Решение № 129530812, 14.08.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2025 року № 320/36810/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн» (нова назва ТОВ «ТЕРРАСКЕЙП-ТЕХ-КОМПАНІ» з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2023 №4410/2110/31-00-04-02-04/35625082 про збільшення розміру податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 37 372 858,25грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідачем до суду подано відзив, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку даних ТОВ «САВ-Дістрибьюшн», задекларованих в декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2022 року (від 20.12.2022 №9274152035), за результатами якої 18.01.2023 складено акт №98/Ж5/31-00-04-02-04/35625082.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №640/8979/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 19.03.2021 №00102040203 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму у розмірі 219 707,40грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

На думку контролюючого органу, позивач повинен був у декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року (від 20.12.2022 №9274152035) задекларувати суми зменшення залишків від`ємного значення у розмірі 29 898 286,60грн. по податковому повідомленню-рішенню від 19.03.2021 №00102040203, що ним зроблено не було.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в сумі 29 898 287грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 01.03.2023 прийнято податкове повідомлення рішення №4410/2110/31-00-04-02-04/35625082, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 29 898 286,60грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 7 474 571,65грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення рішення залишено без змін.

Позивач, вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначає заходи, що вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно з підпунктами 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Як вбачається з матеріалів справи, під час камеральної перевірки відповідачем встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №640/8979/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022, позов ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 19.03.2021 №00102040203 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму у розмірі 219 707,40грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивачем у декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року (від 20.12.2022 №9274152035) не задекларовано суму зменшення залишків від`ємного значення у розмірі 29 898 286,60грн. по податковому повідомленню-рішенню від 19.03.2021 №00102040203.

Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.

У рядку 16.3 також вказується узгоджена за результатами документальної перевірки контролюючого органу сума від`ємного значення реорганізованого платника податку, що переноситься до податкового кредиту правонаступника (за умови подання таким правонаступником заяви (таблиця 3 (Д2) (додаток 2)) у складі податкової декларації за звітний (податковий) період), на який припадає день узгодження, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.

Отже, у зв`язку із тим, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/8979/21 набрала законної сили 29.11.2022, у позивача при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року (від 20.12.2022 №9274152035) виник обов`язок відображення суми зменшення залишку від`ємного значення у розмірі 29 898 286,60грн.

Крім того, слід зазначити, що постановою Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №640/8979/21 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2022 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 залишені без змін.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, з підстав викладеного вище суд приходить до висновку, що Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків правомірно прийнято податкове повідомлення рішення від 01.03.2023 №4410/2110/31-00-04-02-04/35625082 про збільшення розміру податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 37 372 858,25грн.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.

У зв`язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.