Постановление суда № 129650601, 19.08.2025, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/32/20

4-с/295/44/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі :

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

за участі секретаря с/з Карпішиної С.С.,

боржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Сікорської О.А. у виконавчому провадженні №78500556

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною скаргою, посилаючись на те, що 02.07.2025 року вона дізналась з Єдиного державного реєстру виконавчих впроваджень, що приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Сікорською О.А. було передано до виконання виконавче провадження ВП № 78500556 при примусовому виконанні виконавчого листа № 295/32/20, виданого 16.10.2020 року Богунським районним судом м. Житомира на виконання рішення суду про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за договором № б/н від 04.11.2013 року у розмірі 58672,69 грн. та судового збору. У той день приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а у подальшому і постанови про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника. ОСОБА_1 вважає що вказані дії державного виконавця є неправомірними, насамперед з причини того, що термін дії вказаного виконавчого листа, який становить три роки з моменту його видачі, а також повернення стягувачу, минув. Останнє повернення виконавчого документа стягувачу було здійснене 24.05.2021 року державним виконавцем Богунського ВДВС у місті Житомир Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шестопаловим В.Ю.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить: 1) визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Сікорської О.А. відносно виконання виконавчого листа № 295/32/20, виданого 16.10.2020 року Богунським районним судом м. Житомира, про стягнення з боржника на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за договором № б/н від 04.11.2013 року у розмірі 58 672 грн. 69 коп. станом на 28.11.2019 року та суми сплаченого судового збору; 2) визнати неправомірними та скасувати постанови, винесені приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Сікорською О.А. про відкриття виконавчого провадження ВП № 78500556, про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, а саме грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, крім коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях та мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій та всіх подальших постанов, що, так чи інакше, випливають із ВП № 78500556 і містять ознаки неправомірних дій, що не повинні вчинятись щодо виконавчого листа № 295/32/20, виданого 16.10.2020 року Богунським районним судом м.Житомира.

У судовому засіданні боржник ОСОБА_1 скаргу підтримала, просила її задовольнити. Вважає, що приватний виконавець повинна була відмовити у прийнятті виконавчого листа до виконання.

Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Сікорська О.А. в судове засідання не з`явилась та подала письмові пояснення на скаргу, в яких виклала свої заперечення проти вимог скарги. Приватний виконавець зауважила, що Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 2129-ІХ від 15.03.2022 року було доповнено розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» пунктом 10-2, в якому, зокрема, містилась норма про те, що визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Таким чином, оскільки закінчення строку пред`явлення виконавчого листа № 295/32/20 припало на період воєнного стану, виконавець мала приймати такий виконавчий документ до виконання без звернення стягувача до суду за поновленням строку його пред`явлення. Отже, порушень щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання приватним виконавцем не було допущено, а її дії носять виключно законний характер та здійснені в рамках чинного законодавства.

Представник стягувача АТ КБ "ПриватБанк" в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення боржника, вивчивши й дослідивши матеріали скарги, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25.06.2020 у справі №295/32/20 задоволено частково позов АТ КБ «ПриватБанк», стягнуто із ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором № б/н від 04.11.2013 року у розмірі 58 672 грн. 69 коп. станом на 28.11.2019 року, а також судовий збір у сумі 1 133,40 грн.

Рішення суду набрало законної сили та на його виконання видано виконавчий лист.

24.05.2021 року державним виконавцем Богунського ВДВС у місті Житомир Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шестопаловим В.Ю. винесено в рамках ВП №63527094 з виконання виконавчого листа № 295/32/20, виданого 16.10.2020 року Богунським районним судом м. Житомира, постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 2 а.с. 29).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Сікорською О.А. від 02.07.2025 відкрито ВП №78500556 з примусового виконання виконавчого листа №295/32/20, виданого 16.10.2020 року Богунським районним судом м.Житомира про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за договором № б/н від 04.11.2013 року у розмірі 58672,69 грн. та судового збору в сумі 1133,40 грн. (т. 2 а.с. 37-38).

У той же день приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Сікорською О.А. винесено постанови про стягнення із боржника ОСОБА_1 основної винагороди у сумі 5980,60 грн., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 644,48 грн. та про арешт нагрошові коштиборжника вмежах сумизвернення стягненняз урахуваннямвиконавчого збору/основноївинагороди приватноговиконавця,витрат ВП,штрафів,яка становить66431,17грн. (т. 2 а.с. 26-28, 33-36).

Також постановоюприватного виконавцявиконавчого округуЖитомирської областіСікорською О.А.від 07.07.2025у ВП№78500556накладено арештна майноборжника увигляді 1/2частини квартири АДРЕСА_1 умежах сумизвернення стягненняз урахуваннямвиконавчого збору/основноївинагороди приватноговиконавця,витрат ВП,штрафів,яка становить66431,17грн. (т. 2 а.с. 31-32).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Сікорською О.А. від 08.07.2025 у ВП №78500556 визначено для боржника ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ Райффайзен Банк, для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року (т. 2 а.с. 37-38).

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено в частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Строки у ВП - це періоди часу, в межах яких учасники ВП зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У пункті 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, доповненого згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-IX, який набрав чинності 26 березня 2022 року, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.

У пунктах 47 і 48 постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 260/2595/22 (провадження № К/990/383/23) зазначено, що особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом № 1404-VIII як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Близький за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07 квітня 2023 року в справі № 910/5925/15-г, від 03 квітня 2025 року в справі № 712/8159/15-ц та від 05 лютого 2025 року в справі № 1616/803/2012.

Як зазначалось вище, 24.05.2021 року державним виконавцем Богунського ВДВС у місті Житомир Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шестопаловим В.Ю. винесено в рамках ВП №63527094 з виконання виконавчого листа № 295/32/20, виданого 16.10.2020 року Богунським районним судом м. Житомира, постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яку направлено стягувачу (т. 2 а.с. 29).

Стягувач звернувся до приватного виконавця 02.07.2025 року (т. 2 а.с. 58).

Оскільки у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану строки пред`явлення виконавчих документів до виконання перериваються, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Переривання строків пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання за пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII означає анулювання строку, який сплив до моменту запровадження воєнного стану, та до дня припинення або скасування воєнного стану зупиняється перебіг трирічного строку на пред`явлення до виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, що не сплив на дату запровадження воєнного стану. Відповідно, після припинення або скасування воєнного стану перебіг цього строку починається заново.

Посилання заявника на довільне тлумачення приватним виконавцем пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не узгоджується з нормами діючого законодавства та суперечить інституту переривання строків у цивільному процесі.

Таким чином, станом на 02.07.2025 року (день винесення приватним виконавцем постанови про відкриття ВП), строк пред`явлення виконавчого документа у цій справі до виконання не закінчився, а дії, вчинені приватним виконавцем, відповідають вимогам закону.

Разом з тим суд зауважує, що норма частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат ВП та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII).

Питання юрисдикційності справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби неодноразово розглядалося Великою Палатою Верховного Суду.

Зокрема, в постанові від 14 березня 2018 року в справі № 213/2012/16 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.

Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Отже, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), тобто не за рішенням, ухваленим судом, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите ВП, а також суб`єктів їх видання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 161/15523/17).

Практика щодо того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані, є послідовною і сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року в справі № 620/14727/23, Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 квітня 2025 року в cправі № 906/512/23 та Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року в справі № 522/1515/16.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

У відповідності із ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

У зв`язку із тим, що предметом розгляду скарги ОСОБА_1 , серед іншого, є вимоги про визнати неправомірними й скасування постанов приватного виконавця про стягнення з неї основної винагороди приватного виконавця, розмір мінімальних витрат ВП, накладення арешту на грошові кошти та арешту на майно боржника із урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат ВП, які належать до юрисдикції адміністративного суду, суд вважає за необхідне закрити провадження у зазначеній частині вимог скарги.

Дана практика Верховного Суду є сталою на момент розгляду скарги ОСОБА_1 та має враховуватись судом першої інстанції з огляду на положення частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Зокрема, висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07 травня 2025 року у справі № 761/19104/15-ц.

Враховуючи наведене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 447-451 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі у частині вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавцявиконавчого округуЖитомирської областіСікорської О.А. про стягнення з боржника основної винагороди від 02.07.2025, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.07.2025 року, про арешт коштів боржника від 02.07.2025 та про арешт майна боржника від 07.07.2025 в частині сум виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в рамках ВП №78500556 закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд вимог скарги про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавцявиконавчого округуЖитомирської областіСікорської О.А. про стягнення з боржника основної винагороди від 02.07.2025, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.07.2025 року, про арешт коштів боржника від 02.07.2025 та про арешт майна боржника від 07.07.2025 в частині сум виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в рамках ВП №78500556 віднесений до юрисдикції Житомирського окружного адміністративного суду.

У задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 відмовити.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.

Суддя Д.В. Кузнєцов