Решение № 129518021, 12.08.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/27/25

Провадження №: 2-о/336/116/2025

12.08.25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя області у складі: головуючого судді Звєздової Н.С., за участю секретаря судового засідання Іванченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду подану в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник заявника адвокат Кравченко О.П., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1215253 від 30.12.2024, через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з означеною заявою, в якій просив встановити факт перебування заявниці на утриманні чоловіка ОСОБА_2 до моменту його загибелі, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяву обґрунтовує тим, що з 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом, вели спільне господарство та побут, володіли та користувались майном. 10.02.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюбу, який зареєстровано Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), актовий запис № 155.

ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер під час оборони держави, пов`язаною з військовою агресією російської федерації проти України, отримавши вибухову травму не сумісну з життям. Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради заявниці ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_2 , на підставі якого вона отримує пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України. Під час спільного проживання заявниця перенесла дві операції, не працювала, постійно перебувала на утриманні чоловіка. Встановлення факту перебування на утриманні загиблого чоловіка заявниці необхідно для реалізації права на нарахування та отримання пенсії у зв`язку зі смертю військовослужбовця, який був її годувальником. У зв`язку із викладеним, вона змушена звернутися до суду з вказаною заявою.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.01.2025 справу передано в провадження судді Звєздової Н.С.

Ухвалою суду від 06.01.2025 відкрите провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку окремого позовного провадження.

В судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з`явилась. Представник заявниці адвокат Кравченко О.П. наполягав на задоволенні заяви з підстав наведених в ній.

Заінтересованою особою подано заяву про розгляд справи за відсутності представника, вирішення справи віднесено на розсуд суду.

В судовому засідання, в якості свідка, була допитана ОСОБА_3 , яка пояснила, що вона є матір`ю загиблого ОСОБА_2 , підтвердила, що її син проживав з заявницею у цивільному шлюбі 10 років, ніс всі витрати зі сплати комунальних платежів та забезпечував побуту, її невістка (заявниця) не працювала, була домогосподаркою. У 2022 році невістка почала часто хворіти, перенесла дві операції та за станом здоров`я не має можливості працювати.

Дослідивши позовну заяву, заслухавши пояснення сторін по справі, свідка, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10.02.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюбу, який зареєстровано Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), актовий запис № 155.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.10.2023 № 268 ОСОБА_2 , 1993 року народження направлений на військову службу під час мобілізації, в особливий період для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер під час оборони держави, пов`язаною з військовою агресією російської федерації проти України, отримавши вибухову травму не сумісну з життям, що підтверджується витягом з протоколу засідання 20 регіональної військово-лікарської комісії № 3105 від 21.08.2024, довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, лікарським свідоцтвом про смерть № 10-12/1398-ДМ від 23.05.2024, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 1424.

Після смерті чоловіка заявниця ОСОБА_1 отримала безстрокове посвідчення серії НОМЕР_4 на пільги, встановлені законодавством України для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби.

Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина 3 статті 294 ЦПК України).

Пунктом 2 частини 1, частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058- IV) непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Статтею 5 Закону № 1058-IVвизначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Розділом IV Закону України від 9 квітня 1992 року N° 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі -Закон №2262-ХІІ) унормовано умови, коло осіб, період, розміри, порядок нарахування та виплати пенсій особами у разі втрати ними годувальника.

Так, згідно ст. 29 Закону №2262-ХІІ «Пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право, на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

У відповідності до ч. 1 ст. 30 цього Закону: «Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31)», а згідно ч. 1 ст. 31 Закону №2262-Х1І «Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування».

За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку (пункт 2.11. Порядку).

Як роз`яснено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона протягом 10 років проживала з ОСОБА_2 у цивільному шлюбі, шлюб зареєстрували 10.02.2024 року після того, як останній був призваний на військову службу, заробітна плата її чоловіка була постійним та основним джерелом для її існування, за станом здоров`я вона не працювала.

Факт перебування заявниці на утриманні померлого підтверджено заявницею за допомогою показань свідка ОСОБА_3 , яка підтвердили, що заявниця до 20.05.2024, перебувала на утриманні свого чоловіка її сина. Також постійно користувалась картками загиблого чоловіка про що свідчать виписки з карткових рахунків, що і було джерелом її доходу.

Виходячи з вищевикладеного та зважаючи на те, що встановлення даного факту необхідне заявниці для оформлення пенсії за втратою годувальника, суд дійшов до висновку, що вимога заявниці про встановлення факту перебування її на повному матеріальному утриманні покійного чоловіка, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , по день його смерті.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання фактичне (згідно заяви): АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-б.

Суддя: Н.С. Звєздова