до позовної заяви.

Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 323111,31 грн.

Доказів сплати позивачу відповідачем заборгованості за природний газ у розмірі 323111,31 грн суду не подано, однак у відзиві на позовну заяву відповідач визнав наявність основного боргу.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення оплати за поставлений природний газ, позивач просить суд стягнути 22873,00 грн пені, 2271,55 грн 3% річних та 7548,71 грн інфляційних втрат.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико - хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно - правовими актами.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статей 74, 76-79, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору постачання природного газу, відповідачем не було здійснено повну та своєчасну оплату вартості спожитого природного газу за період листопад - грудень 2024 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 323111,31 грн, яка підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи наявність наведених вище та встановлених судом обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 323111,31 грн заборгованості за спожитий природний газ обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За умовами п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Суд, перевіривши розрахунок пені встановив, що наданий позивачем розрахунок є правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є законними та обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько - правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько - правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько - правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 № 902/417/18.

Таким чином, керуючись наведеними вище положеннями чинного законодавства України та враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 233 Господарського кодексу України і ст. 551 Цивільного кодексу України, право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності "значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків" і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому з`ясувавши наявність "перевищення розміру неустойки перед розміром збитків" суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема: "об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків".

Комунальне підприємство "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, який створений з метою забезпечення надання ефективної висококваліфікованої консультативно - діагностичної та лікувально - профілактичної медичної допомоги ветеранам війни та особам, прирівняним за пільгам.

Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 Статуту Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради госпіталь є неприбутковою організацією і фінансується за рахунок бюджетних коштів та інших джерел, не заборонених законом. Госпіталь здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору.

Пеня є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

З урахуванням вищенаведеного, стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі значно погіршить фінансово - економічне становище підприємства, спричинить для нього додаткові витрати, які не мають джерел покриття.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18 від 04.12.2018 у справі № 916/65/18 від 03.07.2019 у справі № 917/791/18)

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно - правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у даному випадку наявні обставини для зменшення нарахованої позивачем пені на 50 %.

Тому у цій частині вимог позов належить задоволити частково в сумі 11436,97 грн пені.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично правильними, а відтак позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 4269,67 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Оскільки відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву частково визнано позов у розмірі 323111,31 грн, а судовий збір, який підлягав сплаті за заявлення вказаної вимоги складав 3877,33 грн (323111,31 грн Х 1,5% Х 0,8), суд приходить до висновку про повернення 50 % зазначено судового збору, що становить 1938,66 грн, з державного бюджету на користь позивача.

Отже, суд роз`яснює позивачу, що сума судового збору у розмірі 1938,66 грн може бути повернена на підставі відповідного клопотання, а решта судового збору в розмірі 2331,01 грн підлягає стягненню з відповідача.

При цьому сума, на яку судом зменшено пеню, при вирішенні питання про розподіл судових витрат не враховується.

Керуючись ст . ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради (35311, Рівненська обл., Рівненський р-н., смт. Клевань, вул. Деражненська, 39, код ЄДРПОУ 05506690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) 323 111 (триста двадцять три тисячі сто одинадцять) грн 31 коп основного боргу, 11 436 (одинадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн 97 коп пені, 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) грн 55 коп 3% річних, 7 548 (сім тисяч п`ятсот сорок вісім) грн 71 грн інфляційних втрат та 2 331 (дві тисячі триста тридцять одну) грн 01 коп судового збору.

3. В частині стягнення пені у розмірі 11 436,96 грн відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 25 серпня 2025 року.

Суддя А.І.Мовчун