Решение № 129642290, 13.02.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/8612/24

провадження № 2/753/950/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ВОЛОДЬКО С.С.

за участю сторін

позивач (відповідач за зустрічним позовом) не з`явилась;

відповідач (позивач за зустрічним позовом) не з`явився;

представник третьої особи не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сьомої київської державної нотаріальної контори, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сьомої київської державної нотаріальної контори, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 в провадження Дарницького районного суду м. Києва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 135 заводом ЗБК м. Києва від 26.01.1998 на підставі Розпорядження від 26.01.1998 №168, зареєстрованого в БТІ 20.02.1998, двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , належить в рівних долях ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, та його дружині ОСОБА_4 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Ще за свого життя, ОСОБА_3 було складено заповіт, у якому останній на випадок своєї смерті заповідав належну йому квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 . Вказаний заповіт було посвідчено державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Конончук Т.В. від 18.01.2001 та зареєстровано в реєстрі за №2у-158. Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернувся до вищевказаного державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі такого свідоцтва, оскільки спадкоємець не надав правовстановлюючого документу на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , яка на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 належала ОСОБА_3 . Враховуючи викладене, позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду та просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку вищевказаної квартири в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01.05.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04.06.2024, за клопотанням представника позивача витребувано у Сьомої київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №279/2016 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

02.07.2024, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду від 04.06.2025, від Сьомої київської державної нотаріальної контори на адресу суду надійшли матеріали спадкової справи №279/2016.

Так, з вищевказаної спадкової справи вбачається, що спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 за законом є ОСОБА_4 (дружина покійного), а за заповітом ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04.07.2024 за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ванджурака Р.В. витребувано у Сьомої київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_4 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

22.07.2024, на виконання вищевказаної ухвали суду від 04.07.2024, з Сьомої київської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №336/2017 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Так, з вищевказаної спадкової справи вбачається, що спадкоємицею майна померлої ОСОБА_4 за заповітом є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.09.2024 замінено неналежного відповідача Київську міську раду на ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , відповідач).

21.11.2024 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шиян Микола Миколайович через загальну канцелярію суду подав зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сьомої київської державної нотаріальної контори, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Так, зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 15.12.1982 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб. На підставі свідоцтва про право власності, виданого 135 заводом ЗБВ від 26.01.1998 (наказ №168), зареєстрованого в КП КМР «КМБТІ» 20.02.1998, останнім в рівних долях належить двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, у зв`язку із чим відкрилась спадщина на 1/2 частини вказаної квартири. Після смерті ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_4 , звернулась до Сьомої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де дізналась, що ОСОБА_3 ще за свого життя було складено заповіт, у якому він на випадок своєї смерті заповідав належне йому майно - ОСОБА_1 . Водночас, враховуючи те, що ОСОБА_4 була непрацездатною вдовою ОСОБА_3 , незалежно від змісту заповіту вона мала право на половину частки з 1/2 частини квартири, яка належала б їй у разі спадкування за законом, тобто право на обов`язкову частку. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла та не встигла отримати свідоцтво про право на належну їй після смерті чоловіка спадщину, зокрема на 1/4 частини квартири. При цьому, ОСОБА_4 за свого життя було складено заповіт, у якому вона на випадок своєї смерті заповідала належне їй майно - ОСОБА_2 . В подальшому, ОСОБА_2 звернулась до Сьомої київської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка складається з 3/4 частини вищевказаної квартири, однак державний нотаріус Конончук Т.В. відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на майно. Ознайомившись з матеріалами даної справи, ОСОБА_2 дізналась, що її право власності ще й частково оспорюється ОСОБА_1 , у зв`язку із чим остання змушена була звернутись до суду із зустрічним позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, зокрема на 3/4 частини квартири.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16.12.2024 прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сьомої київської державної нотаріальної контори, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, об`єднано його в одне провадження з первісним позовом та призначено дану справу в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 13.02.2025 року.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 13.02.2025, сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

При цьому, до початку розгляду справи представником позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокатом Ванджураком Р.В. подано заяву, у якій він уточнив позовні вимоги та просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом. Також цією заявою визнав позовні вимоги за зустрічним позовом в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) ОСОБА_2 до початку судового засідання подала заяву у якій просила задовольнити заявлені нею зустрічні позовні вимоги, та цією ж заявою визнала уточнені позивачем ОСОБА_1 вимоги за первісним позовом у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також надавши оцінку заявам учасників судового процесу про визнання первісного та зустрічного позовів, суд прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04 травня 2016 року.

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи №44103577 від 08 червня 2016 року, після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Конончук Т.В. заведено Спадкову справу №279/2016.

Відповідно до заповіту від 18 січня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Конончук Т.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2y-158, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому квартиру АДРЕСА_1 , заповів - ОСОБА_1 .

08 червня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до державного нотаріуса Сьомої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

31 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Сьомої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, яке знаходиться у АДРЕСА_2 , видане 135 заводом ЗБК м. Києва 26 січня 1998 року, згідно з розпорядженням від 26 січня 1998 року № 168, зареєстрованого в БТІ 20 лютого 1998 року, належала в рівних долях ОСОБА_3 та його дружині, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

13 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до державного нотаріуса Сьомої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 48406106 від 13 липня 2017 року, після смерті ОСОБА_4 державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Конончук Т.В. заведено Спадкову справу № 336/2017.

Відповідно до заповіту від 17 червня 2016 року, посвідченого державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Браславською О.Г., зареєстрованим в реєстрі за № 5-580, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі, все те, що буде мені належати на день смерті і на що я матиму право за законом, заповіла - ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса Сьомої київської державної нотаріальної контори Конончук Т.В. від 21 лютого 2018 року № 592 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою державного нотаріуса Сьомої київської державної нотаріальної контори Конончук Т.В. 01 грудня 2023 року № 3345/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири АДРЕСА_1 , і належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною 1 статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом можуть бути, зокрема, фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За змістом статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Положеннями статей 316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що оскільки ОСОБА_4 мала обов`язкову частку в частині квартири, яку ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 , тож ОСОБА_2 у відповідності до частини третьої статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину у розмірі 3/4 спірної квартири після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виходячи з викладеного, встановлено, що спадкоємцями за заповітами після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте вони позбавлені права отримати свідоцтва про право на спадщини в нотаріальній конторі, оскільки в них відсутні правовстановлюючі документи на спадкове нерухоме майно, тож їх права підлягають захисту шляхом визнання належному кожному частки права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом.

При цьому, за змістом частини 4 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

А згідно положень частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Судом встановлено, що визнання відповідачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом позовних вимог не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Визнання відповідачами за первісним та зустрічним позовом позовних вимог прийнято судом.

Отже, зважаючи на те, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат Ванджурак Р.В. безумовно визнали первісний та зустрічний позов відповідно, надавши про це окремі письмові заяви, і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню та визнання за ним права власності на 1/4 частки спірної квартири в порядку спадкування за заповітом, зустрічний позов підлягає задоволенню та визнання за ОСОБА_2 права власності на 3/4 частки спірної квартири в порядку спадкування за заповітом.

На підставі викладеного та керуючись стст. 1216-1218, 1220, 1223, 1241, 1296 Цивільного кодексу України, стст. 4, 10, 13, 223, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сьомої київської державної нотаріальної контори, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сьомої київської державної нотаріальної контори, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/4 частки квартири, квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.