Решение № 129688090, 29.07.2025, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1030/2025

130/1183/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2025 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Грушковської Л.Ю.,

за участі секретаря Шпак А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Директор ТОВ «Коллект центр» Ткаченко М. звернулася до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з даною позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором №2663512859 від 16.01.2019 у розмірі 33279,17 грн., судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 13000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.01.2019 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та ОСОБА_1 укладено Заяву № 2663512859. Цей Кредитний договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими Позичальник ознайомився до укладення Кредитного договору та до яких Позичальник приєднався підписавши Кредитний договір) складають єдиний кредитний договір. 17.01.2019 було укладено договір №№ ТАСЦФР-10-2016 відповідно до якого ТОВ ФК "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" відступило на користь АТ "ТАСКОМБАНК" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2663512859. 08.02.2021 було укладено договір №б/н відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ТАСКОМБАНК" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2663512859. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2663512859. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №2663512859. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2663512859 від 16.01.2019, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 33279,17 грн.

Ухвалою суду від 02.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З.Я. подала відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що будь-яких належних доказів укладення відповідачем договору кредиту матеріали справи не містять. З наданих позивачем документів вбачається, що жодних належних доказів того, що в якості позичальника виступав саме відповідач, а не інша особа під його іменем і саме відповідач ініціював отримання кредитних коштів, погодив умови їх отримання та повернення до суду надано не було. Щодо наданого розрахунку заборгованості зазначила, що оферта укласти договір позики або кредиту є лише односторонньою пропозицією, що не створює зобов`язань до її акцепту. У матеріалах справи відсутній належний доказ фактичного надання коштів, а також відсутній сам кредитний договір. Відтак , право вимоги у кредитора не виникло і не могло бути відступлене іншій особі. Позивачем не надано копії кредитного договору №2663512859 від 16.01.2019. Надані позивачем договори переуступки права вимоги, реєстри боржників, акти приймання-передачі реєстрів боржників є неналежними доказами, оскільки ці докази доводять перехід прав від первісних кредиторів до позивача, однак жодним чином не підтверджують наявність прав вимоги у кредиторів. Розрахунок суми заборгованості, як і реєстр права вимоги не є документами, які підтверджують факти передачі кредитних коштів і не можуть бути доказами в справі на підтвердження доводів позивача про існування будь-яких кредитних зобов`язань перед позивачем. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а с одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року (№ 342/180/17) та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 року (№ 6-16цс15). Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування заборгованості. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, правильність нарахування відсотків позивачем. Як вбачається із матеріалів справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісним кредиторам за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок останніх. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем. Щодо нарахованих процентів за користування кредитними коштами зазначила, що 16.01.2019 р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансовою Компанією «Центр Фінансових Рішень» було укладено кредитний договір. Позивач просить стягнути заборгованість, яка утворилась станом на подачу позовної заяви на стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 33279,17 гривень, яка скаладається із заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 17105,53 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 1,97 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами - 2074,60 грн., заборгованість за комісіями 11547,14 грн., інфляційні збитки - 2014,27 грн., нараховані 3% річних 535,66 грн. Проте, позивачем додатково нараховано комісію у розмірі 11 547,14 грн, що є непропорційно великою сумою та, на думку відповідача, нарахована без належних правових підстав. Позивачем не надано жодних обґрунтувань, яка конкретно послуга була надана позичальнику за цю комісію. Вказана комісія не є платою за користування коштами (відсотками), а також не є платою за додаткову послугу, яка була б чітко визначена та погоджена сторонами. Нарахування комісії за «обслуговування кредиту» або «управління рахунком», якщо воно не пов`язане з наданням конкретної та відокремленої послуги, неодноразово визнавалося судами як неправомірне.

Представник позивача Ткаченко М.М. подала відповідь на відзив, в якому просила задовольнити позовні вимоги; здійснювати розгляд справи без урахування відзиву на позовну заяву як такого, що поданий із значним пропуском строку без зазначення поважних причин та без заявлення клопотання про його поновлення. Зазначила, що відзив подано з пропуском строку без зазначення поважності причин такого пропуску. Так, ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02.05.2025 року відкрито провадження у даній справі. Проте відзив на позовну заяву було подано представником відповідача лише 17.07.2025 року , тобто зі значним пропуском строку для його подачі. При цьому, у відзиві не зазначено про причини такого пропуску та не обґрунтовано їх поважність, а також не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку. Матеріали справи містять всі належні та достатні докази укладення Кредитного договору №2663512859 від 16.01.2019 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 . Щодо фактичного надання грошових коштів на виконання умов кредитного договору, зазначила, що разом з позовною заявою позивачем було надано виписки по рахунку відповідача, які є зведеним бухгалтерським документом та з яких вбачається факт видачі кредитних коштів, нарахування відсотків та здійснення погашень відповідачем, що є додатковою обставиною, яка підтверджує визнання відповідачем наявної за ним заборгованості за кредитним договором. Відповідачем не було долучено жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. Щодо заперечення відповідача проти відшкодування витрат позивача на правову допомогу: на підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано Договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року; Прайс-лист Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», затверджений Рішенням Загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023 року; Заявку на надання юридичної допомоги №548 від 01.03.2025 року; Витяг з Акту №6 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 року. Разом з тим, хочемо зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, в тому числі у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18. Враховуючи вищезазначене, зважаючи на те, що спір виник саме з вини відповідача через неналежне виконання своїх обов`язків, передбачених умовами кредитного договору, вважаємо, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного відповідачем не доведено.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» адвокат Колосов А.В. в поданій заяві просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в поданій заяві просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги не визнав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, зокрема, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч.1.ст.526 ЦК України встановлює, що з має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор узобов`язанніможебутизамінений іншоюособоювнаслідок,зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Судом встановлено, що 16.01.2019 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладено заяву на отримання кредиту №2663512859 (а.с. 22-24).

17.01.2019 було укладено договір факторингу №ТАСЦФР-10-2016 відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» відступило на користь АТ «Таскомбанк» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2663512859 (а.с. 44-45).

08.02.2021 був укладений договір про відступлення права вимоги № б/н, відповідно до умов якого АТ «Таскомбанк», як первісний кредитор, відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до боржників ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", а ТОВ "Коллект Центр" за кредитним договором №2663512859 (а.с. 48-50).

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги з кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2663512859 (а.с. 5-7).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 із загальною сумою заборгованості 33279,17 грн., з яких: 17105,53 грн. - тіло кредиту; 11547,14 грн. - відсотки (а.с.11).

Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 17.01.2019 ТОВ «Таскомбанк» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 із загальною сумою заборгованості 23413,28 грн., з яких: 23392 грн. - тіло кредиту; 21,27 грн. - відсотки (а.с.47).

Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 08.02.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 із загальною сумою заборгованості 28654,64 грн., з яких: 17105,53 грн. залишок основного боргу, 1,97 грн. - відсотки (а.с.54).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

Суд не приймає відзив, поданий представником відповідача ОСОБА_1 адвоката Зачепіло З.Я., так як його подано з порушенням встановленого судом строку. Клопотання про поновлення такого строку ні відповідачем, ні його представником не заявлялось.

Щодо заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надані суду відповідні документи, а саме: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги, укладений 01.07.2024 між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 548 від 01.03.2025 та витяг з Акту № 6 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025.

Так, із витягу з Акту № 6 про надання юридичної допомоги вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» прийняло від Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» наступні послуги: 1) надання усної консультації з вивченням документів вартістю 4000 грн., 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду вартістю 9000 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З.Я. подала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якій просила зменшити їх до 4000 грн. Зазначила, що спір який виник між сторонами у справі № 130/1183/25 відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за кредитним договором; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання та нарахування штрафних санкцій, індексу інфляції та 3% річних, судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Отже, сума витрат на професійну правничу допомогу, висунутою ТОВ «Коллект Центр» є непропорційною, та такою, що підлягає зменшенню, враховуючи складність справи та фактичний час, витрачений адвокатом на професійну правничу допомогу. ОСОБА_1 вважає співмірним із складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатом роботою та розумним і обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн. Таку суму вважаю пропорційною предмету спору та такою, що є доцільною для розподілу між сторонами.

Разом з тим, даний спір для адвокатського бюро є спором незначної складності, оскільки спірні правовідносини регулюються загальними нормами ЦК України, постанови Верховного Суду містять висновки в схожих правовідносинах, а тому суд вважає, що надання консультацій та підготовка процесуальних документів по даній цивільній справі не передбачала для адвокатського об`єднання дослідження великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Відтак, витрати на консультування позивача на загальну суму 16000 грн. не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв`язку з наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.

Враховуючи складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, яка відноситься до справ незначної складності, представник позивача участь у судових засіданнях не брав, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги надану професійну правничу допомогу (складання позовної заяви), суд приходить до висновку, що співмірним між розміром позовних вимог та розумністю судових витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі, надання якої доведено відповідними доказами, є стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором в розмірі 33279 (тридцять три тисячі двісті сімдесят дев`ять) грн. 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати за оплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя