Решение № 129575481, 18.08.2025, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/70/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2025 Справа № 908/1797/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/1797/25

за позовною заявою: Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, 84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 56

адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 62, а/с №4747

до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1

про стягнення 500 874,99 грн

СУТЬ СПОРУ:

12.06.25 до Господарського суду Запорізької області в системі "Електронний суд" надійшла позовна заява за вих. від 12.06.25 з вимогами Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (далі ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі в/ч НОМЕР_1 НГУ) про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 500 874,99 грн.

12.06.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями справу № 908/1797/25 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 17.06.25 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1797/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 18.08.25 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Розгляд справи (частини 1-3 ст. 252 ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали цієї справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні та суду не надано.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.07.10.24 приблизно о 15 год. 20 хв. поряд з будинком №116 по вул. Дніпровська в м. Павлоград Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України, керуючи автомобілем DAF XF105.410 д/н НОМЕР_2 , який належить в/ч НОМЕР_1 НГУ, не вибрав безпечної дистанції руху відповідно до дорожньої обстановки, в зв`язку з чим здійснив зіткнення з автомобілем TOYOTA Land Cruiser Prado 150 д/н НОМЕР_3 , який є службовим автомобілем Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях, під керуванням співробітника Головного управління ОСОБА_2 , який зупинився перед регульованим перехрестям на забороняючий сигнал світлофора. Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.10.24 у справі №185/10805/24 ОСОБА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 НГУ, визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Враховуючи те, що водій ОСОБА_1 на момент ДТП керував автомобілем DAF XF105.410 д/н НОМЕР_2 , який належить в/ч НОМЕР_1 НГУ, внаслідок чого, завдана шкода транспортному засобу TOYOTA Land Cruiser Prado 150 д/н НОМЕР_3 , позивач вважає, що відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 1187 ЦК України він отримав право вимоги до в/ч НОМЕР_1 НГУ, як особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків у розмірі 500 874,99 грн, що є різницею між вартістю ремонту пошкодженого автомобіля та отриманою від страхувальника страховою виплатою. Посилаючись на ст.ст. 11, 22, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач просив позов задовольнити.

В прохальній частині позовної заяв позивач просив залучити ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 50 ГПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Суд, розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_1, залишив його без задоволення, оскільки позивач у позовній заяві не обґрунтував, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки даної особи.

Відповідно до Відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України є: АДРЕСА_1 .

Оскільки у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України наявний зареєстрований електронний кабінет в системі "Електронний суд", повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі здійснено шляхом направлення ухвали суду в його електронний кабінет.

Згідно із довідкою про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження у справі № 908/1797/25 доставлена відповідачу в його електронний кабінет 18.06.25.

Судом враховано, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).

Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов`язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІКС.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень"://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 17.06.25 у справі № 908/1797/25 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України, у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Наявні матеріали справи № 908/1797/25 дозволяють розглянути справу по суті спору

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 18.08.25.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд також відзначає, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжі;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.24 в м. Павлоград Дніпропетровської області по вул. Дніпровська поряд з будинком №116 водій ОСОБА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - НГУ), керуючи автомобілем DAF XF105.410, д/н НОМЕР_2 , який належить в/ч НОМЕР_1 НГУ, не вибрав безпечної дистанції руху, відповідно до дорожньої обстановки, у зв`язку з чим здійснив зіткнення з автомобілем TOYOTA Land Cruiser Prado 150 д/н НОМЕР_3 , який є службовим автомобілем Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях (далі - Головне управління, ГУ) відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , під керуванням співробітника Головного управління ОСОБА_2. який зупинився перед регульованим перехрестям на забороняючий сигнал світлофора.

Відносно водія (військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 НГУ) ОСОБА_1 за порушення пункту 13.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), співробітниками патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №795605 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

15.10.24 постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №185/10805/24 ОСОБА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 НГУ, визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн у дохід держави за фактом порушення правил дорожнього руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) від 07.10.24 та актом огляду і тимчасового затримання транспортного засобу від 07.10.24 був встановлено перелік пошкоджень отриманих у результаті ДТП автомобілем марки TOYOTA Land Cruiser Prado 150 д/н НОМЕР_3 , який є службовим автомобілем вказаного вище Головного управління.

Позивач, як страхувальник за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за Полісом №218369746, звернувся до ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" (Страховика) з заявою про подію, що має ознаки страхового випадку.

ПрАТ «СК «ВУСО» складено ремонтну калькуляцію №240334 від 24.02.25 та встановлено суму страхового відшкодування в розмірі 129 500,00 грн.

Сума страхового відшкодування в розмірі 129 500,00 грн перерахована на рахунок Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях 13.03.25 на підставі страховки військової частини НОМЕР_1 НГУ (договір №218369746 від 11.12.2023) та заяви ГУ від 03.02.25.

Згідно з рахунком від 20.12.24 №А1009200 ТОВ «Алмаз Мотор Лтд», яке є офіційним дилером в Дніпропетровській області відповідно до витягу з Договору про призначення уповноваженого дилера продукції «Toyota» від 10.12.24 та в якому на гарантії перебуває службовий автомобіль СБУ, сума матеріального збитку, завданого Головному управлінню СБ України в Донецькій та Луганській областях через пошкодження службового транспортного засобу TOYOTA Land Cruiser Prado 150 д/ н НОМЕР_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 07.10.2024 становить 630 374,00 грн.

Оскільки витрати Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях на ремонт пошкодженого автомобіля, є значно більші, аніж отримане страхове відшкодування в розмірі 129 500,00 грн, Головне управління звернулось до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з претензією від 18.03.25 №78/6-611 про відшкодування різниці матеріального збитку та страхової виплати в сумі 504 695,31 грн, (включаючи вартість експертного дослідження 3 820,32 грн). Відповіді на претензію не надано.

Невиконання відповідачем обов`язку щодо відшкодування різниці матеріального збитку та страхової виплати, яка виникла внаслідок скоєння ДТП військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Правовідносини у сфері страхування і відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів, врегульовані Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Шкода завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 ст. 1187 ЦК України).

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Отже, власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 04.03.20 у справі № 331/6395/18, від 19.07.21 у справі №206/3219/15-ц, від 24.06.19 у справі №562/2018/16-ц, від 1710.19 у справі №439/1356/16-ц, від 19.07.21 у справі №206/3219/15-ц, від 21.10.19 у справі №331/2414/16-ц.

Водночас, тлумачення ст. 1188 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення,

Вина водія автомобіля XF105.410, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 встановлена постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.10.24 у справі №185/10805/24.

Відповідачем у цій справі не оспорювався факт належності автомобіля DAF XF105.410, д/н НОМЕР_2 (джерела підвищеної небезпеки) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а також те, що ОСОБА_1 станом на 07.10.24, тобто на час вчинення ДТП, був військовослужбовцем вказаної вище в/ч НОМЕР_1 НГУ.

Наведені відомості також відображені співробітниками патрульної поліції у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №795605 та схемі місця ДТП, в яких зафіксовано місце роботи (служби) ОСОБА_1 - військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 згідно п. в. НОМЕР_5 від 16.12.17 та належність транспортного засобу саме до в/ч НОМЕР_1 НГУ.

Враховуючи вищевикладене, в силу приписів із ч. 1 ст. 1172 та ст. 1187 ЦК України, особою, яка несе цивільно-правову відповідальність у зв`язку із заподіянням шкоди автомобілю потерпілого TOYOTA Land Cruiser Prado 150 д/н НОМЕР_3 , внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди 07.10.24, є саме відповідач (в/ч НОМЕР_1 НГУ), як особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом джерела підвищеної небезпеки, та військовослужбовцем якої є водій ОСОБА_1 , який керуючи джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем XF105.410, д/н НОМЕР_2 ), заподіяв шкоду потерпілому.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом про страхування відповідальності власників ТЗ порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (абз. 1 п. 20.1 ст. 20 Закону про страхування відповідальності власників ТЗ).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України).

Отже, розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню власнику пошкодженого транспортного засобу, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.03 №142/5/2092).

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Пунктами 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для фототехніки.

Із свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля TOYOTA Land Cruiser Prado 150 д/н НОМЕР_3 вбачається, що рік випуску автомобіля - 2022, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строк, встановлений пунктом 7.38 Методики, згідно з яким значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює нулю.

Відповідно до листа Верховного Суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011 року, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Тобто, Верховним Судом України запропоновано альтернативні варіанти визначення розміру шкоди, а саме, або висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

З наявного в матеріалах справи рахунку від 20.12.24 №А1009200 ТОВ «Алмаз Мотор Лтд» (офіційний дилер в Дніпропетровській області відповідно до витягу з Договору про призначення уповноваженого дилера продукції «Toyota») вбачається, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля TOYOTA Land Cruiser Prado 150 д/н НОМЕР_3 , з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали становить 630 374,99 грн.

Отже, зважаючи на те, що вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля TOYOTA Land Cruiser Prado 150 д/н НОМЕР_3 внаслідок ДТП, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з відповідача, у порядку ст. 1194 ЦК України підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в сумі 500 874,99 грн (630 374,99 грн. - 129 500,00 грн).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 358 632,00 грн основного боргу.

Отже, позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним обов`язку щодо відшкодування різниці матеріального збитку та страхової виплати, яка виникла внаслідок скоєння ДТП військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1, або підстав для звільнення від такого обов`язку, не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази суд дійшов висновку про наявність правових підстав задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) на користь Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 56, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 62, а/с № 4747, ідентифікаційний код 20001504) - 500 874 (п`ятсот тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн 99 коп. матеріальної шкоди заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди та 6 010 (шість тисяч десять) грн 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.08.25.

Суддя В.Л. Корсун