Приговор № 129639873, 20.08.2025, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/916/25

Провадження № 1-кп/163/163/25

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2025 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 в режимі відеоконференції,

захисника ОСОБА_5 в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області кримінальне провадження № 12024030000000331 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Турка Турківського району Львівської області, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, вищої освіти, одруженої, працюючої прибиральницею, особи з інвалідністю ІІ групи, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 близько 14:08 години 20 липня 2024 року, керуючи автомобілем «ВАЗ 21093», номерний знак НОМЕР_1 , на 487 км + 500 м по автодорозі М-07 сполученням Київ-Ковель-Ягодин, рухаючись зі сторони села Вишнів Ковельського району Волинської області в напрямку до міста Ковель Волинської області в порушення п.п.2.3.б, д, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху була неуважною, не переконався, що рух керованого нею транспортного засобу буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед виконанням маневру розвороту завчасно не зайняла відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, не надала дороги зустрічному транспортному засобу - автомобілю марки "AUDI A4", номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався зі сторони міста Ковель Волинської області, внаслідок чого під час виконання маневру розвороту виїхала на смугу зустрічного руху, де допустила зіткнення із зазначеним автомобілем. В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ 21093», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких остання померла, а пасажир ОСОБА_8 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_4 порушила правила безпеки дорожнього руху, заподіявши потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину за інкримінованим обвинуваченням визнала повністю та щиро розкаялась у вчиненому. Пояснила, що 20.07.2024 разом із матір`ю ОСОБА_7 , племінницею ОСОБА_8 і двома своїми дітьми їхали в напрямку м. Любомль і вона дійсно допустила порушення правил дорожнього руху через власну неуважність. У результаті цього вона здійснила зіткнення з транспортним засобом марки «AUDI A4». Від отриманих травм її мати померла, а племінниця зазнала тілесних ушкоджень.

Просила суд суворо її не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки вину визнає, щиро кається, а право керування транспортними засобами необхідне для належного забезпечення умов проживання її сім`ї та власного пересування. Зазначила, що після ДТП отримала 80% переломів, стала особою з інвалідністю, і їй важко пересуватись. Крім того, школа, де навчаються діти, знаходиться далеко, тому їх потрібно постійно підвозити. Таке порушення допустила з необережності та й сама отримала травми як фізичні, так і моральні, оскільки від її неуважності загинула мати, і це не просто трагедія, а кара.

Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судове засідання не з`явились, на електронну адресу суду надіслали заяви, кожен зокрема, про розгляд справи у їх відсутності, претензій до обвинуваченої не мають та просять суд її суворо не карати.

Обвинувачена в судовому засіданні заявила, що не оспорює і визнає доведеними спосіб, час, місце вчинення злочину та фактичні обставини обвинувачення.

За таких обставин при згоді сторін кримінального провадження суд дослідив докази в порядку ч.3 ст.349 КПК України і приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_7 та середньої тяжкості тілесні ушкодження щодо потерпілої ОСОБА_8 , повністю доведена, а надана органом досудового розслідування кваліфікація її дій за ч.2 ст.286 КК України є правильною.

Обираючи міру покарання ОСОБА_4 , суд враховує характер і тяжкість вчиненого нею злочину; особу обвинуваченої, який має на утриманні двоє малолітніх дітей, позитивно характеризується по місцю проживання і вперше притягується до кримінальної відповідальності; обставини, що пом`якшують покарання.

До пом`якшуючих обставин суд відносить те, що обвинувачена щиро кається у вчиненому, що виразилось у тому, що обвинувачена усвідомила протиправність своєї поведінки і ознаки її щирого розкаяння були очевидними для присутніх у судовому засіданні.

Обтяжуючі покарання обставини обвинуваченій не інкримінувались і судом не встановлені.

Суд також враховує те, що обвинувачена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, як і на неї не накладались стягнення за порушення Правил дорожнього руху. Те, що обвинувачена в присутності учасників судового розгляду виявила щире розкаяння у вчиненому, засудила свої дії, переконує в тому, що вона має достатньо внутрішніх сил для виправлення і для такого виправлення немає необхідності в аж надто суворому покаранні. До того ж, потерпілі просили суворо не карати обвинувачену.

Прокурор висловила позицію про призначення обвинуваченій покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки та з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Проте з огляду на конкретні обставини цієї справи, сімейний та родинний зв`язок між обвинуваченою, потерпілими та загиблою, позицію потерпілих, суд, з урахуванням принципу індивідуалізації призначення покарання, відсутності суспільного інтересу, вважає запропоновану стороною обвинувачення міру покарання надто суровою.

Загибла у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 була матір`ю обвинуваченої, а потерпіла ОСОБА_8 її рідна племінниця. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди, з огляду на фактичні обставини, родина вже зазнала надмірного тягаря. Смерть матері є для обвинуваченої тяжким моральним випробуванням, яке саме по собі має характер кари. Подолання та усвідомлення цієї втрати потребує значного часу для відновлення та психологічного прийняття.

Тому, на переконання суду, занадто суворе покарання щодо обвинуваченої буде неспівмірним із пережитим нею та потерпілими горем, не сприятиме відновленню їхнього душевного балансу та спокою, а навпаки створюватиме додатковий психологічний і моральний тиск.

Вище переліченіобставини судомрозглядаються,як такі,що пом`якшуютьпокарання таістотно знижуютьступінь тяжкостівчиненого кримінальногоправопорушення ідозволяють призначити покарання в межах закону, за яким вона притягується до кримінальної відповідальності, у виді позбавлення волі строком мінімальної межі санкції цієї статті КК без позбавлення права керування транспортними засобами.

Оскільки додаткове покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, є альтернативним, а доцільність у його застосуванні вирішується судом у кожному конкретному випадку.

Суд дійшов висновку, що в цьому конкретному випадку таке покарання є недоцільним. Це рішення ґрунтується на кількох важливих факторах. Після ДТП обвинувачена отримала серйозні травми, що ускладнило її пересування. Вона потребує транспортного засобу для власного переміщення та забезпечення основних життєвих потреб. Обвинувачена є матір`ю, і їй необхідно щодня відвозити дітей до школи, яка знаходиться далеко від їхнього місця проживання. Позбавлення її права керування створило б значні труднощі для її сім`ї та поставило б під загрозу благополуччя дітей.

Злочин вчинено з необережності, а не з умислом. Обвинувачена щиро розкаялась у вчиненому. Це свідчить про те, що вона усвідомила свою провину, і додаткове покарання не допоможе запобігти подібним випадкам у майбутньому.

Таким чином, суд вважає, що призначення цього додаткового покарання було б непропорційним та не відповідало б принципам справедливості та гуманізму.

Отже,при призначенніпокарання судвраховує,що цейсклад злочинупо своїйсуті характеризуєтьсянеобережною виною,а такожвраховуючи досудовудоповідь органупробації,у зв`язкуіз чим,за обставинамисправи,суд приходитьдо висновку,що виправленняй перевихованняобвинуваченої можливебез ізоляціївід суспільства.Тому,для попередженнявчинення обвинуваченоюнових кримінальнихправопорушень відвідбування покаранняїї слід звільнити з мінімальним строком випробуванням та покладенням встановлених обов`язків.

Долю речових доказів слід вирішити згідно зі ст.100 КПК України із скасуванням арешту на майно.

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати на проведення експертизи слід покласти на обвинувачену.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Під час досудового розслідування та судового розгляду справи обвинуваченій обирався запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання і продовжувався строк дії покладений обов`язків.

Прокурор просила під час ухвалення вироку обрати обвинуваченій запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та тимчасово обмежити у користуванні правом керувати транспортними засобами.

Основна мета будь-якого запобіжного заходу, зокрема особистого зобов`язання, полягає в забезпеченні виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Після ухвалення обвинувального вироку, особливо такого, що передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням, основні ризики, для запобігання яким застосовується запобіжний захід, втрачають свою актуальність. Тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу.

Тимчасове обмеження у користування спеціальним правом - правом керування транспортними засоби є недоцільним з огляду на незастосування до обвинуваченої додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Керуючись ст.ст.373, 374, ч.15 ст.615 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і за цим законом призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає такі обов`язки: періодично з`являтиметься для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомлятиме уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Долю речових доказів визначити так:

- легковий автомобіль марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_3 , який знаходиться на охоронюваній території ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНІ у Волинській області за адресою: вул. Володимирська, 3, м. Любомль Ковельського району Волинської області, - повернути власнику (володільцю);

- легковий автомобіль марки «ВАЗ 2093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_4 , який знаходиться на охоронюваній території ВП N?1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНІ у Волинській області за адресою: вул. Володимирська, 3, м. Любомль Ковельського району Волинської області, - повернути власнику (володільцю);

- флеш-носій інформації типу Micro-SD марки Kinqston ХС І об?ємом 64 Gb, з написом B0687-007.A00LFTS, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження №12024030000000331.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави 25 159 (двадцять п`ять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) гривень 84 копійки процесуальних витрат на проведення судових інженерно-транспортних експертиз.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий : суддя ОСОБА_1