Решение № 129501697, 13.08.2025, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/2098/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2025 року Корецький районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Корецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом вказуючи, що запис про його батька у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Водночас, скільки себе пам`ятає, завжди знав, що його батьком є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згодом, коли в нього виникли запитання про різницю в його прізвищі та прізвищі батька, зі слів матері дізнався, що на початку травня 2002 року вона перебувала у близьких відносинах з ОСОБА_5 , при цьому, в шлюбі не перебували, оскільки ОСОБА_5 в цей час був офіційно одружений з ОСОБА_2 . Тому, матір звернулася самостійно до органів РАЦСУ для реєстрації його народження. Стверджує, що з моменту його народження і по день смерті ОСОБА_5 , останній визнавав його своїм сином, а він - завжди знав, що саме він його батько. Зазначає, що за життя ОСОБА_5 багато часу проводив разом з ним, любив його та забезпечував всім необхідним (речами, продуктами харчування, ліками), щомісяця надавав матеріальну допомогу і ні для кого це не було секретом. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 раптово помер. Вказує, що до цього моменту не звертав уваги на те, що у його свідоцтві про народження ОСОБА_5 не вписаний, як батько, хоча дуже цього бажає. Зважаючи на зазначене звертається до суду з відповідним позовом, оскільки, встановлення факту батьківства, крім зазначеного, необхідне для захисту його інтересів, що стосуються як немайнових, так і майнових прав.

Ухвалою суду від 11 грудня 2024 року було відкрито провадження у справі та визначено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.

31 грудня 2024 року від адвоката Волошина І.В., в інтересах відповідачки ОСОБА_2 (Ордер серії ВК № 1155271 від 27 грудня 2024 року) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідачка позов не визнає, з огляду на відсутність належних доказів які б засвідчили походження дитини від певної особи (в даному випадку ОСОБА_1 від ОСОБА_5 ), в тому числі висновку судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

05 лютого 2025 року ухвалою суду було залучено до участі в справі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якості співвідповідача.

28 лютого 2025 року від адвоката Волошина І.В., в інтересах відповідачки ОСОБА_3 (на підставі Ордера на надання правничої допомоги серії ВК № 1162910 від 28 лютого 2025 року), до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідачка ОСОБА_3 позов не визнає, з огляду на відсутність належних доказів які могли б свідчити про спорідненість позивача з її батьком, ОСОБА_5 . Наголошено, що єдиним науково-обґрунтованим методом підтвердження чи спростування факту батьківства є судово-генетична експертиза ДНК, від проведення якої не відмовляється.

Ухвалою суду від 09 травня 2025 року у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу на розгляд якої поставлено питання: чи є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 напівсиблінгами, тобто, чи мають вони спільного біологічного батька. На час проведення експертизи провадження по справі вирішено зупинити.

15 липня 2025 року, на виконання ухвали суду, надійшов висновок експерта № 48307 від 09 липня 2025 року за результатами проведеної експертизи. Цього ж дня, ухвалою суду провадження у справі було відновлено та призначено підготовче судове засідання по справі на 29 липня 2025 року.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, його представниця, адвокат Турович О.М. до суду подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила справу розглянути без їхньої присутності.

28 та 29 липня 2025 року від адвоката Волошина І.В., в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до суду скеровано заяви, в яких зазначає, що, враховуючи висновок експерта від 09 липня 2025 року, його довірительки позовні вимоги визнали в повному обсязі, тому, справу просив розглянути без їхньої присутності.

ОСОБА_4 до суду подала заяву про проведення підготовчого судового засідання без її участі, позов визнає та не заперечує щодо встановлення факту батьківства.

Від начальника Корецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду надійшов лист про розгляд справи без участі їхнього представника.

Відповідно до ч. 3ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийняті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 247ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положеньЦПК Українирозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи позиції сторін та дослідивши письмові докази суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 та його батьками вказані ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , що було видане повторно 22 серпня 2014 року Відділом Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Корецького районного управління юстиції в Рівненській області.

При цьому, відомості про батька записані відповідно до с. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00014353611 від 22 серпня 2014 року.

В поданому до суду позові позивач стверджує, що завжди знав, що його батьком є саме ОСОБА_5 , який також визнавав його своїм сином та від самого його народження піклувався про нього та забезпечував всім необхідним. При цьому, перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , тому офіційно не був вказаний в документах як батько.

На підтвердження тісних стосунків з ОСОБА_5 , як батька з сином, позивачем додано світлокопії фотокарток, на яких зафіксовано моменти з життя та дозвілля ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 07 листопада 1987 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , від спільного життя в якому, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась дочка ОСОБА_8 , згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 29 вересня 1988 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, про що було складено Актовий запис № 282 від 02 серпня 2024 року, відповідно до інформації, що була надана 13 серпня 2025 року начальником Корецького відділу ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції.

За твердженням позивача, за життя батька, не звертав уваги на документи та питання офіційного встановлення батьківства відкладалось на потім, однак, передчасна смерть ОСОБА_5 внесла свої корективи.

Положеннями статті 125 Сімейного кодексу України встановлено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з положеннями ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Частиною першою статті 135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до п. 18 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім`я та по батькові - за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження. Графи актового запису про народження "Дата народження", "Місце проживання" в розділі "Відомості про батька" у цьому випадку не заповнюються.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок що застосування статті 130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України».

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 399/1029/15-ц вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах для формування доказової бази. Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положеньстатті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15-ц зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Заяви про встановлення факту батьківства (материнства) суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком (матір`ю) дитини, і вирішує їх з огляду на обставини, передбачені статтями125,130 Сімейного кодексу України. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

Відповідно до змісту ч. 1ст. 121 СК України,права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями122та125цьогоКодексу.

Згідно п. 3 ч. 2ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1ст. 130 СК Україниу разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1ст. 135 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. В пункті 13 вказаної Постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, коли відповідно до ч. 2ст. 55 СК Українипро батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Таким чином, закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.

Як вбачається зіст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження можуть бути розглянуті цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно дост. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

При розгляді спору щодо встановлення факту батьківства суд має виходити зі змістуст. 130 СК України, відповідно до якої підставою для встановлення факту батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України.

Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи.

Ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мають спільного біологічного батька, складає 99,94 %, що стверджується Висновком молекулярно-генетичної експертизи № 48307 від 09 липня 2025 року, що була виконана медико-генетичним центром «Мама Папа» (копія ліцензії виданої МОЗ України № 1168 від 03.11.2016 року та копія витягу відомостей з бази даних Ліцензійного реєстру МОЗ України суб`єктів господарювання, які проводять господарську діяльність з медичної практики - долучаються).

Встановлення факту батьківства необхідно заявникові для набуття всіх немайнових та майнових праввідносно свого біологічного батька.

За положеннямист.134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених устатті 126цього Кодексу, або рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Таким чином, суд, з`ясувавши всі обставини справи та враховуючи позиції сторін, вважає позовні вимоги обґрунтованими та таким, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України, що кореспондується з положеннями ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", у разі відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.4, 10,12-13,81-82, 200, 206, 247,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Встановити факт батьківства, а саме те, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Внести зміни до Актового запису про народження ОСОБА_1 № 69, що був складений 30 жовтня 2003 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Корецького районного управління юстиції у Рівненській області, зокрема, у відомостях про батька дитини вказати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України.

Анулювати Свідоцтво про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , що було видане повторно 22 серпня 2014 року та видати нове Свідоцтво про народження.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_4 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до Платіжної інструкції 0.0.4046556762.1 від 05 грудня 2024 року, в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

треті особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Корецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ: 35051181, місцезнаходження: м. Корець Рівненської області, вул. Київська, 37.

Суддя