Решение № 129548839, 11.08.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 754/12410/24

Провадження № 2/761/3232/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Осаулова А.А.,

при секретарі Путрі Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в заочному порядку цивільну справу за позовом ТОВ «ФК» Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року позивач ТОВ «ФК» Фінтраст Капітал» (позивач) звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (відповідача), в якому просить стягнути з відповідача 56227,80 грн заборгованості за договором, 2422,40 грн судового збору, 10000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 22.08.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 6989043 про надання споживчого кредиту та 25.08.2023 р. укладено додаткову угоду до договору № 6989043, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 у розмірі 14000,00 грн, строк кредиту - 360 днів, стандартна процентна ставка - 1,99 %.

27.05.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»», як фактором, було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф про відступлення права грошової вимоги, про що було повідомлено відповідача. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, станом на 27.05.2024 заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає: 14000,00 гривень - сума кредиту, 25511,80 гривень сума процентів за користування кредитом. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань за кредитним договором, позивачем, за період з 27.05.2024 року по 25.07.2024 року нараховано 16716,00 процентів.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

У судове засіданні представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, задовольнити позовні вимоги, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засіданні свого представника не направила, але про дату і час розгляду справи по суті повідомлялась належним чином, причини неявки суд не повідомила, відзиву або заперечень до суду, одночасно з направленням його учасникам справи, не направила.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 28.05.2025 року відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 22.08.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений електронний договір №6989043 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти на споживчі потреби в загальній сумі 12000 грн. терміном на 360 днів, стандартною процентною ставкою - 1,99 %.

25.08.2023 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, була укладена додаткова угода до договору №6989043 про надання споживчого кредиту, відповідно до якої збільшено суму кредиту на 2000,00 грн.

Договори укладено в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором та містить вичерпну інформацію щодо ОСОБА_1 , а саме індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта, номер мобільного телефону, місце проживання.

Факт отримання відповідачем коштів в сумі 14000,00 грн підтверджується довідками ТОВ «Пейтек Україна» від 24.07.2024 р. та 12.06.2024 р.

Крім цього, факт отримання коштів підтверджується відповіддю АТ «ПУМБ» від 01.07.2025 р., за якою на ім`я ОСОБА_1 було випущено платіжну картку, на яку вона отримала зарахування 22.08.2023 р. - 12000,00 грн, та 25.08.2023 р. - 2000,00 грн.

Зазначене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження з умовами кредитного договору шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, де зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з карткою обліку заборгованості за договором кредиту №6989043 від 22.08.2023 року станом на 23.11.2023 р. у відповідача наявна заборгованість в сумі 39511,80 грн, з яких 14000,00 грн - тіло, 25511,80 грн - проценти.

У частині 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

27.05.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»», як фактором, було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф, за яким Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором, у тому числі стосовно відповідача ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості в сумі 39511,80 грн, з яких 14000,00 грн - тіло, 25511,80 грн - проценти, що підтверджується витягом з Реєстру Боржників від 27.05.2024 р.

Крім цього, відповідач після отримання права вимоги нарахував 16716,00 грн процентів за період з 27.05.2024 р. по 25.07.2024 р. в межах строку договору.

Так, договором, який не оспорювався та не визнаний в судовому порядку не дійсним, визначено строк кредиту 360 днів, тобто з 22.08.2023 р. по 16.08.2024 р.

Договір факторингу укладено 27.05.2024 р., тобто в межах дії строку кредитного договору.

Відтак, позивач правомірно здійснив нарахування відсотків за користування кредитними коштами в період з 27.05.2024 р. по 25.07.2024 р.

Відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між ним та ТОВ «Авентус Україна» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, внаслідок чого обґрунтованим є нарахування та стягнення 56227,80 грн заборгованості за договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14000,00 грн., відсотків за користування кредитом у розмірі 25511,80 грн. за період з 22.08.2023 р. по 26.05.2024 р., відсотків за користування кредитом у розмірі 16716,00 грн. за період з 27.05.2024 р. по 25.07.2024 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір №6989043 від 22.08.2023 року та договір факторингу відповідачем не оспорені, в установленому законом порядку недійсними їх не визнано, а тому в силу положень ст. 204 ЦК України їх умови підлягають до виконання.

Враховуючи те, що зобов`язання не виконуються з вини відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором №6989043 від 22.08.2023 року в розмірі 56227,80 грн

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової/правничої допомоги №17/07-2024 від 17.07.2024 р., акт прийому передачі виконаних робіт від 14.08.2024 р. на суму 10000,00 грн, виходячи з вартості 1000,00 грн за 1 годину, рахунок на оплату на суму 10000,00 грн,

Згідно ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не подано.

В постанові Верховного Суду від 22.11.2019 р. у справі №910/906/18 зазначено, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, оскільки стороною позивача підтверджено обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, а клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачем не подано, суд приходить до висновку, що такі витрати в сумі 10000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст.610, 1048, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд -

в и р і ш и в :

позовну заяву ТОВ «ФК» Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК» Фінтраст Капітал» (адреса: м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/27, код ЄДРПОУ 445859822) заборгованість за договором №6989043 від 22.08.2023 року в загальному розмірі 56227,80 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на правничу допомогу - 10000,00 грн, а всього 68650,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Осаулов А.А.