Решение № 129542572, 14.08.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8375/25

Провадження № 2/750/2417/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Косенка О.Д.,

секретар Костюк С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - Відповідач) заборгованість за кредитним договором у розмірі 19794,08 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що між Позивачем та Відповідачем укладено кредитний договір (оферти) № 07.10.2024-100001939 від 07.10.2024 про отримання кредитних коштів у розмірі 7000 грн. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у зазначеному розмірі. Унаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилася заборгованість у розмірі 19794.08 грн, які Позивач просить стягнути разом із судовими витратами на його користь. Також Позивачпросив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Ухвалою суду від 26.06.2025 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено на 28.07.2025 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку з неявкою Відповідача в судове засідання, воно було відкладено судом на 14.08.2025.

Від представника Відповідача адвоката Переверзєва О.О. надійшов відзив на позов, у якому він позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, з посиланням п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», де передбачено, що під час дії особливого періоду банки не мають права нараховувати відсотки військовим та учасникам бойових дій, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. До відзиву додано копії документів на підтвердження статусу Відповідача як військовослужбовця ЗСУ.

Від представника Позивача Ларіонова К.О. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені адвокатом Переверзєвим О.О. у відзиві на позов із 5000 грн до 3000 грн.

Позивач у позовній заяві просив розглядати справу без участі його представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представник Відповідача Переверзєв О.О. просив справу розглянути без участі сторони Відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами укладено кредитний договір (оферти) № 07.10.2024-100001939 від 07.10.2024 (далі - Договір)

Так, Позивач 07.10.2024 електронним цифровим підписом підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) (а.с. 8-10), заявку на отримання кредиту (а.с. 10-10 зворот), а отже акцептував умови Договору. Під час укладення кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку.

Істотні умови Договору встановлені у Пропозиції укладення договору та Заявці, зокрема: сума кредиту 7000 грн, процентна ставка за користування кредитними коштами - це фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,0% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Денна процентна ставка - 0.87%. Строк дії договору - 140 днів з дня його надання. Плата за користування споживчим кредитом за кожний день протягом всього строку, на який надається кредит, виражена у процентах від загального розміру виданого кредиту. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 20 % суми кредиту - 1 400 грн 00 коп.

Відповідно до п. 4.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-1590.

Згідно п. 4.3. Договору днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання кредиту, днем/датою надання кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату).

Відповідно до п. 6.1. Договору позичальник зобов`язався забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Згідно з п. 9.1. Договору у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/ або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно п. 7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Згідно з копією інформаційної довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» вих №31-1806 від 18.06.2025, адресованої ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», ТОВ «УПР» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України № 3 від 11.11.2013. Між товариствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 07.10.2024 на суму 7000,00 грн, транзакція здійснена в системі iPay, призначення платежу: видача за договором кредиту № 07.10.2024-100001939 на карту 5168-74ХХ-ХХХХ-1590 (а.с. 17).

Згідно з довідкою - розрахунком у Відповідача утворилась заборгованість у розмірі 19 794,08 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000,00 грн, по процентам в розмірі 8820,00 грн, комісії 824,08 грн, неустойки 3150,00 грн (а.с. 19).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порядок нарахування процентів визначається ст. 1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За положеннями ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачу при пред`явленні вказаного позову необхідно було довести факти укладення кредитного договору, перерахування коштів позичальнику, неналежного виконання позичальником умов договору.

Суд доходить висновку, що факти виникнення між Позивачем та Відповідачем кредитних правовідносин, отримання Відповідачем та використання коштів, утворення заборгованості по оплаті тіла кредиту та процентів, підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Отже, вищевказані факти та обставини Позивач довів, що є підставою для стягнення з Відповідача користь Позивача 7000 грн заборгованості по тілу кредиту, зменшеному на суму, фактично сплачену Відповідачем по договору 1 905,92 грн, про що зазначає у відзиві на позов представник Відповідача та що не заперечується, отже визнається Позивачем (7000 1905,92) = 5094,08 грн.

Суд також звертає увагу, що законодавство, яке регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін у 2017 році з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування». До цього часу судова практика у питанні можливості встановлення кредитором комісії в кредитному договорі захищала боржника як слабку сторону в кредитних правовідносинах. Однак з прийняттям в 2017 році Закону України «Про споживче кредитування» змінилася і судова практика. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Як вбачається із матеріалів справи справи, комісія за надання кредиту за своєю суттю є комісією, пов`язаною із наданням послуги, а саме: перерахуванням Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.

Суд розцінює сплату Відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі, як оплату за супутньої послуги на користь кредитного посередника (ТОВ «Універсальні платіжні рішення»), а тому вважає її нарахування Відповідачу обгрунтованим.

У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці та учасники бойових дій, які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, а також звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

Тобто під час дії особливого періоду банки не мають права нараховувати відсотки та штрафні санкції військовим та учасникам бойових дій, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Недопустимість стягнення неустойки по споживчим кредитам у період воєнного стану також визначається положеннями п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Стороною Відповідача надано до суду документи на підтвердження проходження ним військової служби, а саме: копію Військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с. 40-42) та довідку військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2024 (а.с. 39), з яких вбачається, що Відповідач проходить військову службу у складі Збройних Сил України з 06.03.2022 і по даний час.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що з Відповідача по кредитному договору № 07.10.2024-100001939 від 07.10.2024 має бути стягнуто заборгованість за тілом кредиту - 5094,08 грн, а також борг по комісії 824,08 грн, а всього 5918,16 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У справі сторони понесли наступні судові витрати: Позивач по платі судового збору за подачу позову в розмірі 2 422,40 грн, а Відповідач по оплаті послуг професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн, яку надавало йому адвокатське об`єднання «Рябінін, Переверзєв та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги від 02.07.2025 (а.с. 84). Реальність наданих послуг підтверджується відзивом на позовну заяву (а.с. 28-43), актом приймання-передачі наданих послуг від 02.07.2025 (а.с. 82) та квитанцією до прибуткового касового ордера від 19.06.2025 (а.с. 36).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 29,90%, тому пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід розподілити судові витрати.

Отже сплачений Позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню на користь Позивача у розмірі - 724,29 грн (29,90% х 2 422,40).

Витрати на професійну правову допомогу, понесені Відповідачем мають бути відшкодовані пропорційно задоволеній частині вимог (71,10%) у розмірі - 3555 грн (5000 х 71,10%).

Суд не вбачає підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на безоплатну правову допомогу, оскільки заявлений до стягнення розмір, зокрема з урахуванням його пропорційного зменшення, є співмірним обсягу виконаної роботи, відповідає критеріям пропорційності і розумності, підтверджується наданими стороною Відповідача доказами.

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.

Отже суд вважає за необхідне стягнути судові витрати у розмірі різниці між більшим розміром (3 555 грн), що підлягає стягненню з Позивача, та меншим розміром (724,29 грн), які належать до стягнення з Відповідача, яка становить 2830,71 грн та має бути Позивачем відшкодована на користь Відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 07.10.2024-100001939 від 07.10.2024 у розмірі 5918 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) гривень 16 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплатити на користь ОСОБА_1 різницю у відшкодуванні понесених судових витрат у розмірі 2 830,71 (дві тисячі вісімсот тридцять) гривень 71 копійку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Олег КОСЕНКО